Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/39/22
Провадження №: 2/332/944/22
27 липня 2022 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді - Марченко Н.В.,
при секретарі - Лебединській К.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації..
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації.. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору міни від 21.03.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тарасовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №358, їй та її синові ОСОБА_4 в рівних частках по 1/3 належить квартира АДРЕСА_1 та 1/3 частка , квартири АДРЕСА_1 її покійному чоловіку - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина після якого на теперішній час не оформлена. Позивач зареєстрована та проживає у вищевказаній квартирі з 2008 року, її син ОСОБА_4 фактично проживає з 2016 року.? Крім того в квартирі також зареєстровані: неповнолітня онука ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його дочка - ОСОБА_6 . Відповідач з квітня 2013 року в спірній квартирі не проживає по теперішній час, оскільки створила сім'ю та проживає зі своїм чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 . В добровільному порядку відповідачк не бажає знятися з реєстраційної обліку у спірній квартирі. Реєстрація відповідача в квартирі перешкоджає позивачу у користуванні майном та призводить до того, що вона має сплачувати додаткові витрати по оплаті за комунальні послуги за зареєстровану, але не проживаючу фактично особу. На підставі викладеного, позивач просить суд усунути їй перешкоди у здійсненні права користування квартирою шляхом визнання відповідача та її неповнолітню дитину, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали аналогічні пояснення вказаним у позові. Позивач пояснила, що відповідач зареєстрована в квартирі, але фактично не проживає.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивач невірно повідомляє обставини справи, оскільки відповідач не втратила інтерес до даного житлового приміщення, регулярно відвідує його та зберігає у квартирі свої особисті речі. Акт про не проживання відповідача на який посилається позивач в датований 2016 роком, та засвідчений неіснуючою на сьогодні комунальною установою КП «Основаніє». Особи, які підписали цей акт жодним чином не перевіряли факт наявності речей відповідача та її дитини за цією адресою, а також її регулярні відвідування до даного житлового приміщення. Відповідач та її малолітня дитина у власності жодного іншого житла не мають. Аналогічні пояснення викладені у відзиві на позовну заяву, в якому зокрема представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати пов'язані із правовою допомогою.
Представник Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району у судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог щодо усунення перешкод позивачу у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою. У вирішенні спору щодо усунення перешкод позивачу у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування квартирою поклався на розсуд суду.
Представник КП «Запоріжремсервіс» у судове засідання не з'явився, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.
У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , яка суду пояснила, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 проживають в іншій квартирі. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 інколи приходять, але фактично не проживали у спірній квартирі жодного дня. Зі слів позивача, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приходять приблизно раз в місяць взяти грошей. Сама ж свідок навідується до ОСОБА_1 кожного дня.
У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_10 , яка суду пояснила, що позивач проживає одна в квартирі, раніше проживала разом із чоловіком, який помер рік тому. ОСОБА_2 вона бачила лише один раз , а ОСОБА_3 жодного разу.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, встановивши факти та відповідні правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору міни від 21.03.2008 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Тарасовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №358 та рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.10.2009 року позивачу ОСОБА_1 та її синові (третя особа) ОСОБА_4 належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 кожному (а.с.8-16). та 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 її покійному чоловіку - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданого Заводським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) за актовим записом № 899 (а.с.17) Спадщина після якого на теперішній час не оформлена. Позивач зареєстрована з 29.04.2008 року у вищевказаній квартирі, що підтверджується копією паспорту (а.с.5-6). Крім того в квартирі також зареєстровані: ОСОБА_6 з 19.10.2012 року та її неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.06.2013 року, що підтверджується довідками виданими на запит суду Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 19.01.2022 року (а.с.30-31). У відповідності до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень встановлено, що на підставі актового запису № 129 від 08.08.2018 року про укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » та на підставі спільної заяви про визнання батьківства внесено зміни у прізвище та по - батькові ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме прізвище « ОСОБА_13 » зімнено на « ОСОБА_11 », по батькові « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 »(а.с.57-58).
Із показів свідків встановлено, що відповідач в спірній квартирі зареєстрована, але фактично не проживає. Даний факт суттєво порушує право власності позивача, що створює перешкоди в користуванні власністю , яка несе додаткові витрати по його утриманню, оскільки плата за користування житлом нараховується виходячи з кількості зареєстрованих осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності га інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які посилалась позивач як на підставу своїх вимог, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не проживає у спірній квартирі, але знаходиться на реєстраційному обліку за місцем проживання в квартирі позивача, порушує право позивача розпорядитися майном так, як цього бажає, та повинна нести додаткові витрати по оплаті за житлово-комунальні послуги, отже за таких підстав ,суд вважає, що право позивача щодо володіння спірною квартирою порушується відповідачем, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог про усунення перешкод позивачу у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування квартирою, суд враховує, що неповнолітній вік ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до закону не може самостійно обирати фактичне місце проживання, отже суд вважає, що факт її непроживання у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить в рівних частках по 1/3 ОСОБА_1 та її синові ОСОБА_4 , обумовлений поважними причинами і не є може бути підставою для позбавлення її права користування даним житлом.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог щодо визнання неповнолітньої ОСОБА_16 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району, Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації - задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 01.08.2022 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Н.В. Марченко