Іменем України
01 серпня 2022 року м. Кропивницький
справа № 386/1250/21
провадження № 22-ц/4809/690/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2022 у складі судді Шкамерди К. С.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
29.12.2021 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 13.01.2014 у розмірі 49951,65 грн станом на 07.12.2021, яка складається з 40322 грн. 07 коп. заборгованості за кредитом, 9629,58 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. заборгованість за комісією, 0,00 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.01.2014 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який збільшено до 28500 грн, на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
В заяві про укладення кредитного договору від 13.01.2014 відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ними договір. Відповідач ознайомлена із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, що також підтверджується копією паспорта споживчого кредиту, а також наказом банка про їх затвердження.
Договором та зазначеними правилами передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Відповідач виконувала умови договору, що вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції, щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак відповідач належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 07.12.2021 виникла заборгованість в сумі 49951 грн. 65 коп., яка складається з 40322 грн. 07 коп. заборгованості за кредитом, 9629,58 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. заборгованість за комісією, 0,00 коп. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
У зв'язку з наведеним, посилаючись на ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 13.01.2014 в сумі 49951 грн 65 коп. станом на 07.12.2021р. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн.
Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2022 відмовлено у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, щоу заяві позичальника від 13 січня 2014 року не вказано бажаний кредитний ліміт по платіжній картці "Кредитка", розмір кредиту не визначено та не зазначена процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Суд вказав, що у анкета-заява не містить відомостей про надання відповідачу кредиту в розмірі до 28500 грн або в заявленому розмірі 40322,07 грн, в тому числі - на умовах, зазначених у позові. При цьому, позивач не надав підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою Кредитка.
Суд вважав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредитної картки, а також видачі відповідачеві кредитної картки та розміру кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих суми боргу та процентів не є можливим.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
АТ КБ “ПриватБанк” подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Не погоджується із посиланням суду на правову позицію Верховного Суду, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Вказує, що відповідач підписала заяву від 13.01.2014, яка складає кредитний договір. Кредитний договір від 13.01.2014 у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, а тому є обов'язковим до виконання. Відповідач надала згоду, зазначивши: "Я виражаю свою згоду, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомився та згодний з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами." Дану згоду відповідач особисто засвідчила своїм підписом.
Звертає увагу на те, що суду було надано копію паспорта споживчого кредиту, підписаного особисто відповідачем, в якому зазначені: базова відсоткова ставка за користування кредитом (43.2% річних): процентна ставка, що застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту (86.4% річних); розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме (500грн. +5% від суми заборгованість по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій). Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.
Також зазначає, що з виписки вбачається, що відповідач користувалась кредитними коштами, проте отримані у кредит кошти не повернула.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Згідно наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 13.01.2014 ОСОБА_1 погодилась отримувати послуги АТ КБ «Приватбанк», при цьому розміри відсоткової ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється (а.с. 12).
В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона згодна з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору (а.с. 17-43).
До позову додано копію паспорта споживчого кредиту 15.12.2021, чинний до 30.12.2021, який містить підпис від імені ОСОБА_1 (а.с.13-16)
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 07.12.2021 борг становить 49951,65 грн, що складається із: - заборгованості за кредитом в розмірі 40 322,07 грн; - заборгованості за відсотками за користування кредитом - 9629,58 грн (а.с. 5-9).
З посиланням на виписку з особового рахунку за договором з ОСОБА_1 (а.с. 52-56), довідку про зміни кредитування, що не засвідчені належним чином (а.с. 10) банк стверджує, що відповідач користувалась чотирьма кредитними картками, по яких змінювався кредитний ліміт: № НОМЕР_1 , видана 13.01.2014 строк дії 10/17, № НОМЕР_2 , видана 08.09.2015 строк дії 09/19, № НОМЕР_3 , видана 19.10.2017 строк дії 10/21, № НОМЕР_4 , видана 08.07.2019, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 02/23 року (а.с. 11).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Встановлено, що відповідач користувалась кредитними коштами, проте не повернула виниклу заборгованість, яку банк зазначив у розмірі 40 322,07 грн - заборгованість по тілу кредита.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.01.2014, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку розміщений на сайті: https://a-bank.com.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору, яким обумовлено пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
У заяві позичальника від 13.01.2014 процентна ставка не зазначена (а.с.12.).
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом відповідач ознайомилася і погодився, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, в таких розмірах і порядку нарахування. Надані позивачем Правила надання банківських послуг А-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.
Також позивач в обґрунтування доводів про необхідність стягнення заборгованості по відсоткам посилається на паспорт споживчого кредиту від 15.12.2021, які містять підпис ОСОБА_1 (а.с.13-16).
Як встановлено зі змісту підписаного 15.12.2021 ОСОБА_1 паспорту споживчого кредитування він передбачає альтернативні умови кредитування для різного виду карток та є актуальним до 30.12.2021 (а.с.16 зв. ст.).
Закон України "Про споживче кредитування", який набрав чинності 10.06.2017, у редакції на час підписання ОСОБА_1 та позивачем паспорту споживчого кредиту, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Згідно із п. 1 ч. 1 Закон України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Стаття 9 Закон України "Про споживче кредитування", у редакції на час підписання ОСОБА_1 та позивачем паспорту споживчого кредиту, визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті ( ч. 2 ст. 9 Закону).
Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).
Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 15.12.2021 паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 Закону України "Про споживче кредитування", між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 мали намір укласти договір споживчого кредитування.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", у редакції на час підписання відповідачем та позивачем паспорту споживчого кредиту, договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Статтею 12 Закону України "Про споживче кредитування" визначено умови договору про споживчий кредит.
Як вбачається із матеріалів справи, вони не містять договору про споживчий кредит, укладеного між сторонами у справі, а додана позивачем до позову Анкета-заява про приєднання до банківських послуг, підписана відповідачем 13.01.2014 та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг, не є договором про споживчий кредит у розумінні Закону України "Про споживче кредитування".
За вказаного, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів погодження сторонами договору від 13.01.2014 усіх істотних умов щодо порядку сплати та розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі, що відповідає не повернутій сумі одержаних у кредит коштів - 18929,38 грн, сума якої визначена відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 07.12.2021 з відрахуванням із вказаної позивачем заборгованості за кредитом в розмірі 40 322,07 грн - раніше сплачених на користь банку коштів в сумі 21392,69 грн (4447,04 + 16945,65), які безпідставно зараховані банком на погашення нарахованих відсотків: поточних і прострочених (а.с. 9 зв.).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні заборгованості за тілом кредиту в розмірі 18929,38 грн, є помилковим і не відповідає вимогам вказаних норм матеріального права, зроблений з порушенням норм процесуального права, без урахування і належної оцінки всіх обставин та наданих сторонами доказів.
Рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредита) підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредита 18929,38 грн - одержаних відповідачем, проте не повернутих банку коштів.
В іншій частині рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2022 є законним і обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір 5675,00 грн (а.с.61,116), пропорційно до задоволених вимог в сумі 2150,25 грн (37,89%), за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2022 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитом (тілом кредита) скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 18929,38 грн заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 13.01.2014.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - 2150,25 грн судового збору.
В іншій частині рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.02.2022 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді О. І. Чельник
В. В. Черненко