28 липня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/2029/22
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є.С., розглянувши матеріали справи за позовом
Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58005, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код ЄДРПОУ 03336166)
до малого приватного підприємства фірми «Атлас» (58003, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 173, код ЄДРПОУ 21420433)
про стягнення заборгованості в сумі 32001,88 грн
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до малого приватного підприємства фірми «Атлас» про стягнення заборгованості в сумі 32001,88 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач приєднався до Типового договору про розподіл природного газу шляхом надання підписаної ним заяви-приєднання №09420LBOC1AP016 від 01.01.2016 року. На виконання умов зазначеного договору позивач надавав відповідачу послуги з розподілу газу у період з січня по квітень 2022 року на суму 30804,24 грн. Однак відповідач неналежно виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого заборгував заявнику 32001,88 грн, з яких: 30804,24 грн - заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу, 632,95 грн - пеня, 94,94 грн - 3 % річних та 469,75 грн - інфляційних втрат.
06.06.2022 року відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№2029.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022 року позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.06.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.06.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29.06.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.07.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.07.2022 року.
27.07.2022 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання (вх.№2812) про розгляд справи без участі представника.
На призначений день розгляду справи представники сторін у судове засідання не з'явились, хоча сторони належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позов, у встановлений судом строк, не скористався.
Зокрема, відповідачу надсилалися листи на адресу зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте поштова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою “за закінченням терміну зберігання”, будь-яка інша адреса відповідача суду невідома.
Також, з цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Крім того, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направляється судом на адресу, вказану у ЄДРЮО може свідчити про зловживання правами учасника справи (постанова КГС ВС від 17.04.2019 № 922/1714/18).
Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).
Також, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області,
01.01.2016 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» та малим приватним підприємством фірмою «Атлас» (далі - Відповідач, Споживач) укладено договір розподілу природного газу шляхом надання Відповідачем підписаної заяви-приєднання №09420LBOC1AP016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
В подальшому відбулася зміна найменування Позивача у зв'язку зі зміною типу та найменування з публічного на приватне. Так, згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» від 20.03.2019 року та затвердження нової редакції статуту змінилась назва Товариства на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз».
Відповідно до пункту 1.4 Типового договору розподілу природного газу, послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Згідно пункту 1 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
При цьому місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (частина 2 пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).
Відповідно до пункту 6.1 договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
З урахуванням вищенаведеного, на сторін даного договору поширюються Типові умови договору, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 року (зі змінами та доповненнями, які набули чинності після підписання договору та є чинними на момент виникнення спірних правовідносин).
Конкретизуючи фактичні обставини наявного спору, суд зазначає, що згідно з договором, у період за січень 2021 - квітень 2022 року оператор ГРМ надав послуги з розподілу природного газу відповідно до величини замовленої потужності, виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта.
Позивач листом від 20.04.2022 року №58003.2 - Сл-2015-0422 надіслав відповідачу акти наданих послуг №ЧРЯ82000107 від 31.01.2022 року, №ЧРЯ82003173 від 28.02.2022 року, №ЧРЯ82006448 від 31.03.2022 року, №ЧРЯ82009237 від 30.04.2022 року.
Загальна вартість наданих послуг за січень 2022 - квітень 2022 року становить 30804,24 грн.
Згідно з пунктом 6.6 Договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 6.8 Договору розподілу природного газу передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
Зазначені акти наданих послуг надіслані відповідачу, що підтверджується копією листа від 20.04.2022 року №58003.2 - Сл-2015-0422 з описом вкладення у цінний лист та списком згрупованих відправлень від 21.04.2022 року.
Однак, Відповідачем підписані акти наданих послуг Оператору ГРМ не повернуті.
Отже, на виконання умов договору Оператором ГРМ забезпечувалось підтримання замовленої річної потужності на об'єкт відповідача та відповідно надано послугу з розподілу природного газу на суму 30804,24 грн, що підтверджується актами наданих послуг за січень 2022 - квітень 2022 року.
Відповідно до пункту 2.1 Договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Таким чином, Позивачем дотримано вимоги Договору в частині виконання його зобов'язань за договором, а відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 30804,24 грн.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частини перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів сплати відповідачем суми боргу до матеріалів справи не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що вимоги позивача до відповідача стосовно стягнення заборгованості в сумі 30804,24 грн є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами Договору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 94,94 грн 3% річних, 469,75 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 3 статті 232 ГК України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенціє.
Разом з тим, сторони досягли згоди у частині сплати пені, а саме, згідно з пунктом 8.2. Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 632,95 грн підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вищезазначеного та в аспекті забезпечення ефективного захисту прав позивача, наявність встановленої заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки таке рішення відповідає завданням господарського судочинства та відповідає адекватним фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 129, 151, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з малого приватного підприємства фірми «Атлас» (58003, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 173, код ЄДРПОУ 21420433) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернівцігаз» (58005, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, ідентифікаційний код 03336166) заборгованість за надані послуги з розподілу природнього газу в сумі 30804,24 грн, 632,95 грн пені, 469,75 грн інфляційних втрат, 94,94 грн 3 % річних та судовий збір в сумі 2481,00 грн.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2022 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.