Ухвала
19 липня 2022 року
м. Київ
справа № 463/10389/19
провадження № 61-6171ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником Мірошніковим Петром Вікторовичем, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»), з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з АТ «Державний ощадний Банк» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у формі реальних збитків в розмірі 200 000 грн, інфляційні нарахування в розмірі 334 000 грн і моральну шкоду в розмірі 70 000 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2021 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, яка складається із реальних збитків в розмірі 200 000 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 66 481,59 грн, моральної шкоди 30 000 грн, що в загальному становить 296 481,59 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2021 року в частині стягнення інфляційних втрат, моральної шкоди та судових витрат змінено, виклавши абзац другий та четвертий резолютивної частини рішення в такій редакції:
Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, яка складається із реальних збитків в розмірі 200 000 грн, інфляційних нарахувань в розмірі 64 620 грн, моральної шкоди 10 000 грн, що в загальному становить 274 620 грн. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» в дохід держави 2 746,20 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. В решті рішення залишено без змін.
АТ «Державний ощадний банк України» 07 липня 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Мірошніковим П. В., на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Ціна позову у справі № 463/10389/19 становить 604 000 грн та не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
АТ «Державний ощадний банк України» у касаційній скарзі вказує, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», яка підписана представником Мірошніковим Петром Вікторовичем, на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 липня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук