Справа № 361/9066/21 Головуючий у суді І інстанції Кратко Д.М.
Провадження № 33/824/2083/2022 Суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
1 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Ігнатченко Н.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 2 статті 123 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 123 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 грн без оплатного вилучення транспортного засобу, а також стягнуто судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 18 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, до якої додав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивував тим, що в судовому засіданні 17 листопада 2021 року він присутній не був та не отримував судової повістки про виклик, а про оскаржувану постанову дізнався лише 6 липня 2017 року після ознайомлення з матеріалами справи, а відтак останнім днем для подання апеляційної скарги є 18 липня 2022 року з урахуванням того, що 16 та 17 липня 2022 року були вихідними днями.
Перевіривши матеріали справи та аргументи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не брав участі у розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення, копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не отримував засобами поштового зв'язку, однак з матеріалами справи особисто ознайомився та копію постанови від 17 листопада 2021 року отримав безпосередньо в суді саме 5 липня 2022 року, про що свідчать відповідна заява та розписка (а.с. 18, 19).
Таким чином останнім днем апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції є 15 липня 2022 року, який не є вихідним (святковим, неробочим) днем, тому безпідставними є посилання скаржника на те, що останнім днем для звернення з апеляційною скаргою є 18 липня 2022 року.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало ОСОБА_1 після отримання постанови суду реалізувати своє право на апеляційне оскарження цього судового рішенняпротягом встановленого законом десятиденного строку і доказів того, що він вживав відповідних заходів, спрямованих на захист своїх прав та інтересів не надано.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, апеляційний суд вважає, що такі причини є неповажними, а відтак відмовляє у поновленні процесуального строку та з підстав, передбачених ч. 2 ст. 294 КУпАП, повертає апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року у справі про адміністративне правопорушення№ 361/9066/21 відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 2 статті 123 Кодексу України про адміністративні правопорушення разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Ігнатченко