17 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/844/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.
за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх. № 3522 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/844/21 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Фурсовою С.М., повний текст рішення складено 11.10.2021)
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ,
до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго”, м.Краматорськ Донецької області,
про стягнення 57 293 350,74 грн,
У травні 2021 року Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” 57 293 350,74 грн за договором постачання природного газу № 9001/1920-ТЕ-6 від 03.10.2019, з яких: 51 975 857,80 грн - основний борг; 3 182 983,78 грн - інфляційні втрати; 2 134 509,16 грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.09.2021, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.10.2021, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 51 975 857,80 грн основного боргу; 2 452 905,59 грн інфляційних втрат; 1 165 163,86 грн 3% річних, 770 933,71 грн судового збору.
В частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 969 345,30 грн та інфляційних втрат у сумі 730 078,19 грн - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що оплату отриманого відповідачем у жовтні 2019 - лютому 2020 року природного газу здійснено повністю, у березні 2020 року здійснено частково, однак при цьому відповідач порушив встановлені договором строки для оплати. Оплату отриманого відповідачем у березні 2020 року - квітні 2020 року, червні 2020 - вересні 2020 року природного газу не здійснено. Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість поставленого природного газу сплатив не в повному обсязі, у зв'язку із чим за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 51 975 857,80 грн. Докази сплати позивачу відповідачем заборгованості за природний газ відповідно до умов договору у сумі 51 975 857,80 грн суду не надані та в матеріалах справи відсутні. Відтак, як зазначено в рішенні, оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання зі сплати вартості поставленого природного газу, що останнім не заперечується, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов'язання, в зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений газ за договором №9001/1920-ТЕ-6 від 03.10.2019 обґрунтовані та належним чином доведені, тому задоволені судом у повному обсязі в сумі 51 975 857,80 грн.
Щодо стягнення з відповідача 3 182 983,78 грн - інфляційних втрат, 2 134 509,16 грн - 3% річних, судом зазначено наступне.
Частиною 1 статті 7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021. При цьому, як зазначено в рішенні, застосування статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати. За поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався частково, а саме: по акту приймання - передачі природного газу від 30.11.2019 сплачено 88 680 629,96 грн (сплачено повністю, останній платіж - 20.01.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 31.12.2019 в сумі 90 085 568,50 грн (сплачено повністю, останній платіж - 19.02.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 в сумі 109 523 532,60 грн (сплачено повністю, останній платіж - 16.04.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 29.02.2020 в сумі 84 499 256,14 грн (сплачено повністю, останній платіж - 23.09.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 31.03.2020 в сумі 7 135 703,44 грн (сплачено частково, останній платіж - 31.01.2021). З огляду на що, розрахунок за вказаними актами відповідно до договору № 9001/1920-ТЕ-6 від 03.10.2019 стався у передбачені Законом часові рамки.
Як зазначено в рішенні, з огляду на приписи ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” (дата набрання чинності 29.08.2021), вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого у період листопада 2019 року - у сумі 54 600,02 грн, у період грудня 2019 року - у сумі 83 680,50 грн, у період січня 2020 року - у сумі 182 092,67 грн, у період лютого 2020 року - у сумі 551 630,01 грн, у період березня 2020 року - у сумі 97 342,10 грн на підставі договору 9001/1920-ТЕ-6 від 03.10.2019, в загальній сумі 969 345,30 грн задоволенню не підлягають, оскільки оплата зобов'язань за листопад 2019 року по березень 2020 року була здійснена до 01.06.2021.
За здійсненим судом першої інстанції розрахунком сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 1 165 163,86 грн; позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 969 345,30 грн судом не задоволені.
Місцевим господарським судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат з урахуванням Закону України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” та встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в сумі 2 452 905,59 грн; в сумі 730 078,19 грн - відмовлено.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/844/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 969 345,30 грн та інфляційних втрат у сумі 730 078,19 грн та прийняти в зазначеній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Скарга обґрунтована тим, що застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості тееплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» до спірних відносин є неправомірним. Для процедури врегулювання заборгованості шляхом реструктуризації необхідною умовою є включення до реєстру, в якому буде міститись інформація про кредиторську заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до вимог цього Закону. Таким чином, як зазначає скаржник, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості (в тому числі за договором постачання природного газу від 03.10.2019 №9001/1920-ТЕ-6) у розумінні вказаних норм права. Хоча згідно зі ст.2 Закону №1730 в редакції Закону №1639-ІХ дія вказаного закону і поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, однак таке поширення не відбувається у беззаперечному режимі, а лише за наявності підстав визначених нормами вказаного закону у їх сукупності.
Зазначає, що законом не передбачено автоматичного списання нарахованих сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а відповідач не перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, тобто не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, а тому відсутні підстави для застосування такої процедури до відповідача та списання заборгованості, що є предметом даного спору у відповідності до процедур, передбачених Законом №1730-VIII, а також та обставина, що станом на 01.06.2021 відповідачем основний борг не сплачено, його розмір становить 51 975 857,80 грн, а отже, на думку позивача, ч.1 ст.7 Закону №1730 не може бути застосована до спірних відносин.
Отже, як зазначає апелянт, вказана норма права передбачала, що на заборгованість, погашену до набрання чинності Законом, нарахування не здійснюються. Тобто, при застосуванні норми права слід було чітко розділити, яку частину боргу вже сплачено, а яку ні, і списати нарахування, здійснені на погашену. Натомість, в чинній редакції списання врегульовано у іншій спосіб - всі нарахування станом на 01.06.2021 мають бути списані у разі погашення суми основного боргу на вказану дату. Законодавець не розрізняє окремо нарахування, здійснені на погашену суму основного боргу та непогашену. Імперативна норма надає право на списання виключно всієї заборгованості на певну дату за умови погашення основного боргу. З огляду на ту обставину, що основний борг по договору №9001/1920-ТЕ-6 від 03.10.2019 відповідачем не погашено, підстав для списання нарахованих неустойки, інфляційних нарахувань, відсотків річних немає.
04.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№51), в якому Обласне комунальне підприємство “Донецьктеплокомуненерго” проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/844/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму основної заборгованості за договором поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
Представник позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EasyCon" проти апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, постачальником, та Обласним комунальним підприємством “Донецьктеплокомуненерго”, споживачем, укладено договір постачання природного газу № 9001/1920-ТЕ-6, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п.2.1. договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 120489,00 тис. кубічних метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2019 - 6623,30 тис.куб.м., листопад 2019 - 18406,20 тис.куб.м, грудень 2019 - 23832,90 тис.куб.м., січень 2020 - 25892,50 тис.куб.м., лютий 2020 - 23350,80 тис.куб.м., березень 2020 - 19599,50 тис.куб.м., квітень 2020 - 2783,80 тис.куб.м.
За умовами п.3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортований газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання - передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Пунктом 3.8 договору передбачено, що приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу. Споживач в акті приймання - передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем і той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання - передачі газу. В акті приймання - передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Відповідно до п.3.10 договору постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акту приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання - передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акту.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання - передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді (п.3.11. договору).
За умовами п.4.2. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Відповідно до п.4.4. договору загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно з п. 5.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
У відповідності з п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
30 жовтня 2019 року між сторонами підписано додаткову угоду №1, згідно якої вилучено з умов договору п.3.13 розділу 3 та п.5.7 розділу 5, підпункт 8 п.6.2 та підпункт 4 п.6.3 розділу 6. Викладено пункт 3.12 розділу 3 в новій редакції.
Розділ 4 доповнено підпунктом 4.2.1 п.4 у наступній редакції:
“4.2.1 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) за цим договором складає 4 272,7604 грн, крім того податок на додану вартість - 20%, усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м. на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5 315,9405 грн за 1000 куб.м.”.
Додатковою угодою №2 від 28 листопада 2019 року пункт 4.2 розділу 4 договору доповнено підпунктом 4.2.2 у наступній редакції:
“4.2.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) за цим договором складає 4 899,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%, усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м. на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 067,43 грн за 1000 куб.м.”.
Додатковою угодою №3 від 09 грудня 2019 року пункт 4.2 розділу 4 договору доповнено підпунктом 4.2.3 у наступній редакції:
“4.2.3 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) за цим договором складає 4 276,6958 грн, крім того податок на додану вартість - 20%, усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м. на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 5 320,663 грн за 1000 куб.м.”.
Додатковою угодою №4 від 28 грудня 2019 року сторони погодили викласти з 01 січня 2020 року розділ 4 “Ціна природного газу” договору у новій редакції, зокрема п.4.2:
“4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу на період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 5 500,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%, усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001-157,19 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 188,63 грн за 1000 куб.м. на добу. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657,19 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 6 788,63 грн за 1000 куб.м.”.
Додатковою угодою №5 від 28 січня 2020 року сторони погодили викласти з 01 січня 2020 року пункти 4.1, 4.2, 4.3. розділу 4 “Ціна природного газу” та п.7.2 розділу 7 “Відповідальність сторін” договору у новій редакції.
Так, пунктом 4.2 передбачено, що ціна за 1000 куб.м. природного газу на період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) за цим договором складає 4 650,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%, усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4774,16 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 5728,99 грн”.
Додатковою угодою №6 від 24 лютого 2020 року з 01 лютого 2020 року викладено п.4.2 договору в наступній редакції: “ 4.2 ціна за 1000 куб.м. природного газу на період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) складає 3 948,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 4 737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 072,16 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 886,59 грн”.
Додатковою угодою №7 від 23 березня 2020 року п.4.2 договору викладено в наступній редакції.
“4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) складає 3 396,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 520,16 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4 224,19 грн”.
Додатковою угодою №8 від 30 квітня 2020 року сторони п.4.2 договору виклали в наступній редакції.
“ 4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) складає 2 897,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 квітня 2020 року по 30 квітня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3021,16 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 625,39 грн”.
Крім того, додатковою угодою №8 від 31 квітня 2020 року викладено п.11.1 договору в наступній редакції: “Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.
Додатковою угодою №9 від 22 травня 2020 року п. 4.2 договору викладено в наступній редакції.
“ 4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року (включно) складає 2 275,72 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2 730,86 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2 399,88 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 879,85 грн”.
Додатковою угодою №10 від 22 червня 2020 року пункт 4.2 договору викладено в наступній редакції.
“ 4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року (включно) складає 2142,28 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2 570,736 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 червня 2020 року по 30 червня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2 266,44 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 719,73 грн”.
Додатковою угодою №11 від 22 липня 2020 року сторони пункт 4.2 договору виклали в наступній редакції.
“ 4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року (включно) складає 2 297,530 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 2 757,036 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 2421,69 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 906,03 грн”.
Додатковою угодою №13 від 25 серпня 2020 року сторони пункт 4.2 договору виклали в наступній редакції.
“ 4.2 Ціна за 1000 куб.м. природного газу з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року (включно) складає 2 979,160 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 3574,992 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб.м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 103,32 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 3 723,98 грн”.
Договір та додаткові угоди до нього складено, підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
На підтвердження факту приймання-передачі природного газу позивачем надано акти приймання-передачі природного газу, зокрема за жовтень 2019 року - квітень 2020 року (за виключенням травня 2020 року), відповідно до яких:
- за актом від 31.10.2019 передано 1673,27592 тис. куб. м. природного газу вартістю 8 895 035,20 грн;
- за актом від 30.11.2019 передано 14 615,85205 тис. куб. м. природного газу вартістю 88 680 629,96 грн;
- за актом від 31.12.2019 передано 16 931,26762 тис. куб. м. природного газу вартістю 90 085 568,50 грн;
- за актом від 31.01.2020 передано 19 117,41762 тис. куб. м. природного газу вартістю 109 523 532,60 грн;
- за актом від 29.02.2020 передано 17 292,06288 тис. куб. м. природного газу вартістю 84 499 256,14 грн;
- за актом від 31.03.2020 передано 11 571,64460 тис. куб. м. природного газу вартістю 48 880 848,54 грн;
- за актом від 30.04.2020 передано 2 811,99741 тис. куб. м. природного газу вартістю 10 194 592,92 грн;
- за актом від 30.06.2020 передано 3,34730 тис. куб. м. природного газу вартістю 9 103,74 грн;
- за актом від 31.07.2020 передано 1,56750 тис. куб. м. природного газу вартістю 4 555,20 грн;
- за актом від 31.08.2020 передано 2,00950 тис. куб. м. природного газу вартістю 7 483,34 грн;
- за актом від 30.09.2020 передано 2,80910 тис. куб. м. природного газу вартістю 14 977,50 грн.
Акти приймання - передачі природного газу підписані сторонами договору без зауважень.
Загальна вартість газу отриманого відповідачем за договором постачання природного газу складає 440 795 583,64 грн.
Як зазначає позивач, відповідачем вартість поставленого у жовтні 2019 року - вересні 2020 року (за виключенням травня 2020 року) природного газу сплачена частково, в загальній сумі 388 819 725,84 грн, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи додані, зокрема, сальдова відомість, довідка по операціям за договором. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 51 975 857,80 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами договір є договором постачання природного газу.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбаченому договором.
Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статями 610, 611 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Порядок розрахунків за теплову енергію, для виробництва якої використовується природний газ, що постачається гарантованим постачальником, визначено ст.191 Закону України "Про теплопостачання".
Водночас, при розгляді спорів щодо розрахунків споживачів природного газу, використаного у виробництві теплової енергії, із гарантованими постачальниками відповідно до договорів постачання природного газу, необхідно враховувати, що положення ст.191 цього Закону поширюються на правовідносини, що виникають під час розрахунків між споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями на підставі договорів на постачання теплової енергії, а також між теплопостачальними організаціями та теплогенеруючими організаціями (у разі якщо виробництво та постачання теплової енергії здійснюються різними суб'єктами господарювання) у розрахунках за придбану теплову енергію як продукт виробництва для його подальшого продажу споживачам.
Рішення суду щодо стягнення заборгованості у розмірі 55 593 927,25 грн, з яких: 51 975 857,80 грн - основний борг, 2 452 905,59 грн - інфляційні втрати, 1 165 163,86 грн - 3% річних не оскаржується, тому з урахуванням ч.1 ст.269 ГПК України не переглядається судом апеляційної інстанції в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що Законом України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” не передбачено автоматичного списання нарахованих сум інфляційних нарахувань, 3% річних, а відповідач не перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, тобто не є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, а тому відсутні підстави для застосування такої процедури до відповідача та списання заборгованості, що є предметом даного спору у відповідності до процедур, передбачених Законом №1730-VIII.
03.11.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” №1730-VІІІ, який набрав чинності 30.11.2016. Цим Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
29.08.2021 набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу” №1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону №1730-VІІІ та до його назви.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 ст.7 Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення”, в редакції Закону №1639-ІХ, передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
- підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
- підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021. При цьому, застосування ст.7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до певної дати.
Як свідчать матеріали справи, за поставлений природний газ за договором відповідач розрахувався частково, а саме: по акту приймання - передачі природного газу від 30.11.2019 сплачено 88 680 629,96 грн (сплачено повністю, останній платіж - 20.01.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 31.12.2019 в сумі 90 085 568,50 грн (сплачено повністю, останній платіж - 19.02.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 в сумі 109 523 532,60 грн (сплачено повністю, останній платіж - 16.04.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 29.02.2020 в сумі 84 499 256,14 грн (сплачено повністю, останній платіж - 23.09.2020), по акту приймання - передачі природного газу від 31.03.2020 в сумі 7 135 703,44 грн (сплачено частково, останній платіж - 31.01.2021), тобто у передбачені Законом часові рамки.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про часткову відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу у період листопада 2019 року - в сумі 54 600,02 грн, у період грудня 2019 року - в сумі 83 680,50 грн, у період січня 2020 року - в сумі 182 092,67 грн, у період лютого 2020 року - в сумі 551 630,01 грн, у період березня 2020 року - в сумі 97 342,10 грн, всього- 969 345,30 грн, а також відмову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 730 078,19 грн на підставі договору 9001/1920-ТЕ-6 від 03.10.2019, оскільки оплата зобов'язань за листопад 2019 року - березень 2020 року була здійснена до 01.06.2021.
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта стосовно того, що відповідачем основний борг не сплачено, тому ч.1 ст.7 Закону №1730 не може бути застосована до спірних правовідносин, з огляду на те, що ч.1 ст.7 Закону №1730 передбачено, що неустойка, інфляційні втрати, відсотки річних підлягають списанню, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 01.06.2021, тобто законом не передбачено обов'язкової умови погашення всієї суми заборгованості.
Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що Законом №1730-VIII не передбачено автоматичного списання нарахованих сум інфляційних нарахувань, 3% річних, з огляду на те, що, як вже зазначалось, застосування ст.7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до 01.06.2021.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/844/21 в оскаржуваній частині без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 30.09.2021 у справі №905/840/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 969 345,30 грн та інфляційних втрат у сумі 730 078,19 грн залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.08.2022
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова
Суддя В.О. Фоміна