Єдиний унікальний номер справи 367/7369/19
Провадження №22-ц/824/7255/2022
14 липня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Сас Ю.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року та на додаткове рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,
У вересні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом про відшкодування збитків.
В обґрунтування позову зазначала, що між нею та ОСОБА_2 було укладено договір оренди приміщення від 12 лютого 2016 року, згідно з умовами якого відповідач отримала від неї в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 190 кв.м., для роботи ресторану, строком користування до 01 березня 2017 року. Відповідно до Акту прийому-передачі від 03 березня 2016 року ОСОБА_2 отримала разом з приміщеннями на відповідальне зберігання майно, яке знаходилось в цих приміщеннях і було необхідне для роботи ресторану. По закінченню договору вказане майно ОСОБА_2 не повернула. Вартість майна ОСОБА_1 оцінює, виходячи з страхової суми, на яку було застраховане майно відповідно договору страхування № 11-0107-0043 від 25 вересня 2009 року з урахуванням курсової різниці, а саме: в 2 552 279,00 грн. З метою вирішення цього питання в досудовому порядку ОСОБА_1 19 липня 2019 року було направлено на адресу ОСОБА_2 претензію, проте, конверт разом з вказаною претензією та доданими документами повернувся їй у зв'язку з закінченням строку зберігання. З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 стало відомо, що інформація про фізичну - особу підприємця ОСОБА_2 в реєстрі відсутня. Тобто відповідач позбавилась статусу фізичної - особи підприємця або взагалі не мала такого статусу. У зв'язку із вищевикладеним просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 2 552 279 ,00 грн. в якості відшкодування збитків, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У грудні 2021 року відповідач звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Просила суд покласти на позивача відшкодування понесених ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.
Додатковим рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року заяву про стягнення витрат на правову допомогу задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, щооскаржувані рішення вважає незаконними та такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просила апеляційний суд оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
23.06.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від відповідача надійшло повідомлення, з тексту якого вбачається, що ОСОБА_2 перебуває за межами України, а тому не зможе бути присутньою в судовому засіданні. При цьому жодного клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не заявляла.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди приміщення від 12 лютого 2016 року, згідно з умовами якого (п.1.1) відповідач отримувала від позивача в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 190 кв.м.
Відповідно до пункту 3.1 договору оренди приміщення строк оренди приміщення починається з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта, який є невід'ємною частиною даного договору, який укладається на період до 01 березня 2017 року.
Відповідно до п.7.1 договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю приміщення в оренду за актом прийому-передачі, який підписується не пізніше 01 березня 2016 року.
Свою відмову у задоволенні позову суд першої інстанції насамперед обґрунтовував недоведенням факту існування тих договірних відносин, на які посилався відповідач (відповідального зберігання майна), та самого факту передання такого майна позивачем відповідачу.
З наведеною позицією суду першої інстанції в барвній мірі погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На підтвердження своїх посилань позивачем представлено до суду договір оренди приміщення від 12.02.2016 року, згідно якого позивач мав передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування приміщення і територію для роботи ресторану площею 190 кв.м. у АДРЕСА_1 .
Умовами вказаного договору зазначено, що факт передачі в користування майна фіксується та підтверджується відповідним актом приймання-передачі об'єкта в оренду. В той же час жодного акту на підтвердження факту передачі приміщення в оренду до суду надано не було.
Позивач зазначав про те, що між сторонами окрім договору оренди було укладено також і договір відповідального зберігання майна. На підтвердження цього надав декілька аркушів, на яких міститься назва «Дополнение к акту приема-передачи на ответственное хранение оборудования». Колегія суддів не може погодитись з позицією позивача щодо того, що вказаний документ підтверджує факт існування між сторонами договору відповідального зберігання майна, оскільки жодної з істотних умов для такого роду договорів представлений документ не містить. Зазначений документ не містить навіть визначення сторін, не стверджує ні про факт передачі майна, ні про умови його передачі, ні про строк зберігання, ні про умови повернення майна, як і взагалі про наявність самого обов'язку його повернути,.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про недоведення позивачем таких обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. При цьому суд також констатував, що між сторонами існували інші договірні відносини, зафіксовані і регламентовані іншим документами, представленими до матеріалів справи. Враховуючи недоведення позивачем ні факту існування спірних правовідносин, ні обов'язку повернення чи відшкодування вартості заявленого майна, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Окрім основного рішення по справі, позивач оскаржив також й ухвалене 16.12.2021 року додаткове рішення, яким стягнутоз ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В якості підстав для оскарження такого рішення, позивач зазначила, що за його думкою оскаржуваний позов підлягає до задоволення, а тому судові витрати по справі мають бути покладені на відповідача.
Враховуючи, що колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, такі доводи апелянта стосовно додаткового рішення також не можуть бути прийняті.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2021 залишити без змін.
Додаткове рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько