П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4111/22
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Дата і місце ухвалення: 11.05.2022р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021р. в розмірі 2102,00 грн.;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Одеській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2021р. по 30.12.2021р. включно, у відповідності до вимог ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021р. складає 2270,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Також, позивач просила допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов'язати ТУ ДСА України в Одеській області, як суб'єкта владних повноважень, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вона перебуває на посаді судді Великомихайлівського районного суду Одеської області та до січня 2021 року отримувала суддівську винагороду відповідно до положень ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Починаючи з 01.01.2021р. відповідачем нараховувалася позивачу суддівська винагорода із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021р. в розмірі 2102 грн., а не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021р. в розмірі 2270,00 грн., як це передбачено законом про судоустрій. Положення ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» щодо запровадження величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не відповідають нормам Конституції України та нормам спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому не можуть бути застосовані до визначення розміру виплати суддівської винагороди.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язано ТУ ДСА України в Одеській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ТУ ДСА України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 11.05.2022р. з прийняттям нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила в його кошторисі на 2021 рік. Територіальне управління не наділене правом самостійно, без правового регулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача, розмір якого затверджено штатним розписом Великомихайлівського районного суду Одеської області на 2021 рік, враховуючи вимоги ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Також, апелянт посилається на те, що зобов'язуючи оскаржуваним рішенням ТУ ДСА України в Одеській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн., судом першої інстанції не враховано, що кошторисом Територіального управління на 2022 рік не передбачено коштів для виплати суддівської винагороди за період 2021 року. Обов'язок виплати нарахованої, але обмеженої у розмірі до виплати суддівської винагороди чинним законодавством покладено на ДСА України, як на розпорядника коштів вищого рівня.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 11.11.2002р. №1001/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Великомихайлівського районного суду Одеської області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 10.04.2008р. №261-VІ, ОСОБА_1 обрано на посаду судді Великомихайлівського районного суду Одеської області безстроково.
Наказом голови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 07.11.2019р. №06-ос/с, голові Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу з 11.11.2019р., як такій, стаж роботи на посаді судді якої становить 20 років 0 місяців 1 день.
Наказом голови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 28.04.2020р. №01-ос/с ОСОБА_1 призначено на адміністративну посаду голови Великомихайлівського районного суду Одеської області строком на три роки з 29.04.2020р. по 28.04.2023р.; встановлено щомісячну доплату у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді Великомихайлівського районного суду Одеської області.
В січні-грудні 2021 року ТУ ДСА України в Одеській області нараховано ОСОБА_1 суддівську винагороду виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року у розмірі 2102,00 грн.
З довідки про нараховану та виплачену суддівську винагороду з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. вбачається, що розмір посадового окладу позивача становить - 63060,00 грн., вислуга років 50% -31 530,00 грн.; доплата за адміністративну посаду 10% - 6306,00 грн.
Вважаючи протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за січень-грудень 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021р. в розмірі 2102,00 грн., ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, частиною третьою якої передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що Законом України від 15.07.1999р. №966-XIV «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». За висновками суду, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII)
Відповідно до ст.4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В свою чергу, частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020р. №1082-IX, серед іншого, установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2270 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні.
Таким чином, вказаною нормою Закону №1082-IX, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
При цьому, до 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.
Сторонами у справі не заперечується, що суддівську винагороду позивачу у 2021 році обчислено на підставі приписів статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Позивач, з яким погодився суд першої інстанції, наполягає, що суддівську винагороду у 2021 році їй має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2270,00 грн.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016р.
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.»
Таким чином, Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
До того ж, як правильно зазначив суд першої інстанції, такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
При закріпленні в ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, законодавцем не внесено змін до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (січень-грудень 2021 року), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 01.12.2004р. №19-рп/2004, від 11.10.2005р. №8-рп/2005, від 22.05.2008р. №10-рп/2008, від 03.06.2013р. №3-рп/2013, а також від 04.12.2018р. №11-р/2018.
Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Оскільки Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тому колегія суддів доходить висновку, що ТУ ДСА України в Одеській області неправильно визначилося із розрахунковою величиною посадового окладу судді Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Висновки колегії суддів відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10.11.2021р. по справі №400/2031/21 та від 30.11.2021р. по справі №360/503/21.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону №1402-VIII, а тому ОСОБА_1 має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди за січень-грудень 2021 року, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021р. складає 2270,00 грн.
Отже, ТУ ДСА України в Одеській області допущено протиправні дії щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р., обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021р. в розмірі 2102 грн. Відтак, судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано ТУ ДСА України в Одеській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Великомихайлівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила в його кошторисі на 2021 рік.
Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки частиною 4 статті 148 Закону №1402-VIII передбачено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Таким чином, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, мав першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2021 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя. Такий обов'язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, випливає також із особливого статусу судді, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності. Натомість, відповідачем зазначений обов'язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», а не через відсутність відповідних бюджетних призначень.
Доказів того, що ДСА України не забезпечило відповідних видатків ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій ТУ ДСА України в Одеській області не надало.
Що ж до посилань апелянта на те, що кошторисом Територіального управління на 2022 рік не передбачено коштів для виплати суддівської винагороди за період 2021 року, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки вказана обставина не може слугувати причиною для невиконання відповідачем обов'язку щодо нарахування та виплати судді місцевого суду суддівської винагороди, у розмірі, встановленому Законом №1402-VIII. Відповідач не позбавлений права звернутися до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня щодо виділення додаткового фінансування.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах буде стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є ДСА Україна, за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів суду», шляхом безспірного списання ДКС України та користь ОСОБА_1 грошової суми з обов'язковим утриманням податків та зборів.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору не є стягнення на користь позивача конкретної суми недоплаченої суддівської винагороди за 2021 рік, а зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за січень-грудень 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270,00 грн.
У спірних правовідносинах встановленню, передусім, підлягає наявність/відсутність порушеного права ОСОБА_1 на отримання суддівської винагороди у встановленому законодавством розмірі, а не питання, пов'язанні з виконанням відповідного судового рішення (в тому числі і щодо фінансування відповідних видатків).
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ТУ ДСА України в Одеській області та скасування рішення від 11.05.2022р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 серпня 2022 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук