Справа № 455/714/22
Провадження № 2/455/463/2022
Іменем України
01 серпня 2022 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Клімченка М.І.,
за участі секретаря судового засідання Шайди Н.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Старий Самбір цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, орган опіки та піклування Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову зазначив, що позивач та відповідач 09.03.2006 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції, про що було видано свідоцтво серії № НОМЕР_1 від 15.02.2007. Від даного шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_2 від 06.05.2022. Однак, шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені. Шлюб фактично розпався, причина розпаду протилежні погляди на сімейне життя, втрата почуття любові та взаємоповаги. На даний час з відповідачкою з початку 2022 року проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Позивач відзначає, що спільна дитина буде проживати з ним, а відповідачка по справі прийматиме участь у її вихованні та утриманні. На підставі викладеного просив суд розірвати шлюб укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 та визначити місце проживання неповнолітньої доньки разом з батьком за адресою реєстрації позивача.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.07.2022 у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Старосамбірського районного суду Львівської області від 28.07.2022 залучено орган опіки та піклування Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.
Позивач через канцелярію суду подав клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання з'явилася, позов визнала, проти його задоволення не заперечувала.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Старосамбірської міської ради Самбірського району Львівської області проти задоволення позову не заперечувала.
Враховуючи визнання позову відповідачем, суд, відповідно до правил частини 3 статті 200 ЦПК України визнав за можливе за результатами підготовчого провадження ухвалите рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, заслухавши думку неповнолітньої в присутності педагога, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.03.2006 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції, про що було видано свідоцтво про шлюб серії № НОМЕР_1 від 15.02.2007.
Від даного шлюбу сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії № НОМЕР_2 від 06.05.2022.
Позивач вказує, що між сторонами шлюбно-сімейні стосунки не підтримуються, вони проживають окремо, спільне господарство та спір про майно відсутні.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікованої Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.
Згідно зі статтею 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до статей 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України).
Згідно із статтею 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що має місце припинення подружніх стосунків, що виключає відновлення колишніх сімейних відносин, суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, а тому позов в частині позовних вимог про розірвання шлюбу є обґрунтований та законний, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини разом із позивачем, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 45 ЦПК України, суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі статті 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.
Відповідно до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визначення його недійсним та поділ майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц зазначила, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага, в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини, приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Судом встановлено, що позивач бажає визначити місце проживання спільної доньки ОСОБА_3 разом із ним.
Таке ж бажання виявила і відповідачка, яка в підготовчому судовому засіданні визнала позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, неповнолітня ОСОБА_3 в судовому засіданні також виявила бажання проживати разом з батьком, тим самим підтримуючи позовну заяву.
Представник третьої особи проти задоволення позову не заперечувала.
Враховуючи думку учасників справи, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, суд проходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки таке рішення не суперечитиме найвищим інтересам дитини.
З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи інтереси дитини, її вік, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини з батьком підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 104, 105, 110, 112, 114, 160, 161 Сімейного Кодексу України, статтями 4, 5, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Старосамбірського районного управління юстиції Львівської області, про що було видано свідоцтво серії № НОМЕР_1 від 15.02.2007 - розірвати.
Визначити місце проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу, з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду або через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.І. Клімченко
Повний текст рішення виготовлено 01.08.2022