№ справи: 755/20263/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6307/2022
Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
28 липня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.
секретар - Лащевська Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року,
встановив:
у листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з 10 липня 2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою:Київська область, Броварський район, с. Богданівка, кадастровий номер 3221280801:04:003:0124 площею 0, 0697 га.
Також позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно та заборони вчинення реєстраційних дій щодо нього, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи питання про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навела достатньо обґрунтованих доводів про те, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.
Як вбачається із виділених матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилалась на те, що вона з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2013 року. Зазначала, що вона є спадкоємцем четвертої черги, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав неможливості підтвердити родинні стосунки. Крім того, позивач вказувала, що їй невідомо про наявність інших спадкоємців ОСОБА_3 , у зв'язку з чим позовні вимоги було заявлено до Київської міської ради.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги та заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне померлому ОСОБА_3 майно, позивач посилалась на те, що їй стало відомо про те, що невідомі особи, представляючись родичами померлого ОСОБА_3 , звертаються до його сусідів із пропозиціями надати неправдиві показання щодо їх спільного проживання з померлим, а також намагаються отримати доступ до квартири, а тому вона вважає, що невжиття заходів позову може утруднити виконання рішення суду. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Виділені матеріали справи свідчать про те, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є встановлення факту проживанні її однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та визнання за нею права власності в порядку спадкування на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_3 , а саме: квартиру АДРЕСА_2 та земельну ділянку за адресою: Київська область, Броварський район, с.Богданівка.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» роз'яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.
В даному випадку позивачем заявлено вимоги до Київської міської ради, майно, яке є предметом спору, зареєстровано за померлим ОСОБА_3 , а докази про те, що із заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулись інші особи, крім позивача, в матеріалах справи відсутні.
Саме по собі посилання позивача на те, що невстановлені особи проявляють зацікавленість до майна померлого, не свідчить про можливість його відчуження та, як наслідок, утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Також позивачем не надано доказів і про те, що в неї існує спір з іншими спадкоємцями, які б могли отримати свідоцтва про право на спадщину та зареєструвати за собою право власності на спірне нерухоме майно до вирішення спору по суті.
За таких обставин підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту прав позивача, відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2022 року.
Головуючий
Судді