20.07.2022 року м.Дніпро Справа № 904/11261/15
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Колесник Д.А.
представники сторін:
від апелянта: Пащенко Микола Вадимович, витяг з ЄДР №б/н від 02.02.2022 року, представник;
ліквідатор: Христенко Вадим Васильович, свідоцтво №1538 від 17.07.2013 року;
розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 року у справі №904/11261/15 (суддя Примак С.А. )
за заявою Антимонопольного комітет України (м. Київ)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (м. Дніпро)
про визнання грошових вимог,-
08.06.2021 року на адресу господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" про визнання грошових вимог на суму 526 136,00 грн. та 4540,00 грн. судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначав, що відповідно до рішення Антимонопольного комітету України №829-р від 19.12.2019 року на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" накладено штраф у розмірі 263 068,00 грн. за порушення, передбачене п. 1 ч.12 ст.6 та п.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Вказане рішення набрало законної сили 08.11.2020 року та боржником не оскаржувалося.
В передбачений законом строк - протягом двох місяців з дня одержання рішення про накладення штрафу боржником штраф не оплачено.
В зв'язку з цим Антимонопольним комітетом України нараховано ТОВ "Фра-М" пеню в розмірі штрафу - 263 068, 00 грн. за прострочення виконання рішення за загальний період з 09.11.2020 року по 05.04.2021 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 року у даній справі визнано частково грошові вимоги Антимонопольного комітету України до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів. В решті задоволення грошових вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що:
- заявлена сума грошових вимог Антимонопольного комітету України складається з суми нарахованого відповідно до рішення №829-р від 19.12.2019 року штрафу у розмірі 263 068,00 грн. за порушення, передбачене п. 1 ч. 12 ст.6 та п.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пені у розмірі 263 068,00 грн. за прострочення виконання боржником вказаного рішення Антимонопольного комітету України за загальний період прострочення з 09.11.2020 року по 05.04.2021 року;
- оскільки 12.07.2016 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11261/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" було визнано банкрутом, нарахована Антимонопольним комітетом України сума пені у розмірі 263 068, 00 грн. в силу положень ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства задоволенню не підлягає.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Антимонопольний комітет України оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з судовим рішенням в частині, в якій Комітету відмовлено у задоволенні грошових вимог у розмірі 263 068,00 грн. Вважає рішення суду в цій частині таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного дослідження обставин справи та за неправильної оцінки судом першої інстанції обставин та доказів, що мають значення для справи.
Вказує, зокрема, що накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.
Нарахування, застосовані на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов'язань або зобов'язань зі сплати податків і зборів, не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань відповідно до положень законодавства про банкрутство.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.02.2018 року у справі №914/607/17, скаржник зазначає, що нарахована пеня не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238,239,249 Господарського кодексу України.
Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 року у справі № 904/11261/15 в частині, якою Антимонопольному комітету України було відмовлено у задоволенні заявлених вимог. Ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги Антимонопольного комітету України до ТОВ "Фра-М" у розмірі 263 068,00 грн. - пеня за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням № 829-р. Грошові вимоги Антимонопольного комітету України включити до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Фра-М". Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на ТОВ "Фра-М", визнати сплачений судовий збір, як грошові вимоги Антимонопольного комітету України до ТОВ "Фра-М".
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Ліквідатор ТОВ "ФРА-М" Христенко В.В. у судовому засіданні надав пояснення щодо апеляційної скарги. Проти задоволення вимог апелянта заперечував.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явилися, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень 19.01.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М".
12.07.2016 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11261/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М" було визнано банкрутом.
На час розгляду судом першої інстанції заяви Антимонопольного комітету України про визнання грошових вимог справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" перебувала на стадії ліквідації.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства № 2597-VIII.
Відповідно до п.п.14 п.3 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
За змістом поданої Антимонопольним комітетом України заяви ним нараховано ТОВ "Фра-М" пеню в розмірі 263 068, 00 грн. за прострочення виконання рішення за загальний період з 09.11.2020 року по 05.04.2021 року.
Тобто, пеня нарахована в період дії мораторію.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів поділяє доводи оскаржуваної ухвали про відсутність підстав для того, щоб суму нарахованої пені включити до грошових вимог заявника до боржника з огляду на приписи ч.ч.1-6 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно вказаної норми права передбачено:
1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.
3. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;
- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли внаслідок відмови боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
5. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
Дія мораторію не поширюється на будь-які дії довірчого власника щодо об'єкта довірчої власності, довірчим засновником якої є боржник. Дія мораторію не поширюється на процедуру обов'язкового звернення стягнення на об'єкт довірчої власності.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації, а також ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів шляхом звернення стягнення на предмет обтяження, що забезпечує виконання зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - сторони генеральної угоди відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу.
6. Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.
Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
З огляду на положення вказаної статті є необґрунтованими доводи скаржника про те, що суд при вирішенні даного спору порушив норми матеріального та процесуального права. Таких порушень колегія суддів не вбачає. Стаття 59 Кодексу України з процедур банкрутства чітко передбачає, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
З огляду на викладене оскаржувана ухвала в частині відмови суду визнати грошові вимоги апелянта до боржника на суму нарахованої пені є законною та обґрунтованою. Підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 року у справі №904/11261/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Повний текст складено 02.08.2022 року.