01.08.2022 Єдиний унікальний номер 205/2802/22
Справа № 205/2802/22
Провадження № 2/205/2009/22
01 серпня 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Глух Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини,
У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона з 22.08.2003 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від сумісного шлюбу мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2014 року шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2014 року було змінено в частині розміру аліментів, стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Дитина проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Позивач вважає, що розмір аліментів підлягає збільшенню, оскільки суми аліментів, яка була рішенням суду стягнута з відповідача на утримання дитини на теперішній час недостатньо, оскільки така сума не дозволяє забезпечити дитину всім необхідним. Крім того, дитина має постійні проблеми із здоров'ям та перебуває на лікуванні. Так, з 24.10.2021 року по 05.11.2021 року донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила лікування у стаціонарних умовах КП «ДОДКЛ» ДОР. Також з 09.02.2022 року по 22.02.2022 року дитина поступила на стаціонарне лікування в КНП «МДКЛ № 6» ДМР з діагнозом «Помірний депресивний епізод з соматичними синдромами. Загальні витрати позивача на лікування доньки за період з 20.11.2021 року складають 60 967,50 грн. Враховуючи викладене, позивач просила суд змінити розмір аліментів, які стягнуто з відповідача на її користь на утримання дитини у розмірі 2 000 грн., і стягнути з відповідача на її користь на утримання дитини аліменти в розмірі 3 500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідача половину суми витрат на лікування дитини у розмірі 30 483 грн., подальші витрати на лікування дитини ділити навпіл із відповідачем та стягнути на свою користь судові витрати у розмірі 992,40 грн.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву у якій просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик до суду відповідача ОСОБА_2 було розміщено 01 липня 2022 року, відповідно приписів ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, тому з 01 липня 2022 року він вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, однак у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив не подав, будь-яких заяв від нього не надходило.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 47).
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2014 року шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно (а.с. 51-52).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2014 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2014 року було змінено в частині розміру аліментів, стягнуто із відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 53-54).
Дитина проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні (а.с. 49).
Як вбачається із виписок з медичної карти стаціонарного хворого № 413/2 та № 12531, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила лікування у стаціонарних умовах КП «ДОДКЛ» ДОР та з 09.02.2022 року по 22.02.2022 року - в КНП «МДКЛ № 6» ДМР з діагнозом «Помірний депресивний епізод з соматичними синдромами, інший уточнений інфекційний гастроентерит та коліт (а.с. 41-43).
Положеннями ч.ч. 1, 2 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідних для розвитку дитини.
У національному законодавстві України право дитини на утримання, що також прямо кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Ці ж самі положення закріплено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно із ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» у 2022 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років, з 1 липня - 2 744 грн.
За таких обставин, враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, рівність обов'язку батьків щодо утримання дітей, суд вважає за можливе змінити розмір стягнення визначених раніше судом аліментів з 2 000 грн. до 3 500 грн. заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до повнолітня дитини.
Щодо стягнення половини суми витрат на лікування дитини у розмірі 30 483 грн., суд зазначає наступне.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5ст. 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Аналізуючи положення ст. 185 Сімейного Кодексу України слід дійти висновку, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 13.09.2017 року у справі № 6-1489цс17.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно залежно від причини, що зумовила додаткові витрати.
Розмір додаткових витрат на дитину має обґрунтовуватись відповідними документами.
При цьому Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Суд звертає увагу, що відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. Суд виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків, суд відносить частину витрат на іншого.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв'язок між доказами понесених витрат.
Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження витрат на лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано копії квитанцій та чеків (а.с. 120-121, 132-153) щодо її витрат за період з листопада 2021 року по березень 2022 року на медичні товари, ліки та послуги (а.с. 18-40) на загальну суму 60 967,50 грн.
Оцінюючі надані позивачем докази, суд виходив з того, що для встановлення факту додаткових витрат на дитину ОСОБА_3 , пов'язаних з її лікуванням, необхідно встановити наявність у дитини тяжкої хвороби, підтвердженої висновком, довідкою відповідного спеціаліста, призначення дитині лікарем медичних препаратів, маніпуляцій, фактичні витрати позивача на призначене дитині лікування, що підтверджується платіжними документами.
Суд бере до уваги в якості доказів на обґрунтування витрат на лікування доньки фінансові документи: фіскальні чеки та медичні призначення лікування. Однак, серед наданих позивачем чеків, є такі, у яких зазначено «Благодійна допомога» (а.с. 29, 30, 31), на загальну суму 2 120 грн., які суд не може прийняти до уваги, оскільки витрати з таким призначення платежу неможливо віднести до витрат на лікування доньки.
Таким чином, загальна сума витрат на лікування доньки становить 58 847,5 грн., відповідно половина коштів від цієї суми, яку необхідно стягнути із відповідача на користь позивача складає 29 423,75 грн.
Щодо позовних вимог про поділ подальших витрат на лікування дитини навпіл із відповідачем, суд зазначає наступне.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили та у майбутньому продовжать спричиняти додаткові витрати на дитину сторін, можуть бути висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Отже, при стягненні коштів на додаткові витрати, які будуть понесені у майбутньому, необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Однак позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами необхідність майбутніх витрат, які планує нести позивач у зв'язку з хворобою дитини та половину з яких необхідно стягувати з відповідача на її користь.
Заявляючи вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину наперед, необхідно надати докази, суми витрат, які будуть понесені, позивач повинен довести їх необхідність.
Доказів того, що дитина потребуватиме лікування у майбутньому, а також суми витрат, які будуть понесені позивачем на лікування дитини суду надано не було.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Позивач також просила допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць
Суд звертає увагу, що у ст. 430 ЦПК України наведено вичерпний перелік випадків, у яких суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць; 2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; 3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць; 4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника; 5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу; 8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України; 9) надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку; 10) видачу або продовження обмежувального припису.
Таким чином, оскільки негайне виконання рішень у справах про зміну розміру стягнення аліментів вищевказаною статтею не передбачено, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи встановлені по справі обставини, вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також надані позивачем докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині зміни розміру стягуваних аліментів з 2 000 грн. до 3 500 грн. та стягнення із відповідача на користь позивача половини витрат на лікування доньки у розмірі 29 423,75 грн. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити через їх необґрунтованість та недоведеність.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачені позивачем ОСОБА_1 та документально підтверджені судові витрати по справі в розмірі 992,4 грн.
Крім того, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про зміну розміру аліментів, тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави у розмірі 992,40 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 180, 182, 185, 192 СК України, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 258-260, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 гривень, починаючи стягнення з 06 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття, до розміру 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, яка підлягає щорічній індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 29 423,75 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста двадцять три) гривні 75 коп., що є половиною витрат, понесених позивачем на лікування доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.
В задоволені позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Це рішення є підставою відкликання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року, з компетентного органу ДВС.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення..
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Федотова В.М.