01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 405/7882/19
провадження № 51-1168 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року щодо нього,
встановив:
Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 січня 2022 року
ОСОБА_4 засуджено до покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки 10 місяців;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, з урахуванням п. п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України частково приєднано частину невідбутого покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від
02 травня 2019 року і за сукупністю вироків визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 5 місяців.
Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_4 на її користь у рахунок відшкодування шкоди: майнової - 65 522, 04 грн, моральної - 30 000 грн.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 березня 2022 року апеляційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вказаний вирок - без змін.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він, 16 липня 2019 року, в період з 17 год 45 хв. по 18 год 10 хв., перебуваючи в будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , умисно, повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з кабінету «ФСТ Динамо», до якого проник шляхом вільного доступу через незачинені двері, таємно викрав ноутбук «Lenovo G560e» (20107), який належить потерпілому ОСОБА_7 , чим завдав останньому майнової шкоди на суму 2 940 грн.
17 серпня 2019 року, близько 13 год 20 хв., перебуваючи в приміщенні кафе «Еліта» за адресою: м. Кропивницький, вул. Гоголя, 78 А, умисно, повторно, таємно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, із приміщення службового кабінету викрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi 3S» вартістю 1 766,67 грн та гаманець, в якому знаходились грошові кошти в сумі 700 грн та брухт із золота 585 проби, вагою 10 грамів, вартістю 7 084,1 грн, що належить потерпілій ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 9 550,77 грн.
19 серпня 2019 року, в період часу з 17 год по 18 год, перебуваючи в приміщенні лікувального закладу «Клініка Ацинус» за адресою: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 65, проник до кабінету МРТ, звідки шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав зі столу мобільний телефон «Xiaomi Redmi 6», вартістю 2 802,67 грн, що належний потерпілій ОСОБА_9 , чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вказану суму.
06 вересня 2019 року, близько 14 год, перебуваючи у приміщенні кав'ярні «Feeling coffee», розташованої за адресою: вул. Велика Перспективна, 6/3 у м. Кропивницький, повторно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов за барну стійку та помітив залишену без нагляду жіночу сумку, що належить ОСОБА_5 , звідки шляхом вільного доступу, таємно викрав жіночий гаманець, який не становить для потерпілої матеріальної цінності, в якому знаходились грошові кошти в сумі 20 000 грн, 2 200 доларів США та 3 050 польських злотих, що згідно курсу НБУ становить, відповідно 55 683,41 грн та 19 669,79 грн, ювелірні вироби та брухт золота 585 проби загальною вартістю 9 154,72 грн, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 104 507, 92 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування зазначає, що в порушення статей 404, 405 КПК України в ухвалі не вказано чому суд відхилив клопотання засудженого про повторне дослідження обставин кримінальних правопорушень та доказів на їх підтвердження чи спростування, що становить порушення ст. 419 КПК України.
Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у безпідставній кваліфікації його дій по епізоду крадіжки від 06 вересня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України. Як стверджує засуджений, потерпілою у первинній заяві про вчинення кримінального правопорушення було вказано одну суму викрадених коштів, а в подальшому вона змінила свої показання в цій частині, збільшивши розмір викрадених коштів до спричинення значної шкоди. При цьому вважає показання потерпілої ОСОБА_5 щодо розміру шкоди недостовірними. Під час апеляційного розгляду ним було заявлено клопотання про допит потерпілої з метою встановлення розміру шкоди, однак суд відмовив у задоволенні цього клопотання.
Зазначає, що апеляційним судом залишено поза увагою його твердження про невірну дату затримання, при цьому посилається, що його було затримано не 07 вересня 2019 року, як про це йдеться у вироку, а ввечері 06 вересня 2019 року і після цього вже не звільняли.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не перевірено його доводи щодо вчинення кримінальних правопорушень у стані неосудності, при цьому не погоджується із висновками судово-психіатричних експертиз. Зазначає, що експертам не було відомо про наявність у нього захворювання (хронічна церебральна патологія), що могло істотно вплинути на висновки експертиз. Посилається й на те, що йому було відмовлено у витребуванні медичних документів, що підтверджують наявність у нього вказаного захворювання, та призначенні повторної судово-психіатричної експертизи. Стверджує, що судом не було викликано для допиту як свідків лікарів, які призначали курс замісної підтримувальної терапії.
Окрім цього, наводить доводи щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 2 частини 2 статті 428 КПК України з огляду на таке.
Згідно ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою та викладені докази, що спростовують її доводи.
Переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та його захисника у межах їх доводів, суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Разом з цим, згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому при розгляді касаційної скарги виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, Верховний Суд не перевіряє доводи касаційної скарги щодо суми викрадених грошових коштів, достовірності показань потерпілої ОСОБА_5 , оскільки такі стосуються неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що не є предметом перевірки касаційного суду.
Натомість, такі доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст. 419 КПК України, проаналізував доводи апеляційної скарги, належним чином їх перевірив, надав достатні відповіді на них, з наведенням мотивів постановленого рішення, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
В аспекті дотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, колегія суддів враховує, що приписи пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зобов'язують суд обґрунтовувати своє рішення, не можна тлумачити як такі, що вимагають детальної відповіді на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 цієї Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.
Зважаючи на вимоги кримінального процесуального закону та позиції ЄСПЛ в аспекті оцінки аргументів учасників справи щодо мотивування судових рішень, викладені, зокрема, у справі «Салов проти України» (рішення від 06 вересня 2005 року, § 89), суд апеляційної інстанції належним чином перевірив під час апеляційного перегляду доводи апеляційної скарги, вмотивовано погодившись з рішенням місцевого суду.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставної кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із вироком місцевого суду, при цьому дійшов висновку, що фактичні обставини кримінального провадження встановлені вірно та підтверджені сукупністю доказів, які оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, та вірно покладені в основу вироку.
Зокрема, апеляційний суду вказав, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується, серед іншого:
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні повідомила, що
06 вересня 2019 року, у проміжку часу між 12 год та 14 год, вона разом зі своєю співробітницею побачили підозрюваного чоловіка, що прийшов повз кафе. Перебуваючи на кухні, вони почули шурхіт із залу, вийшовши, побачили обвинуваченого, котрий шурхотів чорним пакетом у руках. Він запитав, скільки коштують вода та кава, отримавши відповідь, одразу пішов. Після чого вона кинулась до сумки, яка знаходилася внизу під барною стійкою, та побачила, що вона відчинена та у ній відсутній гаманець, в якому знаходились 3 050 польських злотих,
2 200 доларів США та 20 000 гривень, а також брухт золота та ювелірні вироби із золота;
- протоколом обшуку затриманого ОСОБА_4 та огляду речей від 07 вересня 2019 року, під час якого вилучено один комплект сережок із металу жовтого кольору, три жіночі каблучки із металу жовтого кольору, камінь білого кольору конусоподібної форми, грошові кошти, а саме: 1 600 грн, 500 доларів США, 2 750 польських злотих;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 07 вересня 2019 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_5 впізнала ОСОБА_4 , як чоловіка, що викрав її майно;
- протоколом огляду предмету від 08 вересня 2019 року з фотофіксацією предметів, а саме 6 бирок від виробів із золота, наданих потерпілою ОСОБА_5 ;
- протоколом огляду предмету від 07 вересня 2019 року, під час якого оглянуто полімерний пакет, який є додатком до протоколу особистого обшуку ОСОБА_4 від 07 вересня 2019 року, в середині якого знаходиться комплект сережок із металу жовтого кольору, три жіночі каблучки із металу жовтого кольору, камінь конусоподібної форми білого кольору;
- висновком експерта від 27 вересня 2019 року, яким встановлена ринкова вартість, представлених на експертизу: брухту золота 585 проби, пари золотих сережок 585 проби, та трьох золотих каблучок 585 проби;
Під час апеляційного розгляду, суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжки вчиненої повторно, що заподіяла значної шкоди потерпілій, при цьому виходив із того, сукупна вартість викраденого у ОСОБА_5 майна становить суму, яка перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з чим погоджується і Верховний Суд.
Також апеляційним судом було ретельно перевірено доводи щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень у стані неосудності, необхідності проведення додаткової судово-психіатричної допомоги, та визнано їх безпідставними.
Мотивуючи свої висновки в цій частині суд вказав, що згідно висновку спеціальної медичної комісії по наркологічним оглядам від 19 вересня 2019 року № 48
ОСОБА_4 страждає на психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, стан відміни не ускладнений; відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи № 330 від 17 вересня 2019 року, ОСОБА_4 в момент скоєння правопорушення виявляв і в даний час виявляє психічні розлади поведінки внаслідок вживання опіоїдів (згідно МКХ - 10 F-11), проте вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості, у відношенні інкримінованого йому діяння слід вважати осудним, застосування заходів медичного характеру не потребує; згідно висновку судово - психіатричної експертизи № 457 від 24 грудня 2019 року, обвинувачений в момент скоєння правопорушення виявляв і в даний час виявляє психічні розлади поведінки внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності (згідно МКХ - 10 F-11), проте вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості. ОСОБА_4 не знаходився у момент здійснення злочину в тимчасово - хворобливому стані, міг віддавати собі звіт в своїх діях та керувати ними. У відношенні інкримінованого йому діяння слід вважати осудним. Підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України. Застосування заходів медичного характеру не потребує. Може брати участь в судових засіданнях.
Аналізуючи вказані висновки експертів, суд дійшов переконання, що експертами враховувався стан здоров'я ОСОБА_4 , зокрема те, що останній перебуває на «Д» обліку з приводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, перебуває на лікуванні препаратом ЗПТ (метадон) на базі ЦПМСД № 1, яке йому не протипоказано.
Разом з цим, суд першої інстанції за власною ініціативою провів допит експерта ОСОБА_10 , яка повністю підтримала висновок № 457 від 24.12.2019 року. Ніяких нових даних або повідомлень, які б могли слугувати підставою для проведення повторної експертизи у судовому засіданні експертом не зазначено.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що дані висновки судово-психіатричних експертиз та спеціальної медичної комісії по наркологічним оглядам проведені у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку, не суперечать один одному, є обґрунтованими і такими, що узгоджуються з іншим матеріалам справи, не викликають обґрунтованих сумнівів в їх правильності, тому відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 332 КПК України, для проведення додаткової судової-психіатричної експертизи, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Колегія суддів Верховного Суду вважає неспроможними доводи касаційної скарги засудженого про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 404, 405 КПК України, з огляду на наступне.
За приписами ч 3 ст. 404 КПК України повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
Як слідує зі змісту касаційної скарги, клопотання засудженого про повторне дослідження доказів не містило обґрунтованих мотивів щодо необхідності повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, а зводилось до незгоди із оцінкою доказів місцевим судом. Сам по собі факт незгоди з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення, не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді.
Крім того, відповідно до оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції не здійснював власної оцінки доказів, погодився із тією оцінкою, яку дав суд першої інстанції, а тому підстав для повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, у суду не було.
Повторне дослідження обставин є правом, а не обов'язком суду. Відмова у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність законних підстав та переконливих доводів про таку необхідність.
Разом з цим, статтею 419 КПК України не передбачено обов'язкового викладення у змісті ухвали апеляційного суду, постановленої за наслідками апеляційного розгляду, результатів розгляду клопотань учасників кримінального провадження, у тому числі про повторне дослідження обставин, про виклик свідків, та мотивів відмови у задоволенні таких клопотань.
Що стосується посилання засудженого про його затримання 06 вересня 2019 року, а не 07 вересня 2019 року, то за встановлених фактичних обставин кримінального провадження, такі доводи є непереконливими, оскільки в цілому не спростовують правильності висновків судів щодо його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
На переконання колегії суддів Верховного Суду безпідставними є також доводи ОСОБА_4 про невідповідність призначеного йому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення за особі засудженого через суворість з огляду на таке.
Встановивши винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, та надавши їм вірну правову кваліфікацію, місцевий суд відповідно до ст. 65 КК України врахував, що він вчинив чотири умисні кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких (ч. 2 ст. 185 КК України) та тяжкого злочинів (ч. 3 ст. 185 КК України), вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням та визначив остаточне покарання в порядку статей 70, 71 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене, за обставин даного кримінального провадження, даних про особу засудженого, призначене ОСОБА_4 покарання є законним, справедливим і співмірним характеру вчинених дій, а тому Суд не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вагомих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для зміни оскаржуваного судового рішення у касаційній скарзі не наведено, та Судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки ухвали за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від
29 березня 2022 року щодо нього.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3