Справа № 728/1802/21 Суддя (судді) першої інстанції: Глушко О.І.
29 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Лута Вячеслава Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до інспектора СРПП відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Лута Вячеслава Миколайовича (далі - відповідач 1), Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (відповідач - 2) про скасування постанови.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем-2 подано апеляційну скаргу, в якій вказує про те, що обставини справи свідчать про недотримання позивачем вимог ПДР, за що законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
Крім того, апелянт зауважує, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності, та судом надано невірну оцінку наявним доказам, що призвело до помилкових висновків та винесення неправомірного рішення.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 24.08.2021 року інспектором СРПП відділення №1 Ніжинського РВПГУНП в Чернігівській області Лут В.М. було винесено постанову серії БАВ № 414032 відносно ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що останній 24.08.2021 року о 14 год. 13 хв. в м. Бахмач по вул. Батуринській керував автомобілем ВАЗ 212140-130-20 д.н.з. НОМЕР_1 , номерний знак якого не відповідає вимогам стандартів, має значні механічні пошкодження, символи номерного знака затерті, що не дає змоги чітко їх визначити з відстані 20 (двадцяти метрів), чим порушив п. 2.9в Правил дорожнього руху України, за що відносно нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач 24.08.2021 року о 14 год. 13 хв. в м. Бахмач по вул. Батуринській керував автомобілем ВАЗ 212140-130-20 д.н.з. НОМЕР_1 , номерний знак якого не відповідає вимогам стандартів, має значні механічні пошкодження, символи номерного знака затерті, що не дає змоги чітко їх визначити з відстані 20 (двадцяти метрів), що стало підставою для його зупинення інспектором СРПП відділення №1 Ніжинського РВПГУНП в Чернігівській області Лутом В.М. та винесення спірної постанови.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Як вбачається зі змісту спірної постанови, позивачем порушено вимоги пункту 2.9. «в» ПДР.
Відповідно до п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
У відповідності до ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки у ній не зазначено технічний засіб яким вчинено відеофіксацію вчиненого позивачем правопорушення.
В контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
У такому випадку, якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані судом недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).
Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що наданий відповідачем відеозапис щодо реєстрації правопорушення не може бути визнаний належним доказом в розумінні положень ст. 251 КУпАП та ст. 74 ч.1 КАС України.
Так, ч.1 ст. 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Стаття 72 КАС України визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновком експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому, як вбачається з наданого відповідачем відеофайлу, фіксування вчиненого правопорушення як і розгляд справи відповідачем-1 здійснювався за допомогою портативного відеореєстратора, так звана боді-камера, що прямо передбачено наказом МВС № 1026.
З огляду на те, що використання портативних пристроїв відеофіксації подій прямо передбачено вказаним Наказом та Законом України «Про Національну поліцію», в тому числі, як один із превентивних заходів що може застосовувати працівник поліції, колегія суддів не вбачає підстав для визнання такого доказу неналежним, а тим більше таким, що одержаний з порушенням порядку, встановленим законом.
Більше того, на переконання колегії суддів, такий спосіб доказування та портативний відеореєстратор як технічний засіб, яким здійснювалась фіксація події, з урахуванням особливостей його експлуатації передбаченими Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом МВС №1026, мають доказове значення під час розгляду судами даної категорії справ.
Відтак, на переконання колегії суддів апеляційного суду наданий відповідачем відеозапис є належним доказом, а тому йому має бути надана належна правова оцінка поряд з іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач не заперечує проти змісту відеозапису з нагрудної камери інспектора відділення поліції, на якому чітко зафіксовано вчинене позивачем правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності.
Однак, позивач у своїй позовній заяві вказує про те, що номерний знак автомобіля відповідає вимогам стандартів, був закріплений на визначеному для цього місці, не був закритий іншими предметами та не був забруднений.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції в ході дослідження матеріалів справи з наданого відповідачем відеозапису з нагрудної камери інспектора, було встановлено, що номерний знак має очевидні механічні пошкодження та потертості, що унеможливлює ідентифікацію вказаного номерного знаку на відстані 20 м.
При цьому, посилання позивача та суду першої інстанції на відсутність доказів, що номерний знак не можливо чітко визначити саме з 20 метрів, колегія суддів оцінює критично, з огляду на неможливість чіткої ідентифікації вказаного номерного знаку навіть на відстані 2 метрів, що підтверджується наданими відповідачем доказами.
Посилання позивача на те, що пункту 1.9.13 ПДР не існує, колегія суддів вважає недоречним з огляду на те, що зі змісту спірної постанови чітко вбачається, що позивачем порушено вимоги саме п.2.9.в ПДР України.
Таким чином, приймаючи до уваги фотознімки та відеозапис з нагрудної камери інспектора, досліджуючи їх у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у відповідності до вимог ст. 77 КАС України доведено правомірність свого рішення. Водночас, позивачем не спростовано доводи апелянта жодним чином.
Відтак, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, та адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 126 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Лута Вячеслава Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В.Федотов
Судді: Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко