ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.08.2022Справа № 910/4011/22
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія житлового фонду Деснянського району м. Києва" (вул. Закревського, 15, м. Київ, 02217)
до Фізичної особи-підприємця Лук'янця Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 8971,70 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія житлового фонду Деснянського району м. Києва" до Фізичної особи-підприємця Лук'янця Володимира Миколайовича про стягнення 8971,70 грн, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача № 0305/114-К від 01.02.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4011/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
24.06.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
05.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на електронну адресу, вказану ним у позові: pryjmalna@gmail.com.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.
Також, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/4011/22 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана ним, що підтверджується що відомостями з офіційного веб-сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.02.2018 між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» (балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Лук'янцем Володимиром Миколайовичем (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 0305/114-К (надалі також - договір), за умовами п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує надання послуг, які зазначені в Додатку №1 до цього договору, нежитлового приміщення (далі - Будівлі), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Володимира Маяковського 26, а орендар бере участь у витратах, понесених балансоутримувачем при надання послуг, пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Орендар займає нежитлове приміщення, загальною площею 128,20 кв.м.
У пунктах 2.2.3 та 2.2.4 договору орендар зобов'язався щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі управління нежитловим фондом балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку №1); не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди; при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
Згідно з п. 5.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання і діє з 01 січня 2018 р. по 31 грудня 2018 р. включно, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України. Якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії цього договору не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, то договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Договір підписаний представником позивача та відповідачем особисто, а також містить відбитки печаток сторін.
У Додатку 1 до договору сторони погодили перелік та вартість послуг, а саме: прибирання прибудинкової території - 310,24 грн з ПДВ за місяць; технічне обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж - 71,79 грн з ПДВ за місяць.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю у відповідача, як вказує позивач, заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача за період з 01.01.2021 по 31.01.2022 в сумі 8333,55 грн.
Розглянувши позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 8971,70 грн, господарський суд зазначає таке.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину та відсутність повідомлення сторін про припинення дії договору, суд приймає договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 0305/114-К від 01.02.2018 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 вказаного Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що заборгованість відповідача за договором за період з 01.01.2021 по 31.01.2022 становить 8333,55 грн.
При цьому, відповідно до наданого позивачем розрахунку вказаної заборгованості, ним здійснено нарахування витрат за січень-лютий 2021 року у розмірі 529,48 грн за місяць, а з березня 2021 року по січень 2022 року у розмірі 617,92 грн за місяць, загалом 7856,08 грн.
Разом з тим, у розрахунку значиться борг станом на 01.01.2021 у розмірі 1536,43 грн та оплата відповідача 26.01.2021 на суму 1058,96 грн, з урахуванням яких позивачем і розраховано кінцевий борг відповідача у розмірі 8333,55 грн.
У п. 2.2.3 договору орендар зобов'язався щомісяця з 12 по 15 число отримати у відділі управління нежитловим фондом балансоутримувача під розпис в журналі видачі документацій рахунок на оплату за отримані послуги (перелік послуг зазначений в Додатку №1).
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів дотримання відповідачем своїх обов'язків, передбачених вказаною умовою договору, щодо отримання відповідних рахунків на оплату та здійснення платежів за договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що у п. 2.2.4 договору сторони передбачили, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку на якій розташовано об'єкт оренди.
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 2.2.4 договору, відповідач повинен був сплачувати платежі за договором не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем.
При цьому, стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що факт неотримання рахунків відповідачем на вказану обставину не впливає та не виключає передбаченого законом обов'язку з оплати наданих послуг.
Тим більше, у Додатку 1 до договору сторони погодили чіткий перелік та вартість послуг прибирання прибудинкової території та технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж.
Відтак, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором за період з 01.01.2021 по 31.01.2022, щодо яких заявлено позов, настав.
Разом з тим, суд вважає безпідставною та не включає до складу заборгованості суму 1536,43 грн, що значиться у розрахунку як борг на 01.01.2021, оскільки походження та склад цієї суми боргу суду невідомо, а позивачем не обґрунтовано.
Отже, суд дійшов висновку, що за період з 01.01.2021 по 31.01.2022 позивачем правомірно нараховано плату за надані послуги та відшкодування плати за земельну ділянку у загальному розмірі 7856,08 грн.
Враховуючи погашення відповідачем боргу на суму 1058,96 грн 26.01.2021, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6797,12 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідачем в свою чергу, зазначених обставин не було спростовано, а також не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості перед позивачем. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.
Натомість, наведені у відзиві доводи про те, що орендованим приміщенням протягом спірного періоду він не користувався, суд відхиляє як такі, що, по-перше, не підтверджені, а, по-друге, не спростовують його обов'язку з виконання умов договору, який є чинним.
Разом з тим, відсутність договору оренди приміщення, зазначеного в договорі договір про відшкодування витрат балансоутримувача № 0305/114-К від 01.02.2018, також не впливає на дійсність визначених ним зобов'язань сторін.
Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 76,20 грн пені за загальний період прострочення грошових зобов'язань з 01.01.2021 по 01.07.2021, а також 403,70 грн інфляційних втрат і 158,88 грн 3% річних за загальний період прострочення грошових зобов'язань з 01.01.2021 по 01.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що орендар зобов'язаний при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.
Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
Разом з цим, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Встановлений наведеною нормою строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не є строком позовної давності, в межах якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права або інтересу, а тривалість цього може бути встановлена договором за домовленістю сторін.
Позивач та відповідач при укладенні Договору не встановили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, встановлені вище судом обставини відсутності підстав для включення до складу заборгованості боргу у розмірі 1536,43 грн та часткової сплати відповідачем 1058,96 грн 26.01.2021, з огляду на положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, враховуючи визначені позивачем періоди прострочення та, відповідно, з урахуванням умов п. 2.2.4 договору, за перерахунком суду, загальна сума пені за прострочення платежів за березень-травень 2021 року складає 31,74 грн.
Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 31,74 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства
Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.
За перерахунком суду, встановлені вище судом обставини відсутності підстав для включення до складу заборгованості боргу у розмірі 1536,43 грн та часткової сплати відповідачем 1058,96 грн 26.01.2021, приймаючи до уваги визначений позивачем період прострочення, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 76,03 грн та інфляційні у розмірі 218,09 грн за період з 21.04.2021 по 01.02.2022.
Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лук'янця Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія житлового фонду Деснянського району м. Києва" (вул. Закревського, 15, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код 39605452) основний борг у розмірі 6797,12 грн, пеню у розмірі 31,74 грн, 3% річних у розмірі 76,03 грн, інфляційні у розмірі 218,09 грн та судовий збір у розмірі 1969,76 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.08.2022
Суддя Т. Ю. Трофименко