ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.08.2022Справа № 910/597/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка", м.Запоріжжя
до відповідача: Державного підприємства "Завод 410 ЦА", м. Київ
про стягнення 43537,10 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення основного боргу в сумі 35283,60 грн, 3% річних сумі 2496,92 грн та 5756,58 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №УМТЗ-19-215/3 від 24.06.2019 купівлі-продажу (поставки) в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/597/22; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 17.01.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.01.2022 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 26.01.2022 (позивач) та 25.01.2022 (відповідач) про вручення поштового відправлення уповноваженим особам сторін.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
24.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (Продавець) та Державним підприємством "ЗАВОД 410 ЦА" (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу (поставки) №УМТЗ-19-215/3, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити Покупцеві товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна ціна договору на момент його укладення становить 35 283,60 грн, в тому числі ПДВ - 5 880,60 грн.
Згідно з п.4.1 Договору розрахунки проводяться наступним шляхом:
- покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору;
- продавець передає покупцю рахунок для оплати замовленої продукції;
- покупець згідно рахунку в рамках Специфікацій проводить платіж, умови зазначаються в кожній специфікації окремо.
Строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації. (п. 5.1. Договору).
Згідно з п.п. 5.5, 5.6 Договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар). Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання сторонами. (п. 10.1 Договору).
Специфікацією №1 до Договору купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 від 24.06.2019 сторони узгодили найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціну, загальну суму в розмірі 35 283,60 грн. Умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА", з відстрочкою платежу 30 банківських днів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 від 24.06.2019 року позивач передав товар, а відповідач в свою чергу на підставі довіреності №920 від 19.07.2019 прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №0001061 від 19.07.2019 на суму 35 283,60 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" становить 35 283,60 грн. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" 3% річних у розмірі 2 496,92 грн та інфляційні у розмірі 5 756,58 грн за період з 03.09.2019 по 11.01.2022.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.
Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 від 24.06.2019 позивач передав товар, а відповідач в свою чергу на підставі довіреності №920 від 19.07.2019 прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №0001061 від 19.07.2019 на суму 35 283,60 грн, яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печаткою позивача без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Згідно з п.п. 5.5, 5.6 Договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар). Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходять від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач не передав документи, які підтверджують якість товару.
У ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 688 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Згідно зі ст. 690 Цивільного кодексу України, Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.
Пунктами 1, 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7 (Про застосування якої сторони домовились у Договорі купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 від 12.08.2018 року) передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору.
У п. 12, 14 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Приймання продукції по якості й комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідних документах, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.
Відповідно до п. 16 Інструкції П-7 при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, що підтверджують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), отримувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.
Отримувач зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та 1цскладання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в основних та особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах та договорі.
Відповідно до п. 20 Інструкції П-7 порядок проведення перевірки якості продукції за відсутності представника виробника (відправника), у разі його неявки на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника не є обов'язковим.
За результатами проведення перевірки відповідно до п. 29 Інструкції П-7 складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції.
Виходячи з умов Договору купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 від 24.06.2019 та наведених положень Інструкції, загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання ним документів, що стосуються товару, разом з товаром, у той час як відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару шляхом складання відповідного засвідчувального документа (акту).
При цьому, суд зазначає, що з урахуванням положень ст. 666 Цивільного кодексу України відповідач не був позбавлений права, у разі не передачі позивачем документів, які мають бути передані разом з товаром, встановити розумний строк для їх передання.
У даному випадку, доказом щодо поставки неякісної або некомплектної продукції відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції, оскільки сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень погодили саме такий порядок отримання товарно-матеріальних цінностей умовами укладеного договору, що є обов'язковим до виконання.
Судом встановлено, що станом на момент розгляду даної справи відповідач не повідомив позивача про відсутність документів, що підтверджують якість товару та документів, що підтверджують гарантії виробника; не відправив повідомлення про виклик представника постачальника для спільного приймання продукції, що було передбачено нормами Інструкцій.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних заперечень при прийманні продукції відносно кількості, якості, асортименту та комплектності товару, як в момент отримання товару, так і в розумний строк, визначений умовами договору, і в строки, передбачені нормами наведених Інструкцій, а також заперечень щодо неналежного виконання позивачем його договірних зобов'язань за Договором купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 від 24.06.2019 в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними характеристиками, які б були направлені позивачеві у передбачений строк належними засобами зв'язку.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України продавець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказано судом вище, в Специфікації №1 сторонами погоджено порядок оплати, а саме 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП "Завод 410 ЦА", з відстрочкою платежу 30 банківських днів.
Суд зазначає, що датою виконання позивачем обов'язку щодо поставки товару за спірною накладною є дата видаткової накладної. При цьому, з огляду на відсутність у Договорі умов щодо терміну, в якій відповідач повинен провести вхідний контроль товарів, обов'язок по оплаті отриманого товару на підставі видаткової накладної № 0001061 від 19.07.2019 виникає з моменту отримання товару відповідачем з відстрочкою платежу 30 банківських днів.
З огляду на викладене, суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи обов'язок Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" з оплати отриманого товару відповідно до умов Договору купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 від 24.06.2019 є таким, що настав 02.09.2019.
Таким чином, заборгованість Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" за Договором купівлі - продажу №УМТЗ-19-215/3 становить 35 283,60 грн.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" в розмірі 35 283,60 грн, а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 2 496,92 грн та інфляційні у розмірі 5 756,58 грн за період з 03.09.2019 по 11.01.2022.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 03.09.2019 по 11.01.2022 у розмірі 2 496,92 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 03.09.2019 по 11.01.2022 у розмірі 5 756,58 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Таким чином, з Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 35 283,60 грн, 3% річних у розмірі 2 496,92 грн, інфляційні у розмірі 5 756,58 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 43 537,10 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" (03151, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 94, ідентифікаційний код юридичної особи 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (69002, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ ГРЯЗНОВА, будинок 4-А, ідентифікаційний код юридичної особи 24510970) заборгованість у розмірі 35 283 (тридцять п'ять тисяч двісті вісімдесят три) грн 60 коп., 3% річних у розмірі 2 496 (дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн 92 коп., інфляційні у розмірі 5 756 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст складено та підписано 02.08.2022.
Суддя В.В. Князьков