Ухвала
28 липня 2022 року
м. Київ
справа № 496/3779/19
провадження № 61-5150 ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами недійсним та скасування державної реєстрації,
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 01 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Скасовано державну реєстрацію на підставі цього договору, вчинену державним нотаріусом Біляївської районної нотаріальної контори Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д. М., у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 рокурішення Біляївського районного суду Одеської області від 01 липня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
06 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції.
Також заявник просила поновити пропущений з поважних причин строк на касаційне оскарження, вказуючи, що у зв'язку із воєнним станом в України про наявність оскаржуваної постанови стало відомо від ОСОБА_2 та отримано 03 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки вказані причини пропуску строку на оскарження визнані неповажними та запропоновано заявнику надати докази, що недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) апеляційного суду щодо направлення копії судового рішення або навести інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження. Також вказано, що заявнику необхідно надати уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження та доплатити судовий збір.
У липні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 червня 2022 року надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій заявник порушила питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, надала уточнену редакцію касаційної скарги та докази доплати судового збору.
Вивчивши надані матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, з огляду на таке.
Повторно заявляючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження заявник вказала, що копію оскаржуваної постанови від 15 лютого 2022 року вона отримала від ОСОБА_2 03 червня 2022 року.
Разом з тим, ця причина пропуску строку є аналогічною тій, яку ОСОБА_1 зазначала у первісному клопотанні і якій суд надав правову оцінку, визнавши її неповажною.
В ухвалі від 17 червня 2022 року Верховний Суд запропонував надати докази, що апеляційний суд порушив вимоги статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення.
Повторно звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, заявник таких доказів не надала.
Отже, сам по собі факт отримання заявником оскаржуваної постанови після спливу майже 3 місяців з дня її виготовлення та оприлюднення, за відсутності даних про недотримання апеляційним судом вимог процесуального закону щодо порядку видачі і направлення копії оскаржуваного судового рішення не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки не свідчить про об'єктивні перешкоди подати касаційну скаргу у передбачений законом строк.
Посилання заявника на те, що запровадження воєнного стану в Україні є поважною причиною для поновлення процесуальних строків суд оцінює критично, оскільки факт збройної агресії проти України та введення воєнного стану може не бути безумовно поважною підставою для поновлення строку абсолютно в усіх випадках. Для визнання поважною даної підстави суд бере до уваги територіальне місцезнаходження суду, порядок функціонування суду, хід бойових дій, наявність конкретної фактичної можливості своєчасно звернутися до суду.
Апеляційним судом справа розглядалася у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить ухвала Одеського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року.
ОСОБА_1 є позивачем у цій справі, отже достовірно обізнана про її наявність, мала цікавитись її розглядом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Вказана процесуальна поведінка ОСОБА_1 не демонструє добросовісність використання своїх процесуальних прав і готовність брати участь у справі на всіх етапах її розгляду.
Також не в повному обсязі виконано вимоги ухвали щодо підстав касаційного оскарження.
Заявник в уточненій редакції касаційної скарги не зазначив конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Узагальнене посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без зазначення та обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Враховуючи передбачений статтею 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного процесу, за наданої редакції касаційної скарги суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно, на власний розсуд, виокремити певну підставу касаційного оскарження судового рішення та вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Оскільки у встановлений судом строк, станом на 25 липня 2022 року недоліки касаційної скарги не усунуто у повному обсязі, зокрема заявником не наведено інших підстав для поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою, надано уточнену редакцію касаційної скарги без зазначення конкретних підстав касаційного оскарження, наявність яких є обов'язковою вимогою до змісту касаційної скарги, відповідно до статті 185 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню заявнику, що не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь