20.12.2021 року м.Дніпро Справа № 908/401/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Колесник Д.А.
представники сторін:
від ПАТ "Українська інноваційна компанія": Дранчук Ігор Ярославович адвокат, свідоцтво №022/02 від 06.08.2020 р.;
інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.08.2020 року у справі №908/401/18 (суддя Сушко Л.М.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 10-А
до банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм", код ЄДРПОУ 36360269 (вул. Парамонова, 10, м. Запоріжжя, 69059)
ліквідатор - Паламаренко Євгенія Петрівна
про визнання грошових вимог в розмірі 131 177 577,64 грн., -
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.08.2020 року у справі №908/401/18 в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 131 177 577,64 грн. відмовлено.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 925/698/16 вирішувалось питання щодо статусу ПАТ "Українська інноваційна компанія" та встановлено, що до цієї особи не перейшли права ПАТ "Український інноваційний банк", зокрема, на підставі тих обставин, на які посилається заявник;
- заявник не є правонаступником банку у відповідності до положень чинного законодавства, тому посилання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про правомірність правонаступництва відхиляються судом як безпідставні;
- доводів про інші обставини, з якими заявник - ПАТ "Українська інноваційна компанія" пов'язує правонаступництво за ПАТ "Український інноваційний банк", у даній справі не подано.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Українська інноваційна компанія" оскаржила її в апеляційному порядку. В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що скаржник не є правонаступником прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк" та спростовує обгрунтування судом такого висновку.
Апелянт зазначає, що посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16, суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що вказана постанова не є остаточним судовим рішенням у справі. Нею скасовано рішення господарського суду Черкаської області від 06 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому підставою для направлення справи на новий розгляд було саме необхідність встановленння обставин, які мають значення для формування остаточних правових висновків - а саме: визначення належного позивача по справі.
Висновок щодо того, що ця постанова Великої Палати Верховного Суду не є остаточним судовим рішенням по справі міститься також і в ухвалі Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного суду України від 03 червня 2020 року № 3-88/2020(175/20).
Крім того, апелянт доводить суду апеляційної інстанції, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10.12.2019 року не містить обставин, які мають преюдиційне значення для даної справи №908/401/18.
Щодо цього вказує, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.06.2018 року по справі №927/976/17, на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року у справі №917/1345/17 (п.32), що суб'єктний склад справи №925/698/16 та справи № 908/401/18 не є тотожним, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі 925/698/16 не є преюдиційною для справи № 908/401/18.
Апелянт зазначає, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №925/698/16 відсутні висновки про застосування норм права, що свідчить про невирішеність виключної правової проблеми і тому такі доводи не можуть вважатись висновками Великої Палати Верховного Суду в розумінні ГПК України та Закону України "Про судоустрій та статус суддів", і не можуть бути застосовані судами нижчих інстанцій, оскільки є лише оціночними судженнями Великої Палати Верховного Суду.
Скаржник просить:
- скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.08.2020 року у справі №908/401/18;
- ухвалити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм" в сумі 131 177 577,64, які складаються з:
заборгованості за кредитом - 60 892 047,00 грн;
заборгованості за процентами - 41 262 581,70 грн.;
пені - 14 511 731,41 грн.:
суми інфляційних втрат - 11 446 578,68 грн.;
3 % річних - 3 064 638, 86 грн., з яких вимоги забезпечені іпотекою та заставою на суму 67 472 396,93 грн. відповідно наданих ним іпотечних договорів та договору застави рухомого майна, а саме:
1) Іпотечного договору від 16 вересня 2010 року між AT "Укрінбанк" та майновим поручителем ОСОБА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. і зареєстрований в реєстрі за №2213. Відповідно до умов цього договору майновий поручитель передав в іпотеку квартиру загальною площею 67,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що ринкова вартість квартири становить 1 404 738,00 грн.
2) Іпотечного договору від 16 вересня 2010 року між AT "Укрінбанк" та майновим поручителем ПП "Грін-Грей", який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. і зареєстрований в реєстрі за № 2210. Відповідно до умов цього договору майновий поручитель передав в іпотеку нежитлові будівлі площею 2 203.41 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони погодили, що ринкова вартість предмету іпотеки становить 25 873 906, 00 грн.
3) Іпотечного договору від 09 жовтня 2012 року між AT "Укрінбанк" та майновим поручителем ОСОБА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. і зареєстрований в реєстрі за] № 6120. Відповідно до умов цього договору майновий поручитель передав в іпотеку земельну ділянку площею 9,5838 га. Кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка.
4) Договору застави рухомого майна № 2 від 21 листопада 2013 року між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Укр Поліскорм". Відповідно до умов цього договору боржник передав в заставу трансформатор силовий ТРДН -4000/110-У1 заводський номер 0330 в кількості 1 шт. що належить на праві власності боржнику. Сторони погодили, що ринкова вартість заставного майна становить 17 212 758,93 грн.;
- визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (не забезпечені заставою), як вимоги конкурсного кредитора в сумі 63 705 180,71 грн.
Провадження за апеляційною скаргою відкрито ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2020 року.
Розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотаннями скаржника у зв'язку з введенням карантинних обмежень, спричинених коронавірусом COVID-19, неможливістю для представника апелянта приймати участь в режимі відеоконференції тощо.
Від учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.
В судове засідання участь своїх представників сторони не забезпечили. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином шляхом відправлення ухвали суду про призначення судового засідання на 20.12.2021 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на ухвалі від 18.10.2021 року (том 8-а а.с.106-107).
Апелянт також надав суду докази відправлення на адреси учасників даної справи - боржника, ліквідатора та кредитора - ТОВ "Аріана Компані" заяви про участь апелянта в судовому засіданні 20.12.2021 року в режимі відеоконференції (том 8-а а.с.118-119).
Отже, всі учасники даної справи повідомлені про час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до матеріалів справи, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2020 року.
Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано.
Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє сторони процесуальними правами, серед яких право брати участь у судових засіданнях.
Суд враховує, що сторонам надано можливість реалізовувати свої повноваження представництва шляхом участі в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, про що зазначено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Отже, сторони, що не з'явилися, не були позбавлені можливості забезпечити у засідання суду участь повноважних представників, однак, таким правом не скористалися.
Приписами ст.202 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для відкладення розгляду справи в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом, зокрема, у разі неявки учасника справи в судове засідання.
У даному випадку підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Під час апеляційного розгляду справи до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Мані" з клопотанням про заміну сторони апелянта у даній справі (том 8 а.с.179-182).
Клопотання обгрунтовано тим, що заявник є правонаступником прав вимоги Публічного акціонерного товариства "УКР/ІН/КОМ" за зобов'язаннями, що виникли у ТОВ "Укр Поліскорм" за кредитним договором від 16.09.2010 року №4706. Відповідно до протоколу електронних торгів від 20.05.2019 року №406894 ФК "Горизонт" придбано право вимоги за вказаним договором, а в подальшому ФК "Горизонт" продало право вимоги, в тому числі за кредитним договором від 16.09.2010 року №4706, Товариству з обмеженою відповідальністю "Фрі Мані".
В клопотанні зазначено, що на даний час не порушуються права ТОВ "УКР/ІН/КОМ" як заявника апеляційної скарги, оскільки правонаступником в рамках зазначених правовідносин є ТОВ "Фрі Мані".
Апелянт заперечував проти зазначеного клопотання та вказував суду, що ухвалою господарського суду м.Києва 18.05.2021 року відкрито провадження у справі №910/6358/21 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в особі уповноваженої особи на ФГВФО на продовження процедури виведення ПАТ "Укрінбанк" з ринку Караченцева А.Ю. до ТОВ Фінансова компанія "Горизонт", Національного агенства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та Державного підприємства "Сетам" про визнання недійсними результатів електронних торгів, проведених Державним підприємством "Сетам", в тому числі і щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу від 18.06.2019 року між ТОВ Фінансова компанія "Горизонт" та ТОВ "Фрі Мані" щодо купівлі-продажу прав вимоги за договорами на активи, що визначені у Специфікації до договору (додаток №1).
За вказаним позовом позивачі просять визнати, серед іншого, недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором від 16.09.2010 року №4706, укладеним між АТ "Український інноваційний банк "та ТОВ "Укр Поліскорм"
Пізніше, в поясненнях від 10.09.2021 року, апелянт зазначив, що 07.09. 2021 року рішенням господарського суду м.Києва у справі №910/6358/21 частково задоволено позов, і серед іншого визнано недійсним протокол проведення електронних торгів №406894 від 20.05.2019 року щодо продажу права вимоги за кредитним договором від 16.09.2010 року №4706, укладеним між АТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Укр Поліскорм".
Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 року у справі №910/6358/21 рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2021 року у справі №910/6358/21 залишено без змін (том 8а, а.с.132-133).
Враховуючи викладене колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що спірні правовідносини передбачають правонаступництво і що вказані у клопотанні ТОВ "Фрі Мані" обставини є доведеними. Отже, клопотання задоволенню не підлягає.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід скасувати та задовольнити повністю заявлені грошові вимоги з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, в Єдиному державному реєстрі судових рішень колегією суддів перевірено наступне:
Постановою господарського суду Запорізької області від 03.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрПоліскорм" визнано банкрутом в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Паламаренко Є.П.
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 04.04.2018 року за № 50429 розміщено повідомлення про визнання боржника ТОВ "Укр Поліскорм" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
02.05.2018 року до господарського суду Запорізької області надійшла заява ПАТ "Українська інноваційна компанія", ідентифікаційний код юридичної особи - 05839888, про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 131 177 577,64 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 року заяву ПАТ "Українська інноваційна компанія" (скорочено- ПАТ "УКР/ІН/КОМ") про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 131 177 577,64 грн. відхилено у повному обсязі (том 2 а.с.139-142).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2018 року у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" відмовлено. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 року у справі №908/401/18 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2018 року затверджено звіт ліквідатора, реєстр вимог кредиторів та ліквідаційний баланс банкрута. Банкрута Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм", код ЄДРПОУ 36360269 (вул. Парамонова, 10, м. Запоріжжя, 69059) ліквідовано. Провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2020 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2018 року у справі № 908/401/18 скасовано. Справу в частині розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм" про визнання кредиторських вимог на суму 131 177 577,64 грн. передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2020 року (суддя Юлдашев О.О.) було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріана Компані" про перегляд ухвали господарського суду Запорізької області від 13.12.2018 року у справі №908/401/18 за нововиявленими обставинами. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.12.2018 року у справі №908/401/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм", код ЄДРПОУ 36360269 (вул. Парамонова, 10, м. Запоріжжя, 69059) скасовано.
На час постановлення оскаржуваної ухвали - 27.08.2020 року, тривала ліквідаційна процедура Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм", код ЄДРПОУ 36360269 (вул. Парамонова, 10, м. Запоріжжя, 69059).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції, обгрунтувавши прийняте рішення наявністю преюдиційних фактів, встановлених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі 925/698/16, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до помилкових висновків суду про відмову в задоволенні заяви про визнання грошових вимог апелянта до боржника.
Колегія суддів зауважує, що скасовуючи ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.05.2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.11.2018 року у справі № 908/401/18 скасовано, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що заявник не надав суду докази правонаступництва між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та банківською установою, яка надавала боржнику кредитні кошти - ПАТ "Укрінбанк" за кредитним договором №4706 від 16.09.2010 року.
Повторно розглядаючи заяву ПАТ "Українська інноваційна компанія" про визнання грошових вимог до боржника, суд першої інстанції формально обмежився посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі 925/698/16, якій також була надана оцінка Верховним Судом при касаційному перегляді даної справи №908/401/18.
Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи 925/698/16. Однак Верховний Суд при скасуванні рішень судів першої та апеляційної інстанції у даній справі послався на висновки вказаної постанови при наданні оцінки доводам суду апеляційної інстанції про відхилення клопотання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залучення її до участі у справі як третьої особи.
Висновки щодо того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк" за кредитним договором №4706 від 16.09.2010 року, Верховний Суд не зазначав, а лише звернув увагу, що дане питання підлягає дослідженню судом при повторному розгляді справи.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що для правильного вирішення зазначеного питання слід виходити з сукупності доказів у даній справі і з цього приводу поділяє доводи скаржника про те, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі 925/698/16 не є преюдиційною для справи № 908/401/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З аналізу вищевказаної норми вбачається, преюдиційними є ті обставини, які були встановлені в судовому рішенні відносно особи, яка була учасником справи, в якій таке рішення було винесене.
Касаційний господарський суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №927/976/17 зазначив, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінки суду обставини, не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Така позиція суду кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №917/1345/17 від 03.07.2018 року (том 8 а.с.27-29).
В пункті 32 зазначеної постанови вказано: преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
З аналізу вищевикладеного слідує, що преюдиція має дві обов'язкові ознаки, які полягають у наступному:
- тотожність суб'єктного складу, тобто обставина має бути встановлена відносно учасника справи, де приймалось преюдиційне рішення;
- обставини повинні бути досліджені та встановлені судом, тобто не є преюдицією оціночні судження, або просто констатація судом обставин.
Згідно з вимогами ч.5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Зазначена норма вказує на наслідки відсутності одного з елементів преюдиції - не тотожності суб'єктного складу. Тобто у випадку, якщо судом в конкретній справі було встановлено певні обставини, проте особа відносно якої такі обставини були встановлені, не брала участі у розгляді справи, то фактично таке рішення не буде преюдиційним, адже особа відносно якої такі обставини встановлені, має право їх оспорити.
Отже, враховуючи, що суб'єктний склад сторін у справі №925/698/16 та у справі № 908/401/18 не є тотожним, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі 925/698/16 не є преюдиційною для справи № 908/401/18.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини щодо правонаступництва АТ "Український інноваційний банк" були предметом розгляду інших судових спорів, рішення за якими набрали законної сили та є чинними, зокрема:
- у справі № 826/14033/17, в якій було визнано протиправною та скасовано Постанову Правління Національного банку України № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.08.2019 року (том 8 а, а.с.17-29) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів НБУ щодо відсутності погодження з його сторони реорганізації ПАТ "Український інноваційний банк", оскільки ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно - правової форми не відбувалась, тому і відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі ст. 27, 28 Закону України "Про банки та банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ;
- у справі № 826/11199/16, в якій було відмовлено у задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо скасування реєстраційний дій стосовно перейменування ПАТ "Укрінбанк" в ПАТ "Укрінком", зміни юридичної адреси, виключення певних видів діяльності, зміни керівника Банку, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.04.2019 року прийшов до висновку, що станом на дату виникнення спірних правовідносин рішення Правління НБУ стосовно ліквідації ПАТ "Укрінбанк" скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку (том 8 а.с.30-31);
- у справі № 826/15260/17, в рамках якої було відмовлено в задоволені позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про визнання дій протиправними та скасування реєстраційних записів, суд першої інстанції в рішенні від 05.03.2018 року, з яким погодився суд апеляційної інстанції в постанові від 05.06.2018 року, зазначив, що на момент проведення 13.07:2016 та 28.03.2017 реєстраційних дій щодо зміни найменування та місцезнаходження з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком" та в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", Постанова Правління НБУ №934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" були скасовані в судовому порядку, відновлені повноваження органів управління банку, ліквідація банку фактично не розпочалась, у зв'язку з чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є повноважним органом управління, а тому відсутні повноваження відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснювати Фондом свої повноваження щодо ПАТ "Українська інноваційна компанія" (том 8 а.с. 32-34).
Колегія суддів звертає увагу, що у згаданій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою.
Крім того, відповідно до імперативних приписів ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості, внесені до єдиного державного реєстру, вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.
Також суд дійшов висновку, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не є банком в розумінні Закону України "Про банки та банківську діяльність", адже станом на момент розгляду заяви кредитора, у боржника - ПАТ "Українська інноваційна компанія" відсутня банківська ліцензія, відсутні відомості про зазначену юридичну особу в єдиному Державному реєстрі банків та не спростовані відомості про зазначену юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/14033/17 від 03.06.2020 року (том 8 а.с.111-112) було роз'яснено постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017 року по справі № 826/14033/17, таким чином, що:
- постанова Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", які були визнані протиправними та скасовані за рішенням суду, є протиправними та скасованими з моменту їх прийняття, не породжують жодних правових наслідків з дати їх прийняття та не є законними дозвільними правовими актами, які можуть бути підставою для запровадження та здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Укрінбанк";
- визнання протиправними та скасування постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", зумовлювало відновлення стану ПАТ "Укрінбанк", який передував їх винесенню.
Крім того, у мотивувальній частині ухвали було зазначено, що визнання протиправним та скасування вказаних вище Постанови та Рішення свідчить про те, що процедура тимчасової адміністрації в ПАТ "Укрінбанк" є такою, що не супроводжувалась законними дозвільними правовими актами, а відтак, подальше здійснення тимчасовим адміністратором управління ПАТ "Укрінбанк" є таким, що здійснювалось за відсутності законних дозвільних правових актів, тобто, за межами правового поля, що зумовлювало відновлення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Національним банком України стану ПАТ "Укрінбанк" до винесення Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Зазначена ухвала не скасована та є чинною.
Є також обгрунтованими доводи апелянта про те, що висновок щодо того, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №925/698/16 не є остаточним судовим рішенням по справі міститься також і в ухвалі Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 03 червня 2020 року у справі № 3-88/2020(175/20) (том 8 а.с.120-121).
При вирішенні спору суд першої інстанції не надав оцінку наступним обставинам та доказам на їх підтвердження, що наявні у справі:
З заяви про визнання грошових вимог вбачається, що заявник обґрунтовує свої вимоги посиланням на кредитний договір №4706 про надання відновлювальної кредитної лінії від 16.09.2010 року, що укладений АТ "Український інноваційний банк" (скорочена назва АТ "Укрінбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (том 2 а.с.11-14) та додатковими угодами до нього.
На зазначеному договорі та додаткових угодах до нього вказано код ЄДРПОУ Банку - 05839888.
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуван Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" має ідентифікаційний код юридичної особи 05839888 (том 2 а.с.68).
Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до п. б Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22січня 1996 року № 118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб'єкта (п. 4), який зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5857/17 від 04.09.2018 року зроблено наступний правовий висновок:
7.19. Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).
7.20. Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"),
7.21. У такому випадку, якщо суд встановить, що суб'єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача. "
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2017 року по справі №826/15260/17, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2018 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про скасування реєстраційних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про визнання дій протиправними та скасування реєстраційних записів.
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні дійшов висновку, з яким погодився Київський апеляційний адміністративний суд, що на момент проведення 13.07.2016 року та 28.03.2017 року реєстраційниї дій щодо зміни найменування та місцезнаходження ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "Укрінком" та в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", Постанова Правління НБУ №934 від 24.12.2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" були скасовані в судовому порядку, відновлені повноваження органів управління банку, ліквідація банку фактично не розпочалась, у зв'язку з чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є повноважним органом управління, а тому відсутні повноваження відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснювати Фондом свої повноваження щодо ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Враховуючи вищевикладене, суд у вказаній справі дійшов висновку, що оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протятім усього часу його існування, ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою.
Колегія суддів звертає увагу, що після повернення справи на повторний розгляд заявник подав суду додаткові письмові пояснення (том 8 а.с.13-23) та викладав всі вказані вище обставини, посилався на відповідні судові акти, які на його думку, підтверджують, що заявник має право вимоги за кредитним договором №4706 про надання відновлювальної кредитної лінії від 16.09.2010 року, що укладений АТ "Український інноваційний банк" (скорочена назва АТ "Укрінбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм".
Вказаним доводам суд належної оцінки не надав. Між тим, аналогічні обставини зазначено і в апеляційній скарзі, і колегія суддів визнає такі обґрунтування скаржника належними, такими, що спростовують висновок оскаржуваної ухвали.
Колегія суддів звертає також увагу на те, що на момент укладення кредитного договору банк - Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" мав відповідну банківську ліцензію, яка була відкликала постановою Національного банку України 22.03.2016 року №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", винесеною на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які в подальшому були скасовані як незаконні.
Чинне законодавство України не передбачає такої підстави для припинення кредитного договору й втрати кредитором права вимоги за таким кредитним договором до боржника, як відкликання банківської ліцензії у банка - кредитора та виключення його з Державного реєстру банків. Крім того, зміна найменування юридичної особи не є його реорганізацією, а тому заміна кредитора у зобов'язанні, що виникли з кредитного договору №4706 про надання відновлювальної кредитної лінії від 16.09.2010 року, у розумінні ст. 510 Цивільного кодексу України не відбувалась.
У даному випадку не йде мова про реорганізацію юридичної особи, в ході якої відповідно до ст.ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.
Крім того, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не врахував, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України за умови наявності прогалин у правовому регулюванні кредитних правовідносин, кредитодавець має право вимоги до позичальника по кредитному договору, строк виконання зобов'язання за яким настав.
Таке право кредитодавця не обмежене фактом його виключання з Державного реестру банків, віднесення банку до проблемних чи неплатоспроможних, його ліквідації, крім випадків виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб ліквідації банку з відчуженням у процесі його ліквідації всіх або частини його активів і зобов'язань на користь приймаючого банку.
Наявність або відсутність у кредитодавця банківської ліцензії не позбавляє позичальника обов'язку виконати зобов'язання належним чином на користь сторони позикодавця, адже надання позичальнику кредиту можливо виключно банком або іншоі фінансовою установою, в той час як його повернення в строк не обумовлено необхідністю збереження кредитодавцем відповідного правового статусу.
Отже, є доведеним, що АТ "Український інноваційний банк" змінило свою назву, правонаступником вказаної юридичної особи є ПАТ "Українська інноваційна компанія", обидві юридичні особи мають один і той же ідентифікаційний код, отже висновок оскаржуваного рішення про інше є необґрунтованим та таким, що суперечить наявним у справі доказам.
По суті заявлених грошових вимог слід зазначити наступне:
21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 21.10.2019 року №2597-VIII.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, встановлено, що дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, 02.05.2018 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулось до господарського суду Запорізької області з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 131 177 577,64 грн.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуваню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяли на момент звернення заявника до суду.
Верховний Суд, скасовуючи попередні судові рішення у даній справі, вказав на те, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для визнання чи відхилення грошових вимог ПАТ "Українська інноваційна компанія" до боржника ТОВ "Укр Поліскорм", суди попередніх інстанцій здійснили лише оцінку правового статусу ПАТ "Українська інноваційна компанія" щодо наявності або відсутності ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав і обов'язків ПАТ "Укрінбанк". Таким чином, суди попередніх інстанцій обмежилися лише формальним аналізом суб'єктного складу учасників спору, зокрема правосуб'єктності особи, яка звернулась до суду з відповідними вимогами, при цьому не надали жодної правової оцінки самому зобов'язанню, на яке ПАТ "Українська інноваційна компанія" посилалося як на підставу виникнення його грошових вимог.
Згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, 16 вересня 2010 року між АТ "Український інноваційний банк "та ТОВ "Укр Поліскорм" було укладено кредитний договір №4706 (далі кредитний договір), відповідно до якого боржнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі 22 000 000,00 грн. В подальшому сторонами було укладено 35 додаткових угод до кредитного договору, відповідно до яких розмір кредитної лінії було збільшено до 60 892 047,00 грн. Дані кредитні кошти були надані боржнику в повному обсязі.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ "УкрПоліскорм" зобо'язалося сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 23% річних та повернути кредит не пізніше 16 лютого 2018 року.
У встановлений кредитним договором строк боржник кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Станом на 20 квітня 2018 року розмір заборгованості боржника за кредитним договором №4706 від 16.09.2010 року становить: заборгованість за кредитом - 60 892 047,00 грн.; заборгованість за процентами - 41 262 581,70 грн.
В зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за кредитним договором боржнику нарахована пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. При укладанні кредитного договору сторони домовилися (п. 7.4), що за несвоєчасне повернення кредиту та/або відсотків боржник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Розмір пені, нарахований заявником, становить 14 511 731,41 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сума інфляційних втрат кредитора становить 11 446 578,68 грн., а три відсотка річних - 3 064 638, 86 грн.
Всього заборгованість ТОВ "УкрПоліскорм" за кредитним договором №4706 від 16.09.2010 року становить 131 177 577,64 грн.
Боржник жодним чином проведений заявником розрахунок заборгованості не заперечував.
Колегією суддів вказаний розрахунок перевірено. Додатково щодо нарахованих сум апелянт надав письмові пояснення (том 8а, а.с.108-111).
Копія цих пояснень направлялась учасникам справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. Заперечень від учасників справи по суті спору на надано.
Взагалі правова позиція учасників справи щодо заявлених вимог не висловлена. В суді першої та апеляційної інстанції ліквідатор боржника участь не приймав і його процесуальна позиція щодо поданої заяви відома лише з повідомлення про прийняте рішення за результатами розгляду заяви про грошові вимоги від 24.04.2018 року по справі №908/401/18 (том 2 а.с.83-93).
Згідно повідомлення ліквідатор боржника Паламаренко Є.П. вимоги заявника не визнає з огляду на недоведеність його права як правонаступника кредитодавця.
Встановлено, що частина вимог за кредитним договором забезпечена заставою та іпотекою.
Так, 16 вересня 2010 року між АТ "Український інноваційний банк" та майновим поручителем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. і зареєстрований в реєстрі за № 2213 (том 2 а.с.51-53).
Відповідно до умов цього договору майновий поручитель передав в іпотеку квартиру загальною площею 67,10 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 . Сторони погодили, що ринкова вартість предмету іпотеки становить 1 404 738,00 грн. Даною іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Укр Поліскорм" за кредитним договором № 4706 від 16 вересня 2010 року.
16 вересня 2010 року між АТ "Український інноваційний банк" та майновим поручителем ПП "Грін-Грей" було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. і зареєстрований в реєстрі за № 2210 (том 2 а.с.42-44). Відповідно до умов цього договору майновий поручитель передав в іпотеку нежитлові будівлі площею 2 203,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . Сторони погодили, що ринкова вартість предмету іпотеки становить 25 873 906,00 грн. Даною іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Укр Поліскорм" за кредитним договором № 4706 від 16 вересня 2010 року.
09 жовтня 2012 року між АТ "Укрінбанк" та майновим поручителем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. і зареєстрований в реєстрі за № 6120 (том 2 а.с.60-68). Відповідно до умов цього договору майновий поручитель передав в іпотеку земельну ділянку площею 9,5838 га. Кадастровий номер 3222486200:03:001:0051, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка. Сторони погодили, що ринкова вартість земельної ділянки становить 22 980 994,00 грн. Даною іпотекою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Укр Поліскорм" за кредитним договором № 4706 від 16 вересня 2010 року.
21 листопада 2013 року між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Укр Поліскорм" було укладено договір застави рухомого майна №2 9ТОМ 2 А.С.38-40). Відповідно до умов цього договору боржник передав в заставу трансформатор силовий ТРДН -4000/110-У1 заводський номер 0330 в кількості 1 шт., що належить на праві власності боржнику. Сторони погодили, що ринкова вартість заставного майна становить 17 212 758,93 грн. Даною заставою забезпечується виконання зобов'язань ТОВ "Укр Поліскорм" за кредитним договором № 4706 від 16 вересня 2010 року.
Звернення стягнення на дане заставне майно не здійснювалося.
Виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
При цьому, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом.
Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.
Як вказано вище, строк виконання зобов'язання боржника за згаданим кредитним договором - до 16.02.2018 року. Станом на час звернення заявника з грошовими вимогами до боржника строк виконання договору настав, докази повернення кредитних коштів суду не надано. Всі необхідні докази підтвердження заяви кредитора надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На думку колегії суддів заявник підтвердив розмір та склад грошових вимог. Строк виконання зобовязання боржника перед кредитором на час звернення ПАТ "Українська інноваційна компанія" до суду з заявою про визнання грошових вимог є таким, що настав. Тому слід визнати грошові вимоги заявника до боржника у наступному складі:
- 60 892 047,00 грн. - заборгованість за кредитом;
- 41 262 581,70 грн. - заборгованість за процентами;
- 14 511 731,41 грн. - пеня;
- 11 446 578,68 грн. - сума інфляційних втрат;
- 3 064 638, 86 грн. - 3 % річних, з яких вимоги забезпечені іпотекою та заставою на суму 67 472 396,93 грн. відповідно до вказаних вище договорів іпотеки та застави рухомого майна.
Положеннями ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт під час апеляційного перегляду справи спростував доводи оскаржуваної ухвали. Апеляційна скарга доведена та підлягає задоволенню. Ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, заявлені грошові вимоги апелянта до боржника слід визнати в розмірі 131 177 577,64 грн., з яких 67 472 396, 93 грн. забезпечені іпотекою (підлягають окремому включенню), 49 193 449,30 грн. (4 черга задоволення), 14 511 731,41 грн. ( 6 черга задоволення).
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 280, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 27.08.2020 року у справі №908/401/18 скасувати.
Заяву Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" задовольнити.
Визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (ЄДРПОУ 05839888) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Поліскорм" (ЄДРПОУ 36360269) в розмірі 131 177 577,64 грн., з яких 67 472 396, 93 грн. забезпечені іпотекою (підлягають окремому включенню), 49 193 449,30 грн. (4 черга задоволення), 14 511 731,41 грн. ( 6 черга задоволення).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 01.08.2022 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков