02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 296/3212/16-а
адміністративне провадження № К/990/18803/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 296/3212/16-а за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання рішень нечинними та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської міської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати нечинним рішення (лист) від 21.12.2015 №3729/13 виконавчого комітету Житомирської міської ради структурного підрозділу Управління містобудування архітектури та дизайну міського середовища;
- встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) у управління регулювання земельних відносин після отримання висновків з управління архітектури складати та подавати списки;
- визнати нечинним рішення (рекомендацію) від 08.02.2016 Житомирської міської ради - постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування;
- визнати нечинним рішення Житомирської міської ради № 114 від 09.02.2016;
- стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради 120 000 грн моральної шкоди;
- зобов'язати виконавчий комітет Житомирської міської ради, Житомирську міську раду вчинити дію - розглянути його клопотання від 27.11.2015 з дотриманням норм законів України.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 26.01.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, позов задоволено частково:
- визнати протиправним і скасовано пункт 48 додатку до рішення Житомирської міської ради № 114 від 09.02.2016 «Про розгляд звернень громадян стосовно надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»;
- зобов'язано Житомирську міську раду вчинити дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.11.2015;
- решту позовних вимог залишено без задоволення.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.10.2020, постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26.01.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 скасовано у частині: визнання протиправним і скасування пункту 48 додатку до рішення Житомирської міської ради № 114 від 09.02.2016 року «Про розгляд звернень громадян стосовно надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; зобов'язання Житомирської міської ради вчинити дії щодо розгляду заяви позивача від 27.11.2015; відмови у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди, а справу у цій частині направлено на новий розгляд. У іншій частині постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26.01.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 залишено без змін.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалами Верховного Суду від 29.11.2021, від 28.12.2021, від 08.02.2022, від 13.04.2022, від 18.05.2022, від 06.06.2022, від 05.07.2022, касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 296/3212/16-а повернуто.
21.07.2022 до Верховного Суду восьмий раз надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 296/3212/16-а.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Справу у суді першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Проте касаційна скарга у частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2021 у справі № 296/3212/16-а - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.
Суддя Л.Л. Мороз