28 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12021100090001023 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого тимчасово за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 09.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки; ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.09.2016 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено його для відбування призначеного судом покарання на 4 роки позбавлення волі, звільненого по відбуттю покарання - 07.07.2020 року;
- 06.04.2021 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 187 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки. Вироком Київського апеляційного суду від 21.07.2021 року вирок Солом'янськогорайонного суду м. Києва від 06.04.2021 року скасовано в частині призначеного покарання та засуджено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 187 КК України на 5 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/480/2022 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України Доповідач ОСОБА_1
ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, за апеляційними скаргами першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та прокурора у провадженні - ОСОБА_9 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року,
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 152 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського апеляційного суду від 21.07.2021 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Також цим вироком вирішено питання щодо речових доказів.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_6 , 19.04.2021 року приблизно о 15 год., перебуваючи біля залізничної станції «Караваєві дачі», що за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 48а, зустрівся з потерпілою ОСОБА_10 , з якою познайомився в месенджері «Телеграм» о 12 год. того ж дня, та запропонував їй роботу прибиральницею у вагонах потягів, що знаходиться в депо Залізничного вокзалу м. Києва, та в той момент у нього виник умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру без добровільної згоди потерпілої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зґвалтування потерпілої, ОСОБА_6 відвів її в безлюдне місце на АДРЕСА_3 біля залізничних колій та наніс один удар кулаком в живіт останньої. Після чого ОСОБА_6 , з метою подолання можливого опору з боку потерпілої, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, примусив останню стати на коліна та взявши потерпілу рукою за голову, розстібнув штани, дістав свій статевий орган, яким проник до ротової порожнини потерпілої ОСОБА_10 , тим самим вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої, після чого еякулював в ротову порожнину потерпілої, яка в подальшому виплюнула сперму на ґрунт.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 010-17-2021 від 27.05.2021 року, на наданому на дослідження змиву прозорої речовини з ґрунту, вилученого під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , було встановлений змішаний ДНК-профіль, в якому по всіх досліджуваних локусах виявлені поєднання властиві генотипам і потерпілої ОСОБА_10 , і обвинуваченого ОСОБА_6 . Виходячи з вищевикладеного, змішування слини ОСОБА_10 та сперми ОСОБА_6 в даному об'єкті, як зазначив експерт, не виключається.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 010-15-2021 від 25.05.2021 року, на наданих на дослідження кофті та штанах потерпілої, вилучених під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , було встановлено, що при дослідженні плям біологічного матеріалу, виявленого на кофті та джинсових штанах, встановлений змішаний ДНК-профіль, в якому по всіх досліджуваних локусах виявлені поєднання властиві генотипам і потерпілої ОСОБА_10 , і обвинуваченого ОСОБА_6 . Виходячи з вищевикладеного змішування біологічного матеріалу ОСОБА_10 та сперми ОСОБА_6 в даних об'єктах не виключається.
Крім того, після задоволення своєї статевої пристрасті, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на повторне, відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , приблизно о 15 год. 20 хв. цього ж дня, знаходячись в стоячому положенні над потерпілою, яка в цей час перебувала на колінах, відкрито викрав з її рюкзака, який висів у неї на спині, грошові кошти у сумі 1 400 грн., двома купюрами по 500 грн., одною купюрою по 200 грн., одною по 100 грн. та двома купюрами по 50 грн., які знаходились в гаманці, та мобільний телефон «Ксіомі Редмі 9с» синього кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , вартістю 3 599 грн.
Після чого ОСОБА_6 з місця злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд та спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальний збиток на загальну суму 4 999 грн., яка частково, в розмірі 3 599 грн., відшкодована шляхом вилучення та повернення викраденого майна.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_11 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 152 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 роки позбавлення волі.На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 призначити покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 21.07.2021 року, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді 7 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що санкцією ч. 2 ст. 186 КК України передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, при цьому, згідно вироку суду, підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, визначених у ч. 1 ст. 69 КК України, встановлено не було, тому судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, та помилково призначено покарання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, що не відповідає санкції вказаної статті та є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Також, всупереч вимогам закону, суд першої інстанції безпідставно застосував при призначенні покарання положення ч. 4 ст. 70 КК України, яка не підлягала застосуванню, та не застосував ч. 1 ст. 71 КК України, яка підлягала обов'язковому застосуванню, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Так, вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2021 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та призначено покарання із застосуванням положень ст. 75, 76 КК України. Дане судове рішення 21.07.2021 скасовано Київським апеляційним судом виключно в частині призначеного покарання з мотивів його м'якості, а ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до реального відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Як встановлено оскаржуваним вироком, ОСОБА_6 інкриміновані злочини вчинив 19.04.2021.
Оскільки, після ухвалення попереднього вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2021, до відбуття призначеного покарання, ОСОБА_6 вчинив нові злочини, то остаточне покарання обвинуваченому має визначатися за сукупністю вироків, в порядку ст. 71 КК України, а не за сукупністю кримінальних правопорушень, в порядку ч. 4 ст. 70 КК України. Тому, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 остаточне покарання, помилково не застосував ст. 71 КК України, яка підлягала обов'язковому застосуванню.
За таких обставин, вважає, що внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, місцевий суд не зміг правильно оцінити суспільну небезпеку вчиненого діяння та особу обвинуваченого. Між тим, конкретні обставини кримінального провадження, а саме вчинення відкритого посягання на чуже майно, насильницького посягання на статеву недоторканість особи протягом нетривалого часу після проголошення попереднього вироку, свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки особи обвинуваченого та вчиненого ним діяння, проте дані обставини не отримали правильної оцінки при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, у зв'язку з чим призначене покарання, без урахування дійсного ступеня суспільної небезпеки особи обвинуваченого та вчиненого діяння, є невиправдано м'яким та явно несправедливим.
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні - ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 152 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 років 3 місяці позбавлення волі.На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання за вироком Київського апеляційного суду від 21.07.2021 року, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що, згідно ст. 65 КК України, суд призначає покарання, зокрема, у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Так, ч. 2 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, а підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
Однак по даному кримінальному правопорушенню підстав для застосування ст. 69 КК України не має.
Отже, в порушення вказаних вище норм, суд першої інстанції, засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, де санкція статті передбачає покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, вважає, що призначення покарання за ч. 2 ст. 186 КК України менше ніж передбачено в санкції відповідної статті та не застосування при цьому у разі наявності, на думку суду, відповідних підстав положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 , призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м'якості.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів поданих апеляційних скарг, а також обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечував проти їх задоволення, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, перевірці колегією суддів не підлягають, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались, як не заперечуються вони прокурорами і в апеляційних скаргах.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 152 КК України, як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої (зґвалтування), та за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, що такожапелянтами не оспорюється.
При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.
Що стосується призначеного ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг прокурорів про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме - ст. 65 КК України при призначенні ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
Санкцією ч. 2 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
Тому, призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, без встановлення підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі, визначеної санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, передбачених у ч. 1 ст. 69 КК України, місцевий суд не дотримався вимог ст. 65 КК України, оскільки, зважаючи за зазначені вимоги Закону, покарання у виді позбавлення волі може бути призначено за ч. 2 ст. 186 КК України у межах від 4 до 6 років.
Згідно вимог ст. 413 КПК України, підставою для зміни або скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді у тому числі є неправильне застосування кримінального закону, з урахуванням чого, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання за ч. 2 ст. 186 КК України, визначивши ОСОБА_6 за цим законом покарання у виді 4 років позбавлення волі, погоджуючись з тим розміром покарання, що запропонований в апеляційній скарзі першим заступником керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_12 .
Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, як про те висловила прохання прокурор у провадженні ОСОБА_9 , адже на підтвердження своєї позиції щодо необхідності призначення покарання саме у такому розмірі нею в апеляційній скарзі не наведено будь-якого обгрунтування, як відсутнє таке і щодо призначення ОСОБА_6 покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, саме шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
При цьому вид та розмір покарання, що призначено ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, так і призначеного на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі, прокурорами в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому саме до такого покарання і слід вважати засудженим ОСОБА_6 за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про безпідставне застосування місцевим судом положень ч. 4 ст. 70 КК України, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
За змістом ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, визначеними частинами 1-3 цієї статті (сукупність злочинів).
Разом із тим, згідно ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).
Також, відповідно до висновку, сформульованого у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18), при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
Суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст. 71 КК України, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили. При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв'язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст. 71 КК України, оскільки в такому разі апеляційний суд фактично лише посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.
Таким чином, законодавець чітко визначив момент у часі, що розмежовує ці два правила - це постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 засуджено вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від його відбування з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
21 липня 2021 року Київський апеляційний суд скасував зазначений вирок у частині призначеного покарання з мотивів його м'якості, та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок залишив без змін.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року встановлено, що ОСОБА_6 учинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, 19 квітня 2021 року, тобто після постановлення попереднього вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року.
З огляду на наведене, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_13 має визначатися за сукупністю вироків, в порядку ст. 71 КК України, а не за сукупністю кримінальних правопорушень, в порядку ч. 4 ст. 70 КК України.
Отже, суд першої інстанції, застосовуючи положення ч. 4 ст. 70 КК України при призначенні ОСОБА_6 остаточного покарання, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, з урахуванням чого, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції скасувати і в цій частині, та визначити ОСОБА_6 , на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 21.07.2021 року, остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
При цього підстав для призначення ОСОБА_6 остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, у виді 7 років позбавлення волі, як про те ставиться питання в апеляційній скарзі першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає, оскільки всі ті обставини, на які посилається прокурор, як-то конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень та через нетривалий час після попереднього засудження, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання за вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, яке призначено не у мінімальних розмірах, з урахуванням його ставлення до інкримінованих злочинів, який не оспорював їх фактичних обставин та правильність кваліфікації його дій, в т.ч. за ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючої ознакою повторність, вину визнав повністю та щиро покаявся, що й дало суду можливість розглянути провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції при призначені обвинуваченому покарання, вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню та, відповідно до вимог ст.ст. 413, 420 КПК України, є підставою для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції в цій частині.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та прокурора у провадженні - ОСОБА_9 з наведених у них мотивів підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_8 та прокурора у провадженні - ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 152 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_6 призначити покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати до покарання, призначеного за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року, з урахуванням вироку Київського апеляційного суду від 21.07.2021 року, та визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
В решті вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок Київського апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді:
___________________ ____________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3