Ухвала
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 712/449/21
провадження № 61-6819ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Левицька Елеонора Антонівна, про визнання договору про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, наказу про присвоєння та зміну нумерації будинків і споруд та договору дарування частини житлового будинку недійсним,
У січні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е. А. (далі - приватний нотаріус Черкаського МНО), про визнання договору про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, наказу про присвоєння та зміну нумерації будинків і споруд та договору дарування частини житлового будинку недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 61/200 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд на АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 травня 2015 року, які він отримав після смерті свого батька ОСОБА_5 .
До грудня 1987 року власником всього будинку на АДРЕСА_1 була ОСОБА_6
22 грудня 1987 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладений договір дарування 61/100 частини будинку та надвірних споруд на
АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого у користування батька позивача перейшли приміщення: «2-1» площею 8,1 кв. м; «2-2» - 9,2 кв. м; «2-3» - 9,5 кв. м; «2-4» - 14,5 кв. м; «2-5» - 8,8 кв. м; та ганок, льох «Д»,
Ѕ сараю «Б», Ѕ туалету «Г», сарай «В», Ѕ водоколонки та Ѕ огорожі. Тобто, вищевказаним договором дарування фактично було проведено розподіл будинку та надвірних споруд між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_6 її 39/100 частин будинку та надвірних споруд
07 липня 1988 року успадкувала ОСОБА_7 11 червня 1991 року ця ж частина будинку та надвірних споруд перейшла у спадок після смерті ОСОБА_7 до ОСОБА_8
18 серпня 1997 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_1 й ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу 39/100 частин будинку, тобто, кожному по 13/100 частин будинку з відповідною частиною надвірних споруд.
Позивач також вказував, що після смерті ОСОБА_5 належні йому 61/100 частини успадкували ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , яка у подальшому подарувала свою частину ОСОБА_1 , яка фактично стала власником 87/200 частин будинку (13/100 + 61/200).
У подальшому, 13 травня 2015 року між ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 й ОСОБА_4 укладений договір про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А., відповідно до умов якого:
- ОСОБА_1 отримала у приватну власність в будинку кухню «2-4» площею 14,5 кв. м; житлову кімнату «2-5» - 8,8 кв. м; прибудову «а» загальною площею 18,7 кв. м; житловою - 9,5 кв. м; прибудову «а 1» загальною площею 8,1 кв. м; загальну площу приміщень 50,1 кв. м; житлову 18,3 кв. м, а також вбиральню «Г», гараж «Ж», огорожу № 1, 2, 3, 4, 6, водоколонку № 7.
- ОСОБА_4 отримав кухню «1-2» площею 9,5 кв. м; жилу кімнату «1-3» - 14,2 кв. м; прибудову «а2» - 14,2 кв. м; а також сарай «Б»,
погреби «Д, Е», огорожу № 3, 4, 5.
На підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору від 13 травня 2015 року, Департаментом архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради 25 травня
2015 року видано наказ № 1357 С, відповідно до якого на частину будинку ОСОБА_4 присвоєно адресу - АДРЕСА_2 , а на частину будинку відповідача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
01 липня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування 13/100 частин будинку та надвірних споруд на АДРЕСА_1 , а саме: кухню «1-2» площею 9,5 кв. м; жилу кімнату «1-3» - 14,2 кв. м; прибудову «а2» - 14,2 кв. м; загальна площа приміщень 37,9 кв. м, житлова 14,2 кв. м, а також сарай «Б», погреби «Д, Е», огорожу № 3, 4, 5.
Позивач вказував, що договором про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , наказом про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд та договором дарування частини житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , було порушено його право власності.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_3 просив суд:
- визнати недійсним договір про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_4
від 13 травня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А.;
- визнати недійним наказ Департаменту архітектури містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 25 травня 2015 року № 1357 С та договір дарування частини житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 01 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А.
Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня
2022 року (у складі судді Токової С. Є.) позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір від 13 травня 2013 року про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, укладений між
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А., зареєстрований в реєстрі за № 2888.
Визнано недійсним договір дарування частини житлового будинку, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , укладений
01 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А., зареєстрований в реєстрі за № 4122.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2022 року
(у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.) рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2022 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що право позивача ОСОБА_3 порушене, а тому воно підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору від 13 травня 2015 року про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Оскільки позовні вимоги про визнання недійним наказу Департаменту архітектури містобудування та інспектування Черкаської міської ради
від 25 травня 2015 року № 1357 С та договору дарування частини житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
від 01 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А., є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсним договору від 13 травня 2015 року про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , вони також підлягають задоволенню.
11 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
25 липня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду
з касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 01 липня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 13 травня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А.; визнання недійним наказу Департаменту архітектури містобудування та інспектування Черкаської міської ради від 25 травня 2015 року № 1357 С та договору дарування частини житлового будинку між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 01 липня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського МНО Левицькою Е. А.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином
(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Отже, справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Касаційні скарги та додані до них матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Посилання ОСОБА_1 на неврахування висновків, викладених
у постановах Верховного Суду, є лише виконанням заявницею обов'язку зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених
частиною другою статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК Українивизначено, що
суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Черкаського апеляційного суду від 22 червня
2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягають окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 22 червня 2022 року
та ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня 2022 року до закінчення їх перегляду
в касаційному порядку.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особами, які подали касаційні скарги, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 січня
2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 22 червня
2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Левицька Елеонора Антонівна, про визнання договору про поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, наказу про присвоєння та зміну нумерації будинків і споруд та договору дарування частини житлового будинку недійсним, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк