01 серпня 2022 року
м. Київ
справа №640/26052/19
адміністративне провадження № К/990/17746/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 640/26052/19 за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
12 липня 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Другої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 17 лютого 2020 року, просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення №3 Кадрової комісії №2 від 04 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2050ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- відшкодувати судові витрати ОСОБА_1 за рахунок Офісу Генерального прокурора.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення №3 Кадрової комісії №2 від 04 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2050ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 634581,78 грн.;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць в розмірі 31 436,66 грн.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що на засіданні Другої кадрової комісії ухвалено рішення про неуспішне проходження позивачем атестації на етапі співбесіди, оскільки у Другій кадровій комісії виникли сумніви щодо його доброчесності, а саме щодо задекларованого майна позивача.
Заявник касаційної скарги, оскаржуючи судові рішення, покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо визначеного цим Закону імперативу, що атестація прокурорів проводиться згідно з Порядком №221; пункту 15 розділу ІІ «Прикінцеві перехідні положення» Закону №113-ІХ щодо необхідності для цілей атестації інформації про прокурора, в тому числі інформації про відповідальність витрат та майна прокурора та членів його сім'ї, також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копій відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; пунктів 9,11 про проведення атестації кадровими комісіями, пункту 12 Порядку №233 щодо повноважень кадрової комісії піж час співбесіди, виходячи з предмету атестації, надавати оцінку професійній етиці та доброчесності, професійній компетентності прокурора, пункту 17 Закону № 113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
Також скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону України «Про запобігання корупції», а саме частини першої статті 4 та пункт 8 частини першої статті 11, та Порядку №144/20 у подібних правовідносинах.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення з органів прокуратури на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, прийнятого у зв'язку з не проходженням позивачем співбесіди.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, та відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги позивача і відповідача, у своєму рішення послався на висновок Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2021 року у справі № 640/26168/19, в якому було зазначено, що:
«за результатами аналізу співвідношення обсягу повноважень НАЗК, що визначені Законом №1700-VII, та кадрових комісій, утворених відповідно до положень Закону №113-ІХ, Верховний Суд зауважує, що встановлений Законом №1700-VII порядок перевірки декларацій та передбачена Законом №113-ІХ процедура атестації є різними процедурами, які мають різні правові наслідки, не підміняють та не суперечать одна одній.
З указаного слідує, що висновки Кадрової комісії, які покладені в основу спірного рішення відносно майнового стану позивача є безпідставними, оскільки зроблені шляхом перебирання на себе виключної компетенції НАЗК.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/449/20, від 2 листопада 2021 року у справі №120/3794/20-а, від 09 листопада 2021 року у справі №640/476/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 640/1598/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 640/26041/19.»
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. З урахуванням вищенаведеного у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 6 частини першої статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 640/26052/19 за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії, Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська
Н.В. Шевцова