01 серпня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 755/15469/21
Апеляційне провадження 22-ц/824/6410/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Немировської О.В., Ящук Т.І.
при секретарі Рижих А.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про поділ спільного сумісного майна подружжя та договору про внесення змін до цього договору, застосування наслідків недійсності правочину,
у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір про поділ спільного сумісного майна подружжя від 29.05.2020, посвідчений ПН КМНО Чижиковим О.О. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 10922 та договір про внесення змін до цього договору від 14.08.2020, посвідчений ПН КМНО Чижиковим О.О. та зареєстрований в реєстрі №14686; застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: визнати квартиру АДРЕСА_1 , спільною власністю подружжя; зобов'язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 оригінали попередніх договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.07.2019, укладені між ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент» та ОСОБА_1 , посвідчені ПН КМНО Драною Н.М. та зареєстровані в реєстрі за № 1477, 1478, 1479, 1480, 1481, 1482, 1483, 1484.
24.12.2021 представник позивача подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 , згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер майна: 37410037, посилаючись на наявність достовірних даних, що відповідачка, будучи обізнаною про розгляд даного судового спору, вживає заходів спрямованих на відчуження спірного об'єкту нерухомого майна, розмістила оголошення в мережі Інтернет з фотознімками квартири та пропозицією щодо ціни продажу, тому вважає, що відчуження спірного об'єкту нерухомого майна може зробити неможливим виконання прийнятого в майбутньому рішення суду, враховуючи обраний спосіб захисту.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.12.2021 заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 , згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер майна: 37410037.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу оскільки вона постановлена з порушенням норм процесуального права та без повного з'ясування обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначає, що вона є власником квартири, та між сторонами триває спір щодо виписки позивача з квартири. Постановою Київського апеляційного суду від 02.12.2021 рішення Дніпровського районного суду від 20.08.2021 в частині визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням скасовано та відмовлено в цій частині у задоволенні позовної вимоги. Проте, за її скаргою на постанову суду апеляційної інстанції 24.02.2022 відкрите касаційне провадження. Судом не взято до уваги клопотання її представника ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, що позбавило можливості викласти свою позицію щодо забезпечення позову. Позивач проживає у квартирі АДРЕСА_4 , що знаходиться в одному житловому комплексі з її квартирою та створює систематичний психологічний тиск, розпускає плітки серед знайомих та сусідів, втручається в її особисте життя. Суд не врахував, що намір про продаж квартири виник з часу подання нею позову про виселення ОСОБА_1 , а не з часу подання позову у даній справі. Суд не розглянув питання забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), як передбачено ч. 1 ст. 154 ЦПК України. На сьогодні квартира під арештом і вона терпить певні збитки у зв'язку із неможливістю розпоряджатись своїм майном, оскільки ринкова вартість майна поступово змінюється у бік зменшення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Котенко Ю.Ю. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зазначає, що про призначення судового засідання апелянт була належним чином повідомлена, а представник не є самостійною стороною у справі. Крім того, клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи. Також вказує, що жодних обставин поважності причин неявки в судове засідання ні апелянт, ні представник суду першої інстанції не повідомляли. Посилання на оскарження постанови в касаційному порядку в іншій справі є неспроможним оскільки постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та її оскарження факту набрання законної сили не скасовує. Отже позивач має право користуватись житловим приміщенням квартири. Посилання на те, що відповідачка є одноосібним власником квартири вважає безпідставним, оскільки право власності на квартиру оскаржується в рамках цієї справи. Вважає, що він є рівноправним власником квартири, що входить до предмету доказування у справі. Крім того, за змістом апеляційної скарги апелянтка визнає намір продати квартиру. Доводи щодо психологічного тиску вважає безпідставними оскільки вони не відповідають дійсності та не мають відношення до предмету апеляційного оскарження. Щодо зустрічного забезпечення апелянт помилково зазначає, що воно не розглядалось. Воно розглядалось та в цій частині суд не знайшов підстав для застосування зустрічного забезпечення. Крім того, зустрічне забезпечення є правом, а не обов'язком суду.
У судовому засіданні представниця відповідачки ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Представниця позивача ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя та визнання квартири АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Позивач звертаючись з позовною заявою просив визнати недійсним договір про поділ спільного сумісного майна подружжя та застосувати наслідки недійсності правочину визнавши квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд першої інстанції враховуючи обставини, викладені у позовній заяві, правильно виходив з того, що арешт накладається майно, яке є предметом спору.
Оскільки у разі задоволення позовних вимог відчуження квартири може призвести до неможливості виконання рішення суду, висновки суду першої інстанції про необхідність накладення арешту на квартиру до вирішення справи по суті колегія суддів вважає правильними.
Обраний позивачем вид забезпечення позову пов'язаний із змістом пред'явлених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка мала намір продати спірну квартиру ще до пред'явлення позову у даній справі не мають правового значення для вирішення питання про забезпечення позову.
Наявність між сторонами спорів щодо визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною квартирою чи про його виселення не впливають на вирішення питання про забезпечення позову у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав застосувати зустрічне забезпечення, оскільки заборона відчуження квартири може призвести до збитків через зниження купівельної ціни не можна визнати обгрунтованими, оскільки відповідачка будь - якими доказами не доводить наявність збитків та не вказує на їх ймовірний розмір. До того, ж представниця відповідачки при розгляді апеляційної скарги вказала, що відповідачка на даний час не має наміру відчужувати квартиру.
Крім того, у разі, якщо внаслідок забезпечення позову відповідачка несе збитки, вона не позбавлений права заявити клопотання про застосування зустрічного забезпечення, надавши відповідні докази, які підтверджують ці обставини. А у разі застосування судом зустрічного забезпечення та невиконання вимог суду про зустрічне забезпечення позивачем, ставити питання про скасування заходів забезпечення позову.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду з підстав, викладених у ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлений 01.08.2022.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. В. Немировська
Т. І. Ящук