Ухвала
01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 579/1530/21
провадження № 51-2095ск22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційнускаргупредставника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 04 лютого 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 червня 2022 рокустосовно
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого завчиненнякримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 286-1 КК України,
встановив:
вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 04 лютого 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено долюречовихдоказівіпроцесуальнихвитрат.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 08 червня 2021 року о 14:00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись на автомобілі «FiatDoblo», державний номер НОМЕР_1 , від центру міста вулицею Героїв України в напрямку вулиці Калиновського в м. Кролевець Сумської області, на заокругленому вологому відрізку дороги біля господарства №№40-42 на вул. Героїв України, порушив вимоги п.п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху та виїхав на праве узбіччя дороги, де зіткнувся з бетонною електроопорою, внаслідок чого автомобіль перекинувся на бік. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 червня 2022 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_4 залишено без задоволення, вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 04 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_6 - без змін.
Вимогикасаційноїскаргиіузагальненідоводиособи, якаїїподала
За змістомкасаційноїскарги представник потерпілої, не погоджуючисьізвирокомсудупершої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_6 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить оскаржувані судові рішення змінити, визначивши ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, не пов'язане з позбавленням волі.
Свої вимоги представник потерпілої мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, припризначенніпокаранняповною мірою не врахувавусіхпом'якшуючихобставин, що слугують підставою для призначення ОСОБА_6 покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією статті інкримінованого засудженому кримінального правопорушення.
Зокрема, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, весь час допомагав потерпілій та повністю відшкодував заподіяну шкоду, постійно проживає з батьками, які є особами похилого віку і потребують його догляду. Також зазначає про те, що ОСОБА_6 сів за кермо на прохання іншої людини, потерпіла добровільно сіла у автомобіль, у цей день була велика злива та через намитий пісок на повороті, крутий схил, неогороджену ділянку дороги йому не вдалося уникнути ДТП.
Згідно зположеннямич. 2 ст. 433 КПКУкраїнисудкасаційноїінстанціїпереглядаєсудовірішеннясудівпершоїтаапеляційноїінстанційумежахкасаційноїскарги.
Висновки судупродоведеністьвинуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладенихувироку, таправильністькваліфікаціїйогодійзач. 1 ст. 286-1 КК Українипредставником потерпілої в касаційному порядкунеоспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги представника потерпілої про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то Суд уважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що представник потерпілої фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення ОСОБА_6 покарання і пов'язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Частиною 1 ст. 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально -вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як убачаєтьсяіздолученоїдокасаційноїскаргикопіївироку, судпершоїінстанції, призначаючи ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286-1 КК України покаранняувидіпозбавленняволі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією зазначеної статті,врахувавхарактері ступіньтяжкостівчиненого нимзлочину, наявністьпом'якшуючих обставин- повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування заподіяної шкоди, дані проособу обвинуваченого, зокрема, вчинення ним кримінального правопорушення вперше, позитивні характеристики за місцем проживання, його сімейний стан.
Обставин, які б обтяжували ОСОБА_6 покарання, судом не встановлено.
Таким чином, призначаючи засудженому покарання у виді реального позбавлення волі у мінімальному розмірі, суд дотримався вимог статей 50, 65-67 КК України, воно відповідає характеру й тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав уважати призначене ОСОБА_6 покарання явно несправедливим через його суворість, як про це зазначено у касаційній скарзі представника потерпілої, Суд не знаходить.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_7 не встановив підстав для призначення ОСОБА_6 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією статті інкримінованого засудженому кримінального правопорушення, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без змін, зазначивши в ухвалі достатні підстави прийняття такого рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив про те, що засуджений, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в денний час, сів за кермо автомобіля та з перевищенням швидкості рухався центром міста Кролевець Сумської області, наражаючи своїми діями на небезпеку не тільки себе і потерпілу, а й оточуючих.
Суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 не встановили обставин, які би істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як це передбачено статтею 69 КК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій та вважає його достатньо вмотивованим і обґрунтованим.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У касаційній скарзі представником потерпілої не наведено тих підстав на спростування висновків, викладених у вироку суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, щодо відсутності у кримінальному провадженні обставин, які не лише пом'якшують покарання, а й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення і є підставою для застосування положень ст. 69 КК України. Також касаційна скарга не містить мотивів, в чому саме полягає неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_6 покарання без застосування ст. 69 КК України.
Разом із тим, аргументи представника потерпілої про те, що потерпіла ОСОБА_4 не мала змоги з'явитися у судові засідання та висловити свою особисту думку щодо міри покарання обвинуваченому, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки норми Кримінального процесуального кодексу України не містять вимоги щодо розгляду кримінального провадження за обов'язкової участі потерпілої, й неприбуття сторін кримінального провадження не перешкоджає розгляду.
Крім того, як убачається з ухвали Сумського апеляційного суду від 17 червня 2022 року, під час судового провадження у суді апеляційної інстанції інтереси потерпілої ОСОБА_4 представляв адвокат ОСОБА_5 , який наділений відповідно до ст. 58 КПК України правами і обов'язками.
Відповідно довимогп. 2 ч. 2 ст. 428 КПКУкраїни суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суддійшоввисновку, щообґрунтовані підстави для задоволеннякасаційноїскарги представника потерпілої відсутні, тому у відкриттікасаційногопровадженняза його касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПКУкраїни, Суд
ухвалив:
Відмовити представнику потерпілої ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 увідкриттікасаційногопровадженнязайогокасаційноюскаргоюнавирок Кролевецького районного суду Сумської області від 04 лютого 2022 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 червня 2022 рокустосовно засудженого ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженнюнепідлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3