Ухвала
02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 747/395/21
провадження № 61-6778ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
розглянув касаційну скаргу Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та просив суд: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 17 181,45 грн, вихідну допомогу при звільненні у розмірі 16 019,22 грн, компенсацію за невикористані відпустки за період роботи з 07.09.2017 року до 25.02.2021 року у розмірі 59 022,41 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі, обрахованій за період часу з 26 лютого 2021 року по день винесення рішення суду включно.
Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 17 181,45 грн, вихідну допомогу при звільненні у розмірі 16 019,22 грн, компенсацію за невикористані відпустки за період роботи з 07.09.2017 року до 25.02.2021 року у розмірі 59 022,41 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28 081 грн, а всього - 120 304,08 грн, з якої провести відрахування обов'язкових зборів та платежів.
В іншій частині вимог позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У липні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 481 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн * 100 = 248 100 грн).
Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних і окремого визнання її такою не потребує.
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскільки Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк