Справа № 369/4014/22 Головуючий в суді І інстанції - Лисенко В.В.
Провадження № 33/824/1985/2022 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
01 серпня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Процика Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Процика Д.Г. на постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2022 року,
Постановою судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2022 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який
проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 14 травня 2022 року близько 09 години 00 хвилин, керував транспортним засобом Volkswagen Passat номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Білогородській, 11, в с. Святопетрівське Київської області, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
У апеляційній скарзі захисника указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що місцевим судом не було в повній мірі враховано всі обставини справи. Так, апелянт указав про те, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений незаконно, оскільки матеріали провадження та зокрема відеозапис з нагрудної камери працівника поліції не містить даних про те, що ОСОБА_1 був проінформований про конкретні причини зупинки його транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, передбачених ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того захисник зауважив, що місцевим судом не було надано належної оцінки виданому ОСОБА_1 направленню на огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки медичний заклад, в якому ОСОБА_1 необхідно було пройти медичний огляд, а саме ЦРЛ м. Боярка не включено до переліку закладів охорони здоров'я Київської області, яким надано право на проведення такого огляду. Наведена обставина, на переконання апелянта, свідчить про те, що дане направлення не може бути належним доказом направлення на огляд ОСОБА_1 . Поряд з цим, захисником указано і на інші порушення допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема те, що письмові пояснення свідків не були власноручно написані, з нагрудної камери працівника поліції не можливо зрозуміти до якого саме закладу охорони здоров'я направлявся ОСОБА_1 , а розписка, згідно якої ОСОБА_1 передав право керування транспортним засобом ОСОБА_2 , яка в свою чергу на той час не мала права керування, не може бути належним доказом відсторонення його від керування транспортним засобом, з огляду на те, що працівники поліції після складання протоколу відпустили ОСОБА_1 та він у подальшому керував автомобілем, що на думку захисника, є підставою вважати, що останній дійсно не мав ознак алкогольного сп'яніння та не перебував у такому стані. За наведених обставин просив скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення:
ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Процика Д.Г., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;
вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Такий висновок підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 14.05.2022, в якому викладені обставини вчинення правопорушення, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, відповідно до якого водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, розпискою ОСОБА_1 про передачу ним транспортного засобу ОСОБА_2 , іншими доказами.
Дослідивши вказані докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги захисника в частині порушення поліцейським порядку огляду на стан сп'яніння, не ґрунтуються як на вимогах нормативних документів, так і на матеріалах справи. Сама процедура пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та фіксація відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду була проведена у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП та положень Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Так, з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівників поліції вбачається, що працівником поліції в присутності двох свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу - приладу Драгер. Також працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі. При цьому суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була доволі чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови, що указує на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апеляційної скарги, які стосуються свідків, що були задіяні у ході фіксації адміністративного правопорушення.
Так, із зазначеного вище відеозапису вбачається, що у ході фіксації вчиненого адміністративного правопорушення були присутні свідки, відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 вчинив у присутності двох свідків. Ці свідки засвідчили таку відмову у протоколі про адміністративне правопорушення та надали письмові пояснення, які знаходяться у матеріалах адміністративної справи. Суд звертає увагу на те, що за своїм змістом письмові пояснення свідків відповідають фактичним обставинам події, об'єктивно зафіксованим на згаданому вище відеозаписі. У зв'язку із цим пояснення свідків визнаються судом належними та допустимими доказами.
Також суд звертає увагу, що долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери працівника поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необгрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності вимогам законодавства направлення на проведення огляду, яке міститься в матеріалах справи суд до уваги не приймає, оскільки зазначені захисником обставини не є підставою для визнання незаконними дій поліцейських, пов'язаних із виявленням та фіксуванням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Як зазначалось вище, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. За умови відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що було вчинено останнім у присутності свідків, зафіксовано поліцейським за допомогою нагрудної відеокамери та шляхом відбирання пояснень у свідків, поліцейські взагалі позбавлялися обов'язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується із п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 (в подальшому Порядок), відповідно до якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення. Аналіз положень пунктів 6 та 8 Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було роз'яснено причину зупинки його транспортного засобу, не роз'яснено права, та що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Дії працівників поліції в даній ситуації є такими, які відповідають вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Процика Д.Г. залишити без задоволення.
Постанову судді Києво - Святошинського районного суду Київської області від 20 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька