02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 620/6232/21
адміністративне провадження № К/990/17879/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року
у справі №620/6232/21 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулось до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "Чернігівобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання" в частині коригування доходу (витрат) в Структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання АТ "Чернігівобленерго", яка є додатком до постанови НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2384, а саме коригування витрат відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП від 09 липня 2020 року № 1308 в бік зменшення на загальну суму 63 153,45 тис. грн; (без урахування податку на додану вартість);
- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити з розрахунку на найближчі 12 місяців коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на користь АТ "Чернігівобленерго" у бік збільшення, які забезпечать компенсацію від'ємного коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 63 153,45 тис. грн (без урахування податку на додану вартість), що було здійснено на підставі постанови НКРЕКП від 9 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "Чернігівобленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №620/6232/21 позов задоволено повністю:
- визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" із застосуванням стимулюючого регулювання" в частині коригування доходу (витрат) в Структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО", яка є додатком до постанови НКРЕКП від 9 грудня 2020 року № 2384, а саме коригування витрат відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП від 09 липня 2020 року № 1308 в бік зменшення на загальну суму 63 153,45 тис. грн (без урахування податку на додану вартість);
- зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити з розрахунку на найближчі 12 місяців коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для AT "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" у бік збільшення, які забезпечать компенсацію від'ємного коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 63 153,45 тис. грн (без урахування податку на додану вартість), що було здійснено на підставі постанови НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2384 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT "ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО" із застосуванням стимулюючого регулювання";
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" судовий збір в розмірі 27240,00 грн.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 07 червня 2022 року та від 04 липня 2022 року касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
13 липня 2022 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 щодо застосування частини четвертої статті 78 КАС України, а також вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо вирішення питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 4.1, 4.2 Порядку розроблення та подання на затвердження планів розвитку систем розподілу та інвестиційних програм операторів систем розподілу, затверджених постановою НКРЕКП від 04 вересня 2018 року №955.
Разом з тим, Верховний Суд вже надавав оцінку щодо заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, проте відповідачем так і не враховано зауваження, викладені Верховним Судом в ухвалі від 04 липня 2022 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, зокрема і щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Так, Верховний Суд вказав, що посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України скаржник фактично вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке, на його думку, унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому вказане обґрунтування не свідчить про наявність правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, скаржником не конкретизовано висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду та не доведено подібності правовідносин.
Крім того, необхідно звернути увагу, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 прийнята у порядку господарського судочинства, у ній не застосовано статтю 78 КАС України, а скаржником не доведено подібності правовідносин, як обгрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Водночас, посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник не зазначає, який саме висновок має бути сформовано Верховним Судом у спірних правовідносинах щодо застосування пунктів 4.1, 4.2 Порядку розроблення та подання на затвердження планів розвитку систем розподілу та інвестиційних програм операторів систем розподілу, затверджених постановою НКРЕКП від 4 вересня 2018 року №955, а Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена шляхом формулювання нової правової позиції.
Необхідно зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права щодо правильного застосування якої відсутній висновок, має врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилось перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам не надали оцінки або надали, на думку скаржника, невірно.
При цьому, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду викладено без взаємозв'язку із обставинами справи, оскільки задоволення позовних вимог обгрунтовано судами тим, що п. 3 Постанови №1308 містить лише доручення структурному підрозділу відповідача та не породжує безпосередніх наслідків для позивача.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підстави касаційного оскарження.
У решті зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі №620/6232/21 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська