Провадження № 33/821/284/22 Справа № 707/1013/22 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О.
28 липня 2022 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Ятченко М.О., з участю особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представників - адвокатів Кірси В.В. та Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 27 червня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , безробітнього,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 496 грн. 20 коп. судового збору,
Згідно постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 22.05.2022 року, об 11 годині 50 хвилин на автодорозі Р-10 5 км. Черкаського району Черкаської області, керував мопедом «Хонда Діо», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме відсутня реакція зіниць на світло, тремор рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився в процесі безперервної відео фіксації адміністративного правопорушення.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду вважаючи її незаконною, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 27.06.2022 р. скасувати, а адміністративне провадження у даній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційні вимоги мотивував тим, що працівниками поліції була порушена Інструкція з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 р. №1026, оскільки для повної та об'єктивної інформативності щодо події правопорушення, змісту юридично значимих дій усіх учасників, відеофіксація має відбуватися саме із моменту зупинення транспортного засобу, що в даному випадку не відбувалося, оскільки як вбачається із наданих суду записів, відео-фіксація з нагрудних камер поліцейських почала перебіг під час поверхневого огляду особи, а тому незрозумілими та недоведеними стають підстави направлення його до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також інші обставини, які визначені в протоколі адміністративного правопорушення.
Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено ознаки його наркотичного сп'яніння, а саме, зіниці очей не реагують на світло, тремтіння кінцівок рук, почервоніння обличчя, але з відеозапису події від 22.05.2022 р. не вбачається, що працівниками поліції відповідно до ст.266 КУпАП проводився його огляд на стан будь-якого сп'яніння в тому числі і наркотичного, не встановлювалися будь-які ознаки сп'яніння.
Вважає, що із відеозапису не вбачається чому саме поліцейський дійшов до висновку про необхідність направлення його на огляд до медичного закладу. А також не підтверджується факт його визнання вживання наркотичних засобів, а під час розмови із поліцейським, яка не охоплюється відеозаписом, він сказав, що інколи курить марихуану, і останній раз курив тиждень тому назад, на що поліцейський сказав, що в такому випадку немає сенсу проходити медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що він з ним погодився, а вийшло так, що він нібито відмовився.
Апелянт наголошує, що він не висловлював категоричного небажання пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, і якби він усвідомлював наслідки, які настануть, він навпаки б наполягав на проведенні такого огляду.
Вважає, що відеозапис із нагрудних камер поліцейських є неповним, розпочатий не з моменту зупинення транспортного засобу, а розпочатий лише в ході його особистого огляду, а відтак не відтворює повний хід фіксації правопорушення, внаслідок чого не може підтвердити усі обставини, які зазначені у відповідному протоколі, а свідки до участі не залучались, а тому, на його думку, не можна прийти до неупередженого висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена «поза розумним сумнівом».
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 та його представників - адвокатів Кірси В.В. та Василенко М.В., які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не обґрунтоване відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положення ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Приймаючи рішення про застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, який стягується в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суддя першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення, що підтверджується:
-даними протоколу про адміністративне правопорушення Серія ААБ№291514 від 22.05.2022 р. про те, що ОСОБА_1 22.05.2022 року, о 11 годині 50 хвилин на автодорозі Р-10 5 км. Черкаського району Черкаської області, керував мопедом «Хонда Діо», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме відсутня реакція зіниць на світло, тремор рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився в процесі безперервної відео фіксації адміністративного правопорушення, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1),
-диском з відеофіксацією адміністративного правопорушення на якому зафіксовано адміністративне порушення від 22.05.2022 р. за участі ОСОБА_1 (а.с.5).
Згідно сукупності досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою, судом вірно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 р. №1452/735 та зареєстрованої в МЮУ 11.11.2015 за № 1413/27858 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно пункту 4 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 12 Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров?я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров?я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Для об'єктивного розгляду справи та встановлення істини, в судовому засіданні апеляційної інстанції був переглянутий диск з відеофіксацією події від 22.05.2022 р. за участі ОСОБА_1 на якому зафіксовано процес складання протоколу про адміністративне правопорушення, і на ньому зафіксовано визнання ОСОБА_1 факту вживання ним наркотичних речовин. Зокрема, він зізнався працівникам поліції про те, що вживав наркотичні засоби, однак не хоче щоб про це дізналися батьки. На пропозицію працівників поліції проїхати для освідування до медичного закладу він відмовився та підписав протокол про адміністративне правопорушення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання уникнути ОСОБА_1 установленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Що стосується доводів апелянта про те, що його огляд на стан сп'яніння був проведений працівниками поліції з порушенням вимог ст.266 КУпАП, то ці доводи спростовуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Згідно сукупності досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою, судом вірно встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан наркотичного сп'яніння, що становить самостійний склад адміністративного правопорушення за вказаною статтею.
Таким чином, фактичні обставини щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП судом першої інстанції встановлені цілком вірно.
Даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд дійшов висновку про правильність встановлення уповноваженою посадовою особою факту відмови ОСОБА_1 - особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що стало підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Будь-які докази відсутності вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні і правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена зібраними та перевіреними по справі доказами, яким дана належна юридична оцінка, та які узгоджуються між собою та у своєму взаємозв'язку і у своїй сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 .
Адміністративне стягнення судом накладено з дотриманням правил, передбачених вимогами ст.ст.33, 34, 35 КУпАП з урахуванням всіх обставин адміністративного провадження та особи правопорушника є розмірним до вчиненого і справедливим.
Враховуючи обставини справи, вважаю, що постанова судді Черкаського районного суду Черкаської області від 27 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 є законною та обгрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 27 червня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Ятченко