ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2022Справа № 910/2367/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет Трейдинг», м. Дніпро
до
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно», м. Одеса
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями "Асбіс-Україна"», м. Київ
3. Акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ
4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортмакс», м. Одеса
про визнання недійсними договору та гарантії,
Представники:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача-1: Бондаренко О.М., ОСОБА_1;
від відповідача-2: Гуляєва В.О.;
від відповідача-3: не з'явилися;
від відповідача-4: Бондаренко О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаджет Трейдинг» (далі - ТзОВ «Гаджет Трейдинг»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно» (далі - ТзОВ «Цетехно»/відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями "Асбіс-Україна"» (далі - ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"»/відповідач-2), Акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - АТ «ОТП Банк»/відповідач-3/банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортмакс» (далі - ТзОВ «Імпортмакс»/відповідач-4) про:
- визнання недійсним договору поставки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпортмакс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями "Асбіс-Україна"»;
- визнання недійсною гарантії, виданої Акціонерним товариством «ОТП Банк» з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортмакс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями "Асбіс-Україна"».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини, зокрема договір поставки, укладений між відповідачами -1 та -4 та гарантія, видана відповідачем -3, мають ознаки фраудаторних, оскільки укладені з метою приховання майна відповідача-1 від наступного стягнення боргу на користь позивача за рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/939/21.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.02.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.03.2022.
Судове засідання 21.03.2022 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. у відпустці.
Господарський суд міста Києва ухвалами від 03.05.2022 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 13.06.2022.
07.06.2022 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» заперечило проти задоволення позову, посилаючись на те, що господарські відносини між ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"», ТзОВ «Імпортмакс» та АТ «ОТП Банк» були спрямовані на настання реальних господарських наслідків та укладення цих правочинів не вплинуло на виконання зобов'язань відповідачем-1 перед позивачем.
08.06.2022 через канцелярію суду від журналіста загальнополітичного видання «Ветеранська Правда» ОСОБА_1 надійшло повідомлення про проведення фото-, відеозйомки підготовчого засідання, призначеного на 13.06.2022.
10.06.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
13.06.2022 суд відклав підготовче засідання на 04.07.2022.
21.06.2022 через канцелярію суду від журналіста загальнополітичного видання «Ветеранська Правда» ОСОБА_1 вдруге надійшло повідомлення про проведення фото-, відеозйомки підготовчого засідання, призначеного на 04.07.2022.
01.07.2022 на електронну пошту суду надійшла заява позивача про участь у підготовчому засіданні 04.07.2022 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних засобів зв'язку.
04.07.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про продовження строку на подання відповіді на відзив, а відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.07.2022 відмовив позивачу у задоволенні заяви про продовження процесуального строку для подання відповіді на відзив.
Суд відклав підготовче засідання на 18.07.2022.
14.07.2022 через канцелярію суду від журналіста загальнополітичного видання «Ветеранська Правда» ОСОБА_1 втретє надійшло повідомлення про проведення фото-, відеозйомки підготовчого засідання, призначеного на 18.07.2022.
18.07.2022 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/2367/22 у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/939/21, на яке позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог у цій справі, скасовано Південно-Західним апеляційним господарським судом постановою від 11.07.2022 у справі №916/939/21.
18.07.2022 у підготовчому засіданні суд, розглянувши клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, відмовив у його задоволенні.
Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 01.08.2022.
01.08.2022 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі, а також на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи новим представником позивача.
01.08.2022 представник ТзОВ «Гаджет Трейдинг» вчетверте у судове засідання не з'явився. При цьому, суд, дослідивши клопотання позивача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи внаслідок залучення позивачем нового представника, відмовив у задоволенні цього клопотання з підстав необґрунтованості.
Представники ТзОВ «Цетехно», ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» та ТзОВ «Імпортмакс» у судове засідання з'явилися, проти задоволення позову заперечували у повному обсязі.
Представник АТ «ОТП Банк» у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.10.2021 Господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі №916/939/21 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетехно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет Трейдинг» заборгованості у розмірі 991 073 530,82 грн, а також 794 500,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТзОВ «Гаджет Трейдинг» зазначає, що йому стало відомо про укладення між ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» та ТзОВ «Імпортмакс» договору поставки, згідно умов якого відповідач-2 здійснює поставку товарів відповідачу-4, а останній приймає і оплачує товари.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язання відповідача-4 перед позивачем-2 АТ «ОТП Банк» видало гарантію на загальну суму 69 000 000,00 грн, відповідно до умов якої банк зобов'язався у разі отримання гарантом оригіналу письмової вимоги відповідача-2 сплатити останньому будь-яку суму, розмір якої не перевищуватиме загальної суми гарантії.
Отже, ТзОВ «Гаджет Трейдинг» у позовній заяві стверджує, що перелічені вище правочини мають ознаки фраудаторних, оскільки укладені з метою приховання майна відповідача-1 від наступного стягнення заборгованості на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/939/21.
Разом з тим відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає про відсутність підстав для визнання зазначених правочинів недійсними, оскільки господарські відносини між ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"», ТзОВ «Імпортмакс» та АТ «ОТП Банк» спрямовані на настання реальних господарських наслідків та жодним чином не впливають на виконання відповідачем-1 зобов'язань перед позивачем.
Зокрема, на підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог, ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» надало суду копію договору поставки № 161/1, укладеного між ТзОВ «Імпортмакс» (далі - покупець) та ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» (далі - постачальник), докази на підтвердження виконання цього договору та копію Гарантії за першою вимогою №IG/211355/500 від 27.08.2021, виданої АТ «ОТП Банк».
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПКУкраїни.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 ГПК України).
Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З наведених правових норм вбачається, що об'єктом захисту, в тому числі судового, є порушене, невизнане або оспорюване право.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відтак, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за приписами чинного законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Як роз'яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Отже, саме на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Як зазначено судом вище, ТзОВ «Гаджет Трейдинг» звернулося до суду з цим позовом про визнання недійсними договору поставки, укладеного між ТзОВ «Імпортмакс» та ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» та гарантії, виданої АТ «ОТП Банк» з метою забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ «Імпортмакс» перед ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"».
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Як на підставу недійсності договору поставки, укладеного між відповідачами -2 та -4 та гарантії, виданої відповідачем-3, позивач вказує на те, що вони є фраудаторними, тобто укладені на шкоду кредитору - позивачу.
Так, Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 надав тлумачення фраудаторниму договору.
За висновком Верховного Суду, договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, із яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Частиною 1 статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі - не повинні суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.
Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 560 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2020 між ТзОВ «Імпортмакс» та ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» укладено договір поставки №161/1, відповідно до якого відповідач-2 зобов'язався поставити і передати у власність відповідача-4, а останній зобов'язався прийняти і оплатити на умовах і у порядку, визначених даним договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від відповідача-2 до відповідача-4.
Крім того, Акціонерним товариством «ОТП Банк» видано Гарантію за першою вимогою №IG/211355/500 від 27.08.2021, відповідно до якої банк безвідклично та безумовно зобов'язався на користь бенефіціара (ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"») сплатити йому на першу його вимогу, визначену у вимозі суму грошових коштів, проте в будь-якому разі, не більше ніж сума гарантії, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання банком вимоги від бенефіціара. Принципалом за цією гарантією є ТзОВ «Імпортмакс».
Як зазначено судом вище, позивач стверджує, що ці правочини укладені з метою приховання майна ТзОВ Цетехно» від наступного стягнення заборгованості на користь позивача на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/939/21.
Разом з тим, судом встановлено, що оспорювані договір та гарантія укладені відповідачами до прийняття рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/939/21.
Більше того, з матеріалів справи вбачається що Південно-Західним апеляційним господарським судом постановою від 11.07.2022 у справі №916/939/21 рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/939/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТзОВ «Гаджет Трейдінг» відмовлено повністю.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права або законного інтересу ТзОВ Гаджет Трейдінг», відповідно позовні вимоги про визнання недійсними договору поставки, укладеного між ТзОВ «Імпортмакс» та ТзОВ «ПзІІ "Асбіс-Україна"» та Гарантії, виданої АТ «ОТП Банк» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаджет Трейдинг» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 02.08.2022.
Суддя В.В. Бондарчук