15.07.2022 Єдиний унікальний номер 205/10511/21
Єдиний унікальний номер 205/10511/21
Провадження № 2/205/1477/22
15 липня 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна Ірина Олександрівна про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_1 01 грудня 2021 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна І.О. про встановлення фактів, що мають юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2021 року позовну заяву було залишено без руху і запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 06 грудня 2021 року подано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2021 року цивільну справу було прийнято до розгляду суду та призначено судовий розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2022 року клопотання про виклик і допит свідків було повернуто заявникові.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2022 року підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду.
Позивач у своєму позові посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 15 лютого 2019 року їй належить 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Власником 2/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договорів дарування від 01 червня 2000 року та від 28 січня 2009 року є відповідач ОСОБА_2 . Згідно з відомостями з КП «ДМБТІ» право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на 1/8 частину на підставі договору дарування від 28 травня 1951 року за ОСОБА_5 , 1/8 частина на підставі договору дарування від 28 травня 1951 року, 1/10 частина на підставі договору дарування від 19 травня 1990 року, 7/20 частин на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 лютого 1972 року - ОСОБА_4 , інша 1/10 частина спірного домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності від 27 вересня 1956 року належить ОСОБА_6 . Раніше домоволодіння АДРЕСА_1 належало родині матері позивача, ОСОБА_7 , яка мала двох сестер: ОСОБА_8 і ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , після її смерті відкрилася спадщина на належу їй 1/10 частку спірного домоволодіння, яку прийняла мати позивача, ОСОБА_7 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 14 лютого 1989 року, та яку у подальшому вона подарувала відповідачеві, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла тітка позивача, ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , були відсутні, тому спадщину після її смерті фактично отримала її сестра - мати позивача, ОСОБА_9 , яка проживала і була зареєстрована, проте із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася та у встановленому порядку свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі і 1/10 частину домоволодіння, яку фактично було успадковано після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Нотаріусом було видано свідоцтво про спадщину за законом на 7/10 частин спірного домоволодіння, належних померлому спадкодавцеві, і зазначено, що відсутні документи, які би підтверджували факт родинних відносин між ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та факт прийняття спадщини. В державних архівах відомості про народження ОСОБА_6 не збереглися, що підтверджується довідками з відділу РАЦС та Державного архіву. Просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_7 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є рідними сестрами, встановити факт прийняття спадщини у вигляді 1/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 після смерті сестри, ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 ,, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальною площею 150,8 кв., житловою 70,4 кв.м. У своїй заяві до суду представник позивача справу просила розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки судові не повідомив, у своїй заяві до суду просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки судові не повідомив, у своїй заяві до суду просив справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гуніна І.О. у судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином, про причини своєї неявки судові не повідомила, письмових пояснень на позовну заяву судові не подала.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_10 є дочкою ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (а.с. 11).
06 лютого 1949 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 і змінила своє прізвище на ОСОБА_13 (а.с. 19), від якого в них народилася дочка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12), та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 104).
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 помер (а.с. 108).
Згідно з відомостями Красногвардійського ВРАГС м. Дніпропетровська № 1885 від 30 вересня 1988 року актовий запис про народження за 1921 рік ОСОБА_8 та за 1912-1914 роки ОСОБА_6 в архівах РАГС не виявлено (а.с. 29).
Відповідно до листа виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська № 4/43-726 від 16 травня 1989 року, актовий запис про народження ОСОБА_6 за період з 1901 року по 1903 рік не виявлено, архів частково не зберігся (а.с. 30).
25 липня 1978 року ОСОБА_14 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 і змінила прізвище на ОСОБА_16 (а.с. 22), який було розірвано 21 травня 1986 року, про що Красногвардійським ВРАГС м. Дніпропетровська зроблено актовий запис № 596 (а.с. 21).
05 липня 1986 року ОСОБА_17 зареєструвала шлюб з ОСОБА_18 і змінила своє прізвище на ОСОБА_19 (а.с. 20).
Згідно з довідкою квартального комітету № 172 від 25 вересня 2016 року ОСОБА_20 зареєстрована на день смерті батька, ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_21 (а.с. 51).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 101). Після її смерті відкрилася спадщина.
24 грудня 2016 року із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася позивач ОСОБА_1 (а.с. 100), відповідач ОСОБА_3 у своїй заяві до нотаріуса від 24 грудня 2016 року відмовився від прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь позивача (а.с. 100 оберт).
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 належить 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 126 оберт).
На підставі договору дарування від 01 червня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Поповою І.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1-2078 (а.с. 18), право власності у встановленому законом порядку зареєстровано 04 липня 2000 року в КП «ДМБТІ» в реєстрову книгу № 509 за реєстровим № 110 (а.с. 18 оберт).
На підставі договору дарування від 28 січня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. і зареєстрованого в реєстрі за № 156, 1/10 частина домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 16) належить ОСОБА_2 (а.с. 16), право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано в КП «ДМБТІ» (а.с. 17).
Згідно з відомостями державного архіву Дніпропетровської області № С-4244/0/217-21 від 01 грудня 2021 року в метричних книгах Успенської церкви с. Діївка Катеринославського повіту Катеринославської губернії за період 1911-1915 року запису про народження ОСОБА_6 немає. Метричні книги Хрестовоздвиженської церкви с. Діївка Катеринославського повіту Катеринославської губернії за період 1901-1913 року на зберігання до державного архіву не надходили (а.с. 65).
На підставі свідоцтва про право власності від 27 вересня 1956 року, виданого Дніпропетровським комунгоспом згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 1955 року, право власності на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 (а.с. 31 оберт).
Відповідно до відомостей з Державного РАЦС актових записів про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що ВДРАЦС Петровського РУЮ у м. Донецьку складений актовий запис № 340 від 17 вересня 1965 року (а.с. 148).
Згідно з листом Другої дніпровської державної нотаріальної контори № 596/0116 від 23 червня 2022 року після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с. 166).
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
На підставі ч. 1 ст. 529 ЦК України 1963 року, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України 1963 року, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Як вбачається з відповіді Другої дніпровської державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, спадкоємці першої черги із заявою про прийняття спадщини не зверталися, заповіт за життя померлою ОСОБА_6 складено не було, тому спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , була її сестра, матір позивача, ОСОБА_7 , яка проживала і була зареєстрована з померлою на день відкриття спадщини, тому фактично прийняла спадщину.
Як вбачається з відповідей державного архіву Дніпропетровської області, відповідей Красногвардійського ВРАГС м. Дніпропетровська та виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис про народження ОСОБА_6 не виявлено, у зв'язку з тим, що архів за період з 1901 року по 1914 рік частково не зберігся, метричні книги по с. Діївка Катеринославського повіту Катеринославської губернії Хрестовоздвиженською церквою до архіву Дніпропетровської області не передавалися, тому довести факт родинних відносин своєї матері ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які є рідними сестрами, позивач інакше як у судовому порядку позбавлена можливості, тому суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо встановлення факту, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною сестрою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідними сестрами, та які станом на 17 вересня 1965 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо позовних вимог про визнання права власності у порядку спадкування розмірі 1/10 частини домоволодіння за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Позивачами протягом строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, було у встановленому порядку подано заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з Листом ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, за результатами узагальнення судової практики щодо розгляду спорів щодо прийняття спадщини, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).
Таким чином, суд приходить до висновку, що отримати спадщину на спірне майно, окрім, як в судовому порядку позивач не має можливості, оскільки ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала і була зареєстрована на день смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на день відкриття спадщини, фактично на виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України вступила в управління та володіння спадковим майном, тобто прийняла спадщину після її смерті у вигляді 1/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше ОСОБА_22 ), проте, до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва не зверталась.
Після смерті ОСОБА_4 спадщину у вигляді 7/10 частин спірного будинку прийняла спадкоємець першої черги - ОСОБА_1 , інший спадкоємець першої черги, син ОСОБА_3 , від прийняття спадщини відмовився. У встановлений законом строк вони звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та про відмову від прийняття спадщини, проте через відсутність доказів родинних відносин ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та правовстановлюючих документів, позивач позбавлена можливості реалізувати своє право та отримати свідоцтво про спадщину за законом та зареєструвати за собою право власності на спадкове майно. Тому позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_6 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка фактично прийняла спадщину після смерті сестри, ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягають задоволенню.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 816 грн. (а.с. 1, 2), який з урахуванням задоволення позовних вимог підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах по 908 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 524, ст.ст. 529, 548, ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 року, ст. 317, ч. 1 ст. 328, ст. ст. 392, 1216, 1217, 1218, ст. 1261, ч.ч. 1, 5 ст. 1268, ч. 1 ст. 1270, ч. 3 ст. 1296 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ст.ст. 263, 264, ст. 315 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною сестрою ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 , 1927 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді 1/10 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 27 вересня 1956 року, виданого Дніпропетровським комунгоспом згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 1955 року.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на 1/10 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка складається із житлового будинку літ. А-1, житловою площею 70,4 кв.м, загальною площею 150,8 кв.м., літніх кухонь літ. Б, З, сараїв літ. В, Л, М, вбиралень літ. Д, Е, душу літ. Н, вольєру літ. П, навісу літ. Р, поз. № 1-18, І, ІІ, ІІІ - споруди.
Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: