29.07.2022 Єдиний унікальний номер 205/4502/22
Провадження №2-о/205/143/22
29 липня 2022 року місто Дніпро
Ленінський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Костромітіної О.О.,
за участю секретаря судового засідання Розсоха І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хмаріна Оксана Вікторівна, про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),
Представник заявниці ОСОБА_1 , адвокат Хмаріна О.В. звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра доводиться заявниці рідною бабусею, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , видане 05.04.1985 року, де батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.126,133,135 Сімейного кодексу України зазначено, що батьками ОСОБА_3 зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Бабуся заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день смерті мешкала в м. Маріуполі, Донецької області. 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України 64/2022 введено воєнний стан на території України. Місто Маріуполь, Донецької області є містом де тривають бойові дії, всі державні органи не здійснюють своїх повноважень, внаслідок чого отримати свідоцтво про смерть встановленого законодавством зразка не має можливості. У зв'язку з чим, заявниця вимушена звернутися до суду, оскільки встановити факт смерті ОСОБА_2 в позасудовому порядку неможливо.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Хмаріна О.В. до судового засідання не з'явились, у заяві про встановлення факту смерті представник просить розглянути справу без її участі та участі заявниці.
Представник заінтересованої особи Новокодацького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши докази у справі, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені в ст. 317 ЦПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онучкою ОСОБА_2 , що підтверджується наявними у справі доказами.
Як вбачається з копії лікарського свідоцтва про смерть №2049, виданого 07.06.2022 року лікарською установою м. Донецька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі Донецької області, причина смерті: взривна травма, осколчате поранення голови, тулуба, кінцівок.
Неможливість отримати у м. Маріуполі необхідних документів для реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , виникла у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, суд зазначає, що на час ухвалення рішення місто Маріуполь Донецької області відсутнє у переліку тимчасово окупованих територій, що визначені Верховною Радою України, разом з тим ведення активних бойових дій, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території м. Маріуполь у період смерті бабусі заявниці та на даний час є загальновідомим фактом, який згідно із ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доказування.
Із огляду на викладене суд вважає, що надані докази підтверджують той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Маріуполі, Донецької області, Україна.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Стаття 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» містить поняття тимчасово окупованої території України, до якої відноситься у тому числі й сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Проте, оцінюючи надані заявником документи про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть.
У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За таких певних обставин та в сенсі наведених норм, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви та вважає можливим встановити факт смерті ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 263-265, 293, 317, суд
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хмаріна Оксана Вікторівна, про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Новокодацький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Маріуполя Донецької області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області, Україна, причина смерті: взривна травма, осколчате поранення голови, тулуба, кінцівок.
Новокодацькому відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєструвати смерть вказаної особи на підставі даного рішення.
Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.О. Костромітіна