465/3780/22
2-о/465/166/22
Іменем України
28.07.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кузь В.Я.
при секретарі судового засідання Савченко А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -
встановив:
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Заяву мотивує тим, що вона, заявниця, зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її сином та проживає разом з нею за вищевказаною адресою, тривалий час ніде не працює та зловживає спиртними напоями. Вона, заявниця, потерпає від домашнього насильства зі сторони свого сина ОСОБА_2 вже протягом кількох років. Поведінка сина негативно впливає на її здоров'я та працездатність. Майже щоденно відбуваються скандали, сварки ініціатором яких є ОСОБА_2 і з кожним роком поводить себе все агресивніше. Від таких дій сина вона почуває себе в небезпеці, оскільки він перебуваючи в алкогольному сп'янінні майже не контролює свої дії (вчинки). Так, 31 серпня 2018 року ОСОБА_2 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 , вчинив відносно неї домашнє насильство в сім'ї (ображав нецензурними словами). Вона викликала працівників поліції, які провели перевірку, склали відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення про вчинення домашнього насильства та передали до суду. Відтак, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч.І КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді 30 годин громадських робіт. Потім вона не зверталась до правоохоронних органів, оскільки тривалий час працювала за кордоном. В 2022 році вона повернулась в Україну та стала мешкати за місцем свого постійного проживання та реєстрації разом з сином ОСОБА_2 , який тривалий час ніде не працює, зловживає спиртними напоями. Щоб вживати алкоголь, періодично бере кредити в банках та відносить речі в ломбард. Гроші в банк не повертає. З приводу чого між ними виникають сварки, під час яких син постійно її ображає та вчиняє домашнє насильство. Так, 18.05.2022 близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_2 вчинив фізичне та психологічне насильство стосовно неї, а саме, виганяв з квартири, наніс тілесні ушкодження, погрожував фізичною розправою та вбивством. Вона була вимушена звернутись за допомогою до поліції. Відносно ОСОБА_2 18.05.2022р. складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, який в подальшому скеровано до суду. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 14 червня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340(триста сорок) гривень. Крім того, 18.05.2022 відносно ОСОБА_2 складено тимчасовий заборонний припис АА 023206 від 18.05.2022 року до 03:30 год. 25.05.2022 року, умови якого ОСОБА_2 порушені, а саме 18.05.2022р. об 13 год. 14 хв., під час дії заборонного припису, прийшов за місцем її проживання у квартиру АДРЕСА_1 , де ображав її нецензурною лайкою та виганяв з дому. Працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення БАБ 910669 від 21.05.2022р. та постановою Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 173-2 КУпАП та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді 40 годин громадських робіт. Крім того, 20.05.2022 її син застосував до неї фізичне насильство, з приводу чого 26.05.2022 вона звернулась за медичною допомогою до КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова», де отримала консультаційний висновок спеціаліста, згідно якого в неї діагностовано забій повіки і біля очної області. Враховуючи, такі насильницькі дії сина ОСОБА_2 , вона, заявниця, вимушена переїхати проживати в інше місце і на даний час мешкає окремо. Відтак, просить видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 вести з нею, заявницею, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 місяців, заборонити ОСОБА_2 с особисто і через третіх осіб розшукувати її, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь - який спосіб спілкуватися з нею строком на 6 місяців.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25 липня 2022 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання учасники судового процесу не прибули, про причини неявки суд не повідомили, хоча належно були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Заявниця подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
У відповідності до вимог п.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи та з'ясувавши фактичні обставини, у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ч.4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, судом встановлено, що постановами Франківського районного суду м. Львова від 14.06.2022р. та від 04.07.2022р. гр. ОСОБА_2 , який є сином заявниці, визнано винним за ч.1 ст.173-2 КУпАП, тобто у вчиненні домашнього насильства відносно заявниці.
Рішення суду не оскаржені та набрали законної сили.
Відтак, встановлено та не потребують доказування обставини, якими заявниця обґрунтовує заяву про видачу обмежувального припису.
В матеріалах справи міститься довідка №61, видана 11.01.2019р. зав. поліклінічним відділенням КЗ ЛОР "Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень" ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою АДРЕСА_2 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю.
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста, виданого 26.05.2022р. лікарем - консультантом КНП "1 територіальне медичне об"єднання м. Львова" Іванищин Ю.Р., в ОСОБА_1 наявний забій повіки біля очної області внаслідок побиття 20.05.2022р. сином ОСОБА_2 , вдома.
Відповідно до змісту ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
П.3 ч.1 ст.1 цього закону визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Ч.3 ст.26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19).
Суд вважає встановленим, що між заявницею та заінтересованою особою існують неприязні стосунки та останній систематично вчиняє домашнє насильство стосовно заявниці, що виражаються у погрозах фізичного насильства, нанесеннях тілесних ушкоджень, порушеннях заборонного припису.
Суд вважає, що наявні очевидні ризики повторного заподіяння домашнього насильства відносно заявниці, оскільки заінтересована особа - ОСОБА_2 на шлях виправлення не стає, навпаки повторність його дій свідчить про реальну небезпеку та загрозу життю та здоров"ю заявниці.
У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23).
На підставі викладеного, керуючись статями 43 - 44, 49; 259, 263 - 265, 293-295, 315-316, 350 - 7 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задоволити.
Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою АДРЕСА_3 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
1. заборонити ОСОБА_2 вести з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючою за адресою АДРЕСА_3 , телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
2. заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючу за адресою АДРЕСА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь - який спосіб спілкуватися з нею.
Встановити строк дії обмежувального припису шість місяців.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районну адміністрацію за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Заявник: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя В. Кузь