Ухвала
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 448/1684/19
провадження № 61-7208ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовна заява, з урахуванням заяви про уточнення, мотивована тим, що рішенням XXXV сесії VII скликання Мостиської міської ради Львівської області №65 від 07 лютого 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 », третім особам у справі, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 02.07 для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 та зобов'язано їх підготовлену документацію подати на затвердження сесії міської ради. Рішенням XLIV сесії VII скликання Мостиської міської ради №174 від 17 грудня 2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 », третім особам у справі, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови, площею 0,0170 га (кадастровий номер 4622410100:01:003:0363) у АДРЕСА_1 ; передано земельну ділянку для іншої житлової забудови, площею 0,0170 га (кадастровий номер 4622410100:01:003:0363) у АДРЕСА_1 ; встановлено ставку орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки землі; зобов'язано укласти договір оренди землі та зареєструвати його у встановленому законом порядку. В подальшому між Мостиською міською радою Львівської області та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі від 22 січня 2020 року, за умовами якого третім особам передано в строкове платне користування земельну ділянку з цільовим призначенням 02.07 для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363, яка розташована на території Мостиської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 10 років з правом пролонгації та правом передачі в піднайм (суборенду) із сплатою орендної плати орендарем у грошовій формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки та у терміни, визначені Податковим кодексом України. Стверджує, що надаючи третім особам земельну ділянку, відповідач вийшов за межі поданої ОСОБА_2 заяви та ухвалив рішення щодо інших осіб, які таких заяв не подавали, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Зазначає, що будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, відтак відповідачем в порушення вимог частин другої та третьої статті 42 ЗК України не враховано, що земельна ділянка належить до прибудинкової території, а передача таких земельних ділянок чи встановлення в середині ділянки меж земельної ділянки проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, однак такий не затверджений, що свідчить про те, що надання дозволу на встановлення меж земельної ділянки, яка належить до прибудинкової території багатоквартирного будинку є незаконним та безпідставним.
Позивач вказував, що третім особам не могла бути передана ділянка з цільовим призначенням для іншої житлової забудови, оскільки така знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, а для таких квартир передбачено класифікацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Наголошує, що оскаржувані рішення та договір оренди земельної ділянки суперечать чинному законодавству, прийняті з порушенням статті 42 Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», та такі не відображають реального стану щодо цільового призначення земельної ділянки, не відповідають класифікації земельної ділянки виходячи з її призначення, чим порушується його право як співвласника на належне та безперешкодне користування територією навколо будинку.
ОСОБА_1 просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ХХХV сесії VII скликання Мостиської міської ради №65 від 07 лютого 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 »;
визнати протиправним та скасувати рішення ХLIV сесії VII скликання Мостиської міської ради №174 від 17 грудня 2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для іншої житлової забудови в м. Мостиська гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_4 »;
визнати недійсним договір оренди землі від 22 січня 2020 року про передачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням 02.07. для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ;
скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для іншої житлової забудови з кадастровим номером 4622410100:01:003:0363 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, щодо даної земельної ділянки.
Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року в порядку забезпечення позову заборонено Мостиській міській раді Львівської області приймати будь-які рішення чи вчиняти дії щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для іншої житлової забудови, з кадастровим номером: 4622410100:01:003:0363, площею 0,0170 га, наданої згідно договору оренди від 22 січня 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення XXXV сесії VII-го скликання Мостиської міської ради Львівської області № 65 від 07 лютого 2019 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 » визнано протиправним та скасовано.
Рішення XLIV сесії VII-го скликання Мостиської міської ради Львівської області № 174 від 17 грудня 2019 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для іншої житлової забудови в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 » визнано протиправним та скасовано.
Договір оренди землі від 22 січня 2020 року про передачу земельної ділянки в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 02.07 Для іншої житлової забудови з кадастровим номером: 4622410100:01:003:0363, укладений між Мостиською міською радою Львівської області та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 визнано недійсним.
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0170 га в АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням 02.07 Для іншої житлової забудови з кадастровим номером: 4622410100:01:003:0363, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 1998885946224; дата реєстрації: 30.01.2020 року; підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 22 січня 2020 року Мостиською міською радою Львівської області.
В задоволенні іншої позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалено, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 23 липня 2020 року.
27 липня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 18 серпня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для скасування постанови апеляційного суду є пункти 1-3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції зробив невірний висновок про те, що спір стосується оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування і співвідповідачами у цій справі, окрім міської ради, мають бути треті особи, оскільки внаслідок задоволення позовних вимог позивача можуть бути скасовані рішення органу місцевого самоврядування, які є підставою виникнення права на земельну ділянку у вказаних осіб, які залучені до участі у справі, як треті особи. Однак предмет спору у цій справі перебуває за межами правовідносин позивача з Мостиською міською радою і у випадку скасування може вплинути на їх права та обов'язки. За таких обставин треті особи, які беруть участь у справі є учасниками судового розгляду та володіють обсягом прав, визначених статтею 43 ЦПК України, як учасники справи. Таким чином, при винесенні судом першої інстанції рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень Мостиської міської ради вірно визначено суб'єктний склад, в тому числі сторони і треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача. Відтак, апеляційний суд безпідставно прийшов до висновку, що правовідносини між позивачем у справі та третіми особами у праві про скасування рішень органу місцевого самоврядування охоплюється предметом спору. У такій категорії справ необхідно урахувати те, що орган місцевого самоврядування приймає рішення як щодо розробки технічної документації, так і щодо укладення типового договору оренди земельної ділянки, а заявник може тільки очікувати результату від поданої заяви та оскаржити будь-яке з прийнятих рішень. Треті особи були учасниками справи та володіли усіма необхідними процесуальними правами для захисту своїх інтересів. Апеляційним судом не було узято до уваги, будь-які дії по наданню земельної ділянки, які породжують правові наслідки як для позивача, так і третіх осіб, лежать в дискреційній площині органу місцевого самоврядування - Мостиської міської ради, і аж ніяк не залежать від позивача чи третіх осіб, оскільки такі повноваження визначені чинним законодавством, а саме Законом України «Про місцеве самоврядування». Окрім цього, треті особи на стороні відповідача володіють такими ж процесуальними правами як і сторона, окрім подання зустрічного позову. Також, апеляційним судом невірно взято до уваги постанову Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 464/6314/17, оскільки у цій справі земельна ділянка, яка передається в оренду, розташована під багатоквартирним будинком. Таким чином, позов пред'явлено до належного відповідача, а треті особи залучені позивачем правильно, оскільки рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки. Окрім цього, при задоволення заяви ОСОБА_2 відповідач, при прийнятті оскаржених рішень, вийшов за межі предмету поданої заяви та виніс рішення щодо осіб, які не подавали будь-яких заяв, що виключає їх участь у справі, як відповідачів, так як вони ніяких дій по отриманні земельної ділянки не вчиняли.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання протиправними та скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Отже, справа № 448/1684/19 не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 448/1684/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що оскільки будь-якого висновку Верховного Суду щодо участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо земельної ділянки, розташованої під багатоквартирним житловим будинком немає, а тому дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та є підставою для касаційного оскарження, визначеною у підпункті а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 20 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков