Справа № 173/1543/21
02 серпня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого Цаберябого Б.М.
при секретарі Янченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай), -
Позивачка звернулась до суду з цим позовом і вказала, що з 23 липня 1974 року її було прийнято робітницею будцеху Племзаводу «Любомирівка», 10 березня 1985 року було звільнено за власним бажанням. З березня 1985 року вона працювала у соціальній сфері - Верхньодніпровському вузлі зв'язку: телеграфісткою, начальником відділу зв'язку с.Соколівка, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивачки.
22 червня 2000 року Держплемрадгосп «Любомирівка» було реорганізовано у ВАТ «Племзавод «Любомирівка». 07 грудня 2000 року ОСОБА_1 було знову прийнято на роботу до ВАТ «Племзавод «Любомирівка» робітницею цеху тваринництва.
Позивачка вказує, що в період коли складалися списки осіб, які мають право на отримання земельного паю, вона працювала на даному підприємстві, однак з невідомих причин її не було включено в дані списки. При зверненні до Племзаводу «Любомирівка» з метою включення позивачки до списків, їй було відмовлено. Тому позивачка звернулась до суду з відповідним позовом та рішенням Верхньодніпровського районного суду від 11 серпня 2004 року зобов'язано Верхівцевську міську раду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області внести ОСОБА_1 до додаткових списків осіб які мають право на отримання земельного паю в землях ВАТ«Племзавод «Любомирівка».
Згідно додаткового списку пропущених членів ВАТ «Племзавод «Любомирівка» на земельні частки (паї) згідно рішень суду та мирових угод, позивачка має право на отримання паю, оскільки внесена до відповідного списку. При зверненні до міської ради, позивачці було запропоновано звернутись до держгеокадастру за сертифікатом, але у відділі Держгеокадастру позивачці було відмовлено у видачі сертифікату, оскільки такі сертифікати не видаються. З урахуванням наведеного позивачка звернулась до суду з цим позовом і просить визнати за нею право на земельну частку (пай), яка перебувала у власності ВАТ «Племзавод «Любомирівка», розміром 7,1738 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на території Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату судового засідання сповіщений.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторони, що не з'явилась.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивачки мають бути задоволені з огляду на наступне. Судом встановлено, що з 23 липня 1974 року ОСОБА_1 було прийнято робітницею будцеху Племзаводу «Любомирівка» та 10 березня 1985 року було звільнено за власним бажанням. З березня 1985 року вона працювала у соціальній сфері - Верхньодніпровському вузлі зв'язку: телеграфісткою, начальником відділу зв'язку с. Соколівка, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивачки.
22 червня 2000 року Держплемрадгосп «Любомирівка» було реорганізовано у ВАТ «Племзавод «Любомирівка». 07 грудня 2000 року ОСОБА_1 було знову прийнято на роботу до ВАТ «Племзавод «Любомирівка» робітницею цеху тваринництва.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 - Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Як вбачається з повідомлення відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області позивачка не значиться у списку працюючих членів та пенсіонерів, з їх числа, ВАТ «Племзавод Любомирівка», які мають право на земельну частку (пай), який є складовою технічної документації по приватизації земель ВАТ «Племзавод Любомирівка» на території Верхівцевської міської ради Верхньодніпровського району 2004 року.
Згідност.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.
Оцінюючи надані позивачкою докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що членство позивачки у ВАТ «Племзавод «Любомирівка» в період з 20 липня 1974 року по 10 березня 1985 року, а також з 07 грудня 2000 року по 15 вересня 2006 року знайшло своє підтвердження, наданими позивачкою доказами, а саме записами в трудовій книжці, яка містить найменування господарства, його печатку, підпис керівника.
Відповідно до ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України № 2 від 19.03.2010 року), сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п.17розділу Х "Перехідних положень"Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку(пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 року № 2498-VIII, який набрав чинності 01.01.2019 року, землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Судом встановлено, що в період складання списків осіб, які мають право на отримання земельного паю, позивачка працювала на даному підприємстві, однак її не було включено до цих списків. При зверненні до Племзаводу «Любомирівка» з метою включення позивачки до списків, їй було відмовлено. Тому позивачка зверталась до суду з відповідним позовом і рішенням Верхньодніпровського районного суду від 11 серпня 2004 року зобов'язано Верхівцевську міську раду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області внести ОСОБА_1 до додаткових списків осіб які мають право на отримання земельного паю в землях ВАТ«Племзавод «Любомирівка». Виконуючи рішення суду Верхівцевська міська рада затвердила додатковий список пропущених членів ВАТ«Племзавод «Любомирівка» на земельні частки /паї/, де прізвище позивачки вказано за № 4.
Оскільки на підставі зібраних у справі доказів судом встановлено, що позивачка працювала та була членом ВАТ «Племзавод «Любомирівка», однак при паюванні земель сільськогосподарського підприємства не була включена у список осіб на отримання земельної частки (паю). Саме факт членства позивача у ВАТ «Племзавод «Любомирівка», є правовою підставою для визначення права позивачки на земельну частку (пай), оскільки необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в акціонерному товаристві, а невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного акціонерного товариства на час передачі у власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, мотивованими, а тому за позивачкою слід визнати право на земельну частку (пай), в розмірі 7,1738 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області як колишньому члену відкритого Акціонерного товариства «Племзавод «Любомирівка».
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай), яка перебувала у власності ВАТ «Племзавод «Любомирівка», розміром 7,1738 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на території колишнього ВАТ «Племзавод «Любомирівка» Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Б. М. Цаберябий
р