01 серпня 2022 року Справа № 215/1485/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучугурна Н.В. (м. Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5), перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про встановлення наявності компетенції, -
05.05.2022 до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради, в якому позивач просить суд:
- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 22.04.2022 вх. 239 звернутися до Криворізької міської ради для прийняття рішення по цій заяві до правового порядку ст.144 Конституції України і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 22.04.2022 вх. 239, протягом двох робочих днів після отримання цієї заяви надсилати письмове повідомлення ОСОБА_2 , про вибір його для надання соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю;
- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень за результатом розгляду заяви від 22.04.2022 вх. 239, включити сина позивача, ОСОБА_2 , до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і визнати відмову від такої процедури протиправною бездіяльністю.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради на підставі ст.ст. 6, 7 КАС України передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
03 червня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли за підсудністю матеріали справи №215/1485/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 .
За результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 позовну заяву залишено без руху і встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали від 08.06.2022 позивач отримала 18.07.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
27.07.2022 до суду від позивача надійшла заява про поновлення провадження по справі після усунення недоліків, в якій вона просить звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з п.9 ч.1 ст.5, п.3 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» із захистом соціальних прав на державні соціальні стандарти та соціальні гарантії ст.48 Конституції України, та надати можливість засвідчити дієздатність паспортом в судовому засіданні.
В обґрунтування заяви від 27.07.2022 позивачем зазначено про незгоду з ухвалою суду від 08.06.2022 про залишення позовної заяви без руху, а також про те, що: вона є особою з інвалідністю 1 групи, звільнена від сплати судового збору; у справі відсутні процесуальні документи, які свідчать про з'ясування суддею обставин наявності у позивача відповідних пільг і які свідчать про розгляд клопотань від 03.05.2022. Щодо надання копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності, позивачем зазначено, що як показує практика, копії паспорту використовуються в фінансових аферах, а ст.43 КАС України не зобов'язує її надавати завірену копію паспорту, проте нею надані ІН НОМЕР_1 , довідка Управління праці про особу з 1 групою інвалідності, які відсутні у недієздатної особи. Також позивач зазначає, що відповідно до ініціативи суду, яка не застосована ним, встановлюється дієздатність позивача при відкритті провадження за допомогою свідків та самого відповідача. Паспорт підтверджує тільки громадянство позивача, а не дієздатність. При цьому в справі відсутні процесуальні документи, які свідчать про з'ясування суддею обставин щодо встановлення її громадянства, повноліття, оскільки згідно з ч.ч.1,2 ст.43 КАС України адміністративна процесуальна правоздатність визнається за громадянами України, належить фізичним особам, які досягли повноліття. Щодо копій додатків до позову для відповідача, позивачем зазначено, що до позову була додана тільки його копія, копія заяви від 22.04.2022 додана до заяви про звільнення від сплати судового збору. КАСУ не вимагає ці додатки заяви про звільнення від сплати судового збору надавати відповідачу.
Розглянувши вказану заяву ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про таке.
Щодо звільнення від сплати судового збору у цій справі.
Пільги щодо сплати судового збору встановлені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю та недієздатних осіб.
При цьому, частиною 3 статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 встановлено, що пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
З огляду на викладене, ухвалою суду від 08.06.2022 з посиланням на вказані норми законів було запропоновано позивачу надати суду докази на підтвердження її відповідного статусу, однак позивачем вказаний документ надано не було.
Суд зазначає, що право особи на одержання пільг підтверджується не довідками відповідних органів, а посвідченням встановленого зразка.
Оскільки пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення відповідно до частини 3 статті 4 Закону №875-ХІІ від 21.03.1991, проте позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відповідного статусу, підстави для задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.
Разом з цим, позивачем не надано і доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Так, згідно з приписами вказаної статті, всі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір», відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.
Також, суд уважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Враховуючи, що позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин для звільнення від сплати судового збору, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Щодо посилань ОСОБА_1 на з'ясування судом наявності у позивача відповідних пільг та належного майнового положення, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частин першої, четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція частини першої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачає право учасника справи подати клопотання про витребування доказів, у разі неможливості самостійно надати докази.
Однак, позивачем не обґрунтовано неможливість самостійного надання відповідних доказів.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не визначає обов'язку суду самостійно збирати докази в обґрунтування та/або на підтвердження обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Щодо доводів ОСОБА_1 на обґрунтування підстав не виконання вимог ухвали суду від 08.06.2022 в частині надання документів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності вказаної особи (копія паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача), суд зазначає таке.
Згідно з частиною першої статті 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до частини другої статті 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VІ (далі - Закон №5492), документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Однак, посилання позивача у заяві на зазначений нею ідентифікаційний номер та довідку Управління праці не враховуються судом, оскільки такі документи не підтверджують адміністративну процесуальну дієздатність позивача (не є документами, що посвідчують особу позивача).
Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 21 Закону №5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Крім того, позивачем не надано на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху копій документів, долучених до адміністративного позову, для відповідача, в той час як, положенням частини першої статті 161 КАС України чітко визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Таким чином, позивачем не виконані вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 про залишення позовної заяви без руху, недоліки позову станом на 01.08.2022 позивачем не усунуті.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене, суд повертає позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про встановлення наявності компетенції.
Відповідно до ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно з ч.5 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Повернути адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривому Розі ради про встановлення наявності компетенції.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Кучугурна