01 серпня 2022 року Справа № 160/7814/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/7814/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
02.06.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 15.06.2022 року, просить суд:
- визнати протиправними та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 №15 від 01.04.2022 «Про результати службового розслідування» в повному обсязі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (АДРЕСА_2, КОД ЄДРПОУ НОМЕР_3) виплатити сержанту резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу роти резерву сержантського (старшинського) складу батальйону резерву військової частини НОМЕР_2 молодшому сержанту ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) позбавлену грошову премію за березень місяць 2022 року в повному обсязі та частину позбавленої додаткової грошової винагороди з 16.03.2022 року по 31.03.2022 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_2 (АДРЕСА_3, КОД ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 02.06.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 06.06.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.160,161 КАС України.
Позивачем в строк визначений в ухвалі суду усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 року відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.
Також ухвалою суду від 20.06.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:
- наказ командира військової частини НОМЕР_2 №15 від 01.04.2022 «Про результати службового розслідування»;
- матеріали службового розслідування здійсненого відносно позивача;
- відомості/інформацію щодо здійснення позивачеві всіх виплат за березень 2022 року (премії, грошова винагорода, тощо) та інші наявні докази щодо суті спору.
14.07.2022 року відповідачем суду надано відзив на позовну заяву позивача, а також надані витребувані судом докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 01.08.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 березня 2022 року позивач не прибув на шикування особового складу о 13.00 годині до військової частини НОМЕР_2 та самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_2, при цьому не одержавши дозволу від командування частини, службові обов'язки не виконав та проводив час на власний розсуд, самостійно повернувся до частини о 10.00 годині 24.03.2022 року, тобто молодший сержант ОСОБА_1 , самовільно залишив військову частину та місце служби без дозволу командування військової частини тривалістю в 3 (три) доби, в умовах особливого періоду.
22 березня 2022 року згідно наказу командира військової частини №72 агд призначено службове розслідування за вказаним фактом та 31 березня 2022 року заступником командира навчальної роти з морально - психологічного забезпечення навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 було проведено службове розслідування.
01 квітня 2022 року на підставі проведеного службового розслідування видано наказ №15 командира військової частини НОМЕР_2 згідно ,якого за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на сержанта резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу роти резерву сержантського (старшинського) складу батальйону резерву військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення «догана».
Також, позбавлено грошової премії і додаткової грошової винагороди сержанта резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу роти резерву сержантського (старшинського) складу батальйону резерву військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 за березень місяць 2022 у повному обсязі.
Складено протокол про вчинення правопорушення передбаченого ч.4 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення молодшим сержантом ОСОБА_1 та направлено до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
На думку позивача, наказ командира військової частини НОМЕР_2 №15 від 01 квітня 2022 року щодо притягнення його до відповідальності є незаконним та протиправним, та таким, що підлягає, з огляду на те, що згідно встановлених фактичних обставин дії ОСОБА_1 , як встановлено в акті службового розслідування та в подальшому знайшли своє відображення в наказі підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.172-11 КУПАП України, а тому 01 квітня 2022 року на нього був складений протокол НОМЕР_2 №4, який в подальшому направлений до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду.
Командири або Військова служба правопорядку лише складають протокол про адміністративне правопорушення.
Вказує, що до військовослужбовців, у цих випадках, не застосовується положення Дисциплінарного статуту, оскільки відповідно до статті 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність передбачену главою 13-Б КУпАП.
Тому з огляду на викладене, в повноваженнях військової частини НОМЕР_2, згідно вказаних обставин було складення протоколу про військове адміністративне правопорушення за вказаною вище статтею КУПАП України, а не притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді «догани» та позбавлення грошової премії та додаткової грошової винагороди, (п.2,3 Наказу №15 від 01.04.2022 року).
Позивач вважає, що у цьому випадку командир військової частини в наказі №15 фактично наклав декілька дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 в частині оголошення «догани» та позбавлення грошових виплат, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит від 05 травня 2022 року, згідно якої ОСОБА_1 , згідно наказу №15 від 01.04.2022 року було позбавлено щомісячної премії за березень місяць в повному обсязі, а також додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. (зі змінами) з 16.03.2022 по 31.03.2022 року.
Також, вказує, що 12 квітня 2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області постановлено рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 172-11 КУПАП відносно ОСОБА_1 , враховуючи факт його незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності за військове адміністративне правопорушення, в компетенцію вирішення вказаного питання не входило до командира військової частини. Тому суд послався на ст. 61 Конституції України щодо неможливості двічі притягати до юридичної відповідальності за одне і те саме правопорушення.
Окрім цього, позивач вказує, що його письмові пояснення, які він надавав під час проведення службового розслідування, не були взяті до уваги належним чином, саме в частині того чому саме він не з'явився на службу у встановлений час та місце.
Згідно цих пояснень, вдома у ОСОБА_1 в м.Запоріжжя залишилась мати, яка являється інвалідом 2-групи з неможливістю вільно пересуватись з постійною потребою у догляді, тому враховуючи вказані обставини, не було взято до уваги при проведенні службового розслідування.
З огляду на викладені обставини, позивач просить суд, позов задовольнити в повному обсязі.
Окрім цього позивач вказує, на спричинену моральну шкодиу завданої внаслідок незаконних дій відповідача, яку він оцінує у розмірі 15000,00 гривень.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що на їх думку, в своїх позовних вимогах позивач хибно вважає, що на нього накладено декілька дисциплінарних стягнень оскільки вичерпний перелік вказаних стягнень наведений у ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення "догана".
Питання позбавлення премії та додаткової грошової винагороди під час дії воєнного стану регулюються відповідними нормативними документами, що зазначено у п.3 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 року №15 та відношення до дисциплінарних стягнень не мають.
Вказують, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначає про скоєння самовільного залишення військової частини та його твердження про необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач не надав виправдувальних документів.
Щодо позовних вимог про стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь позивача моральної шкоди, зазначили про те, що обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.
На думку відповідача, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та завданням йому моральної шкоди, а також не зазначено, на яких критеріях розрахунку базується заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 15 000 гривень.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21 березня 2022 року молодший сержант ОСОБА_1 не прибув на шикування особового складу о 13.00 годині до військової частини НОМЕР_2 та самовільно залишив місце служби - військову частину НОМЕР_2, не одержавши при цьому дозволу від командування частини, службові обов'язки не виконував та проводив час на власний розсуд, самостійно повернувся до частини о 10.00 годині 24.03.2022 року, тобто молодший сержант ОСОБА_1 , самовільно залишив військову частину та місце служби без дозволу командування військової частини тривалістю 3 доби, в умовах особливого періоду.
22 березня 2022 року згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 №72 було призначено розслідування за вказаним фактом та 31 березня 2022 року заступником командира навчальної роти з морально-психологічного забезпечення навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшим лейтенантом проведено службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2022 року № 15 "Про результати службового розслідування" згідно з яким:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
За порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на сержанта резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу батальйону резерву військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення "догана".
Помічнику командира військової частини НОМЕР_2 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби, згідно вимог пункту 5 розділу XVI до наказу МОУ №260 від 07.06.2018 року "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам" та згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 позбавити грошової премії і додаткової грошової винагороди сержанта резерву взводу резерву сержантського складу батальйону резерву молодшого сержанта ОСОБА_1 за березень місяць 2022 року у повному обсязі.
Заступнику командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення довести до особового складу частини статті 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтю 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Заступнику командира навчальної роти з морально-психологічного забезпечення навчального батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшому лейтенанту скласти протокол про вчинення правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись із таким наказом, позивач звернувся до суду із цим позовом про визнання його протиправним та скасування, посилаючись на безпідставність та незаконність його прийняття.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Підстави припинення контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби наведені у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та згідно з частиною 8 цієї статті однією з підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду є позбавлення військового звання в дисциплінарному порядку (підпункт «в» пункту 1).
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Згідно з приписами статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на прапорщиків (мічманів) можуть бути накладені такі стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) попередження про неповну службову відповідність;
д) пониження в посаді;
е) пониження старших прапорщиків (старших мічманів) у військовому званні на один ступінь;
є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю;
ж) позбавлення військового звання прапорщик (мічман), старший прапорщик (старший мічман) із звільненням з військової служби у запас.
Статтею 67 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що командувач військ оперативного командування, командир корпусу щодо підлеглих прапорщиків (мічманів) користуються правом накладати дисциплінарні стягнення в повному обсязі цього Статуту.
Відповідно до статі 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
В основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
З аналізу наведених норм законодавства слід зазначити, що правила поведінки та обов'язки, покладені на військовослужбовців, зокрема, стосовно неухильного дотримання вимог Конституції України та Законів, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поширюються на військовослужбовця не лише під час несення ним служби, а й у вільний від несення служби час.
Згідно з матеріалами справи, підставою для покладення на позивача такої відповідальності стали обставини порушення ним службової дисципліни, а саме: вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у зв'язку із чим на сержанта резерву взводу резерву сержантського (старшинського) складу батальйону резерву військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення "догана".
При цьому, позивач в поданим ним позовній заяві не заперечував обставин, наведених у висновку службового розслідування, а посилався лише на неналежне позбавлення його грошової премії та додаткової винагороди.
Отже, враховуючи наведене, слід дійти висновку, що позивач хибно вважає, що на нього накладено декілька видів дисциплінарних стягнень, зокрема «догана» та «позбавлення премії».
Вичерпний перелік вказаних стягнень наведений у ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
З огляду на викладене, та положень чинного законодавства на позивача накладено дисциплінарне стягнення - "догана".
Згідно положень чинного законодавства, військовослужбовець повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в час відпочинку, що передбачено вимогами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно підрозділів Національної гвардії України та спричинити суспільний резонанс.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, слід дійти до висновку про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та правомірності наказу відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Обставини закриття Новомосковським міськрайонним судом провадження у справі №183/1373/22 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 172-11 КУАП через відсутність складу адміністративного правопорушення не можуть спростовувати факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Встановлено, що Новомосковським міськрайонним судом провадження у справі №183/1373/22 було закрито, оскільки позивач не може бути двічі притягнутий до відповідальності , зокрема «за ст. 172-11 КУАП» та «догана».
Окрім цього, у вказаній постанові Новомосковського міськрайонного суду не встановлював факту наявності або відсутності вини позивача, а зазначив, що позивач за даним фактом вже був притягнутий до дисциплінарної відповідальності «догана», а відповідно до зазначеного чинного законодавства України, забороняється накладати на одну провину декілька стягнень та поєднувати одне стягнення з іншим «за ст. 172-11 КУАП».
Таким чином, слід дійти висновку, що відповідачем правомірно обрано позивачу такий вид дисциплінарного стягнення, як «догана», що у свою чергу призвело до позбавлення винагороди/премії.
Позбавлення премії не є окремим видом відповідальності, згідно положень Статуту та положень чинного законодаства. Позбавлення премії здійснено,як наслідок прийняття догани, з огляду здійснення позивачем дисциплінарного поступку.
Такий захід дисциплінарного впливу застосовано відповідачем обґрунтовано, розсудливо, пропорційно, тобто з урахуванням балансу між несприятливими наслідками та цілями, на досягнення яких він спрямований.
Таким чином, враховуючи наведене вище, під час розгляду справи посилання позивача про протиправність та незаконність наказу не знайшли свого підтвердження.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд зазначає про таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду.
Позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачем не зазначено будь-яких підстав.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
При цьому, позивач не обґрунтовує розмір моральної шкоди.
Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Враховуючи те, що протиправність оскаржуваного позивачем наказу в судовому порядку не знайшли свого підтвердження, а також те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, враховуючи наведене вище, обставини у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, слід відмовити.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється, згідно положень ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати не розподіляти.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса мешкання, АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Військової частини НОМЕР_2 (АДРЕСА_4, код ЄДРПОУ НОМЕР_3).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 01.08.2022 року.
Суддя В.В. Ільков