Справа № 304/924/22 Провадження № 3/304/732/2022
01 серпня 2022 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Чепурнов В.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого,
за ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
30 квітня, 07 та 28 травня, 04 червня 2022 року ОСОБА_1 , повторно, будучи протягом року за постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2022 року визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП, не з'явився для реєстрації у відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, чим порушив правила адміністративного нагляду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся.
Крім цього, вина ОСОБА_1 стверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 449096, серії ВАВ № 449098 від 12 травня 2022 року, серії ВАВ № 094913 та серії ВАВ № 094914 від 09 червня 2022 року, постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2022 року про продовження адміністративного нагляду, реєстраційним листком на адмінпіднаглядного ОСОБА_1 та поставною судді Перечинського Перечинського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2022 року, а також письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 09 травня та 09 червня 2022 року.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так суддя враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom, заява № 25) від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine, заява № 39598/03) від 21 жовтня 2011 року Європейським судом з прав людини зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Таким чином, наведені та досліджені в судовому засіданні докази дають підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КУпАП.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя приходить до такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Оскільки обидві справи про адміністративні правопорушення одночасно розглядаються суддею щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КУпАП, то і стягнення обиратиметься в межах санкції зазначеної норми Закону.
При накладенні стягнення суддя враховує характер вчинених правопорушень, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Також суддя враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (Baklanov v. Russia, заява №68443/01, рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (Frizen v. Russia, заява №58254/00 рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia, заява №30352/03, п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Отже, враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчинених правопорушень, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, та ступеню її вини, необхідним і достатнім для її виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір.
Керуючись ст. 1, 23, 36, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп судового збору.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:Чепурнов В. О.