01 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 187/377/19
провадження № 51-2209 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року щодо неї,
встановив:
Засуджена ОСОБА_4 звернулась із касаційною скаргою на вирок апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, при цьому помилково зазначила, що апеляційним судом була постановлена ухвала, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно яких Дніпровським апеляційним судом 20 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_4 було ухвалено вирок.
До касаційної скарги також додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого вказує, що не змога в установлений законом строк подати касаційну скаргу, оскільки є юридично неграмотною та сподівалась на звернення захисника ОСОБА_5 в її інтересах з касаційною скаргою, чого останній не зробив, про що їй лише нещодавно стало відомо. Окрім цього, зазначає, що на початку грудня 2021 року їй повідомили про позбавлення батьківських прав, що відобразилось на її емоційному стані. У зв'язку з наведеним, просить визнати вказані причини пропуску строку поважними та поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши доводи клопотання, копію оскаржуваного вироку, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
За приписами ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до листа Петриківського районного суду Дніпропетровської області від
28 липня 2022 року, копію оскаржуваного вироку вручено ОСОБА_4 20 жовтня 2021 року, що підтверджується розпискою останньої наданої місцевим судом на запит Верховного Суду.
Таким чином, з урахуванням положень статей 115, 116, 426 КПК України, останнім днем строку касаційного оскарження для ОСОБА_4 було 21 січня 2022 року (п'ятниця).
Однак, із даною касаційною скаргою засуджена звернулась лише 18 липня 2022 року (згідно дати підписання), тобто поза межами строку касаційного оскарження, при цьому порушує питання про його поновлення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом трьохмісячний строк для подання касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску засудженою строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить із наступного.
З касаційною скаргою ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду майже через шість місяців після завершення строку на касаційне оскарження вироку апеляційного суду, що майже в два рази перевищує строк касаційного оскарження.
Згідно вимог кримінального процесуального законодавства України засуджена є окремим суб'єктом кримінального процесу, наділена самостійним правом на касаційне оскарження судових рішень незалежно від їх оскарження чи не оскарження захисником, а тому її обґрунтування в цій частині є безпідставним.
Окрім, цього Суд не може прийняти до уваги та визнати поважною причину пропуску строку на касаційне оскарження, посилання ОСОБА_4 на її юридичну неграмотність, оскільки під час провадження у судах першої та апеляційної інстанції вона користувалась правовою допомогою захисника, апеляційним судом їй роз'яснювався порядок оскарження вироку, при цьому засуджена не наводить обставин, які завадили їй звернутися до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для залучення іншого захисника.
При цьому, доводи засудженої про те, що вона нещодавно дізналась про неподання касаційної скарги захисником, свідчать, що ОСОБА_4 не цікавилась рухом кримінального провадження щодо неї та не вживала розумних заходів з цією метою.
Разом з тим, посилання на поганий емоційний стан не заслуговує на увагу, оскільки дана обставина не є такою, що об'єктивно перешкоджали їй реалізувати своє право в межах визначеного процесуального строку.
Інших об'єктивних причин, які завадили засудженій протягом трьох місяців звернутися до Суду та, які можна було б визнати поважними, у клопотанні не наведено та колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення ОСОБА_4 пропущеного строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути засудженій, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити засудженій ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року щодо неї, касаційну скаргу повернути разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3