вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" липня 2022 р. Справа№ 910/21241/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 05.07.2022
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Коцюба В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
у справі № 910/21241/21 (суддя - Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про визнання додаткової угоди укладеною
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" (надалі - "Товариство") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - "Підприємство") про визнання додаткової угоди укладеною.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним ухиленням відповідача від підписання додаткової угоди до договору №610/ЕЗ-19 від 02.01.2019, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про визнання такої додаткової угоди укладеною в редакції позивача.
Короткий зміст заперечень відповідача проти позову
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не вказано норми чинного законодавства, які встановлюють обов'язок відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди, а також між сторонами відсутня згода на передачу даного спору на розгляд до суду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/21241/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду до договору №610/ЕЗ-19 від 02.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", у викладеній редакції.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що сторонами Договору в належній формі досягнуто згоди щодо внесення змін в частині строку його дії, а також зменшення вартості послуг та продовження строків, визначених пунктами 3.1.2 та 3.1.9 Договору. При цьому, ініціатором внесення таких змін виступало саме Підприємство, яке надіслало Товариству оферти, та які останнім були акцептовані. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до Договору забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з ухваленим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2022 у справі № 910/21241/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Зокрема скаржник наголошував:
- на відсутності обумовлених законом підстав для укладення додаткової угоди до Договору в судовому порядку, оскільки позивачем та відповідачем не було погоджено порядку внесення змін до договору шляхом обміну листами, як на тому наполягав позивач;
- суд першої інстанції в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи листи відповідача від 15.04.221 № 30/3/2/5971 та від 11.05.2021 № 30//5/4/7041/1, оскільки вказані листи всупереч ст. 641, ст. 642 Цивільного кодексу України помилково оцінені судом першої інстанції як пропозиція (оферта).
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
31.05.2022 позивач через канцелярію Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.
Позивач наголошував, що судом першої інстанції на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено обставини справи у спірних правовідносинах, обгрунтовано застосовано приписи ст. 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 638, 207 Цивільного кодексу України, а також надано правильну оцінку листам відповідача від 15.04.221 № 30/3/2/5971 та від 11.05.2021 № 30//5/4/7041/1.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у справі № 910/21241/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2022 витребувано справу № 910/21241/21 у Господарського суду міста Києва та відкладено вирішення питання стосовно руху апеляційної скарги.
11.05.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/21241/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2022, поновлено строк на апеляційне оскарження рішенян суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21241/21 за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 та призначено до розгляду на 14.06.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 виправлено описку в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (з урахуванням ухвали від 14.06.2022 про виправлення описки) розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі № 910/21241/21 відкладено на 05.07.2022.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 05.07.2022 з'явився представник скаржника (відповідача).
Представник скаржника в судовому засіданні 05.07.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з підстав наведених в апеляційній скарзі, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити повністю.
Позивач в судове засідання 05.07.2022 представників - не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши заявлене клопотання, з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися (зокрема, позивача), про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників позивача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що 24.06.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він не заперечував проти розгляду апеляційної скарги, зокрема без участі представника позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 02.01.2019 між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) був укладений договір №610/ЕЗ-19 (надалі - "Договір"), відповідно до умов п. 1.1 якого предметом цього договору є: 64.99.1 Послуги фінансові, крім страхування та пенсійного забезпечення, інші, н.в.і.у. (послуги банківських та фінансових установ на приймання платежів від платників в якості оплати за послуги з постачання теплової енергії (ЦО) та гарячої води) - надання виконавцем замовнику фінансових послуг з приймання та переказу коштів та оброблення платежів, сплачених платниками через "Автоматизовану систему прийому та обліку комунальних платежів (АСОКП)" виконавцю, з організації прийому, обліку та обробки платежів від платників у пунктах прийому платежів "АСОКП" за надані замовником послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги, згідно умов цього договору.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що за цим договором замовник доручає, а виконавець забезпечує приймання грошових коштів платника, на користь отримувача платежу (замовника).
Згідно з п. 2.1 Договору, вартість послуг, наданих виконавцем за цим договором, визначається сторонами в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 8.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.
Додатком №1 до Договору сторони погодили, що вартість послуг, наданих виконавцем за цим договором, встановлюється у розмірі 1,5% від суми грошових коштів, сплачених платниками.
Додатковими угодами №1 від 01.10.2019, №2 від 23.12.2019 та №3 від 01.12.2020 сторонами вносилися зміни до пунктів 1.1, 3.2.2 та 8.1 Договору.
Зокрема, додатковою угодою №3 від 01.12.2020 пункт 1.1 Договору викладено в наступній редакції:
" 1.1 предметом цього договору є: 66.99.1 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, діяльність з оброблення й оплати фінансових трансакцій (послуги банківські та фінансових установ на приймання платежів від платників в якості оплати споживачами: за послуги централізованого опалення (ЦО), постачання теплової енергії (ТЕ), централізованого постачання гарячої води (ЦПГВ), постачання гарячої води (ГВ); внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку (ВНЕСКИ); за прострочення виконання грошового зобов'язання, встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), 3% річних, а також плата за абонентське обслуговування (ПАО)) - надання виконавцем замовнику фінансових послуг з приймання та переказу коштів та оброблення платежів, сплачених платниками через "Автоматизовану систему прийому та обліку комунальних платежів (АСОКП)" виконавцю, з організації прийому, обліку та обробки платежів від платників у пунктах прийому платежів "АСОКП" за надані замовником послуги, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги, згідно умов цього договору".
Також вказаною додатковою угодою сторони погодили внесення змін до п. 8.1 Договору, згідно з якими даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 включно.
Листом №30/3/2/5971 від 15.04.2021 Підприємство звернулося до позивача із пропозицією продовження дії Договору до 31.12.2023, а також з метою покращення сервісних функцій для споживачів просило забезпечити прийом платежів, що здійснюються із застосуванням "Картки Киянина" в особистому кабінеті на сайті відповідача, без оплати комісії платником.
У відповідь на вказані пропозиції, позивач листом №21/04-28/08 від 28.04.2021 повідомив відповідача про те, що:
- з 01.01.2022 оплата споживачами послуг із застосування "Картки Киянина" буде здійснюватись без стягнення додаткової комісії з платника;
- з 01.04.2022 розмір плати за послуги Товариства буде зменшено та становитиме 1,47%, а з 01.01.2023 - 1,45% від суми прийнятих та оброблених платежів споживачів;
- пропозиція про продовження дії Договору до 31.12.2023 є прийнятою та погодженою Товариством.
Листом №30/5/4/7041/1 від 11.05.2021 відповідач звернувся до позивача з пропозиціями продовження строків, визначених пунктами 3.1.2 та 3.1.9 Договору, а саме: надавати Товариству відомості про тарифи, заборгованість (з урахуванням пільг та субсидій) та нарахування за попередній місяць за послуги замовника в розрізі особових рахунків платників, відкритих замовником, до 5-го числа замість 2-го; дату початку здійснення розрахунків за надані за договором послуги перенести на 10-те число замість 5-го, оплату проводити як і передбачено договором на підставі оформлених актів приймання-передачі послуг в місці, наступним за місяцем, в якому надавались послуги (розрахунковим).
Позивач погодився із запропонованими відповідачем змінами та листом №21/05-26/01 від 26.05.2021 звернувся до Підприємства із проектом додаткової угоди в двох примірниках, до якої були включені всі пункти, по яким сторонами була досягнута згода щодо їх зміни.При цьому, відповідачем не заперечувався факт отриманян примірника додактової угоди.
Отже, спір у справі виник у зв'язку з ухиленням відповідача від підписання додаткової угоди до Договору, і позивач. Обугрунтовуючи позов, зазначав про те, що відповідач безпідставно ухиляється від підписання додаткової угоди до договору №610/ЕЗ-19 від 02.01.2019, в наступній редакції:
"Додаткова угода
до ДОГОВОРУ № 610/ЕЗ-19 від 02.01.2019
м. Київ " 26" травня 2021 р.
КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (далі Замовник), в особі директора департаменту фінансів КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Виноградової Ірини Антонівни та директора СП "ЕНЕРГОЗБУТ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" Лопатіна Костянтина Олександровича, які діють на підставі довіреності № 13/11/20-01 від 13.11.2020, з одного боку, та
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ГЕРЦ" (далі - Виконавець) в особі директора Сушкіної Ганни Володимирівни, яка діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали цю Додаткову угоду (далі - "Додаткова угода 3") до Договору № 610/ЕЗ-19 від 02.01.2019 (далі - "Договір"), про наступне:
I. Викласти п. 3.1.2 Договору в наступній редакції:
" 3.1.2. Щомісяця (не пізніше 5-го числа) надавати Виконавцю в електронному вигляді в узгодженому форматі (Додаток № 2) відомості про тарифи, заборгованість (з урахуванням пільг та субсидій) та нарахування за попередній місяць за послуги Замовника в розрізі особових рахунків Платників, відкритих Замовником."
II. Викласти п.3.1.9 Договору в наступній редакції
" 3.1.9. З метою забезпечення своєчасного та повного розрахунку з банками учасниками системи "АСОКП", а також забезпечення безперервного процесу обробки отримання коштів, ЗАМОВНИК зобов'язується сплачувати послуги Виконавцю за цим договором наступним чином: на підставі оформлених актів приймання-передачі послуг в місяці наступним за місяцем в якому надавались послуги (розрахунковому), починаючи з 10 числа рівними частинами, шляхом двох поденних платежів (перший - до 12:00 години, другий - до кінця операційного дня) з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 в АТ Ощадбанк. Підсумковий розрахунок здійснюється в останній банківський день місяця та підтверджується Замовником Виконавцю шляхом надсилання електронного повідомлення.
За письмовим окремим зверненням Замовника платіж в між опалювальний сезон здійснюється одноразово не пізніше 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі оформленого акту приймання-передачі послуг."
III. Доповнити Договір пунктами 3.2.6 та 3.2.7. в такій редакції:
" 3.2.6. Забезпечити з 01.01.2022 прийом оплат від Платників на сайті Замовника, здійснених за допомогою "Муніципальної картки "Картки Киянина", без комісії для платника.
3.2.7. Забезпечити відображення в особистому кабінеті споживача на сайті Замовника зміни стану розрахунків впродовж не більше 30 хвилин після здійснення оплати із використанням електронних платіжних сервісів із застосуванням системи "АСОКП".
IV. Викласти п. 8.1. Договору в наступні редакції:
" 8.1 Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до " 31" грудня 2023 року включно."
V. Викласти п. 1 Додатку № 1 до Договору в такій редакції:
" 1. Вартість послуг, наданих Виконавцем за цим Договором, встановлюється:
1.1. З моменту укладення договору до 31.03.2022 року - в розмірі 1,5% (одна ціла п'ять десятих відсотка) від суми грошових коштів, сплачених Платниками;
1.2. З 01.04.2022 до 31.03.2023 року - в розмірі 1,47% (одна ціла сорок сім сотих відсотка) від суми грошових коштів, сплачених Платниками;
1.3. З 01.04.2023 до 31.12.2023 року - в розмірі 1,45% (одна ціла сорок п'ять сотих відсотка) від суми грошових коштів, сплачених Платниками."
VI. Усі інші умови Договору залишаються незмінними та Сторони підтверджують свої обов'язки по ним.
VII. Ця Додаткова угода укладена в двох оригінальних примірниках, - по одному для кожної із Сторін, кожен з яких має однакову юридичну силу. Вступає в дію з моменту підписання її обома сторонами та скріплення печатками, крім пунктів І та II які вступають в дію з 01.01.2022 р. Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
Замовник КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"Виконавець Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕРЦ"
01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5 код в ЄДРПОУ 40538421 п/р НОМЕР_2 , в ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО",65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2А код в ЄДРПОУ 39763909 п/р НОМЕР_3 в Одеському ОУ АТ "Ощадбанк",
Директор департаменту фінансів КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" ________________/Ірина ВИНОГРАДОВА Директор СП "ЕНЕРГОЗБУТ" КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" _______________/ Костянтин ЛОПАТІНДиректор ___________________/ Ганна СУШКІНА
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не вказано норми чинного законодавства, які встановлюють обов'язок відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди, а також між сторонами відсутня згода на передачу даного спору на розгляд до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, 02.01.2019 між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) був укладений Договір, предметом якого є надання виконавцем замовнику фінансових послуг з приймання та переказу коштів та оброблення платежів, сплачених платниками через "Автоматизовану систему прийому та обліку комунальних платежів (АСОКП)" виконавцю, з організації прийому, обліку та обробки платежів від платників у пунктах прийому платежів "АСОКП" за надані замовником послуги.
Також, матеріалами справи підтверджується, що Додатковими угодами №1 від 01.10.2019, №2 від 23.12.2019 та №3 від 01.12.2020 сторонами вносилися зміни до пунктів 1.1, 3.2.2 та 8.1 Договору, в тому числі, щодо визначення предмету такого договору, а також строку його дії, а в пподальшому, відповідачем було ініційовано внесення змін до Договору, у зв'язку з чим листами №30/3/2/5971 від 15.04.2021 та №30/5/4/7041/1 від 11.05.2021 Підприємство зверталося до Товариства.
Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем пропонувалося внести наступні зміни до Договору:
- продовження дії Договору до 31.12.2023;
- забезпечення прийому платежів, що здійснюються із застосуванням "Картки Киянина" в особистому кабінеті на сайті відповідача, без оплати комісії платником;
- продовження строків, визначених пунктами 3.1.2 та 3.1.9 Договору.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів врегульований статтею 188 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частинами 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.
При цьому, враховуючи наведені приписи норм чинного законодавства, доводи скаржника про те, що обумовлені законом підстави для укладення додаткової угоди до Договору в судовому порядку - відсутні, оскільки позивачем та відповідачем не було погоджено порядку внесення змін до договору шляхом обміну листами, як на тому наполягав позивач - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що суперечать ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України.
Ч. 1 статті 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Ч. 3 ст. 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.
Статтею 642 Цивільного кодексу України визначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. (ч. 1)Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. (ч. 2) Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. (ч. 3).
Таким чином, у відповідь на звернення Підприємства у листах №30/3/2/5971 від 15.04.2021 та №30/5/4/7041/1 від 11.05.2021, позивач погодився на внесення запропонованих змін, у зв'язку з чим листом №21/05-26/01 від 26.05.2021 звернувся до Підприємства із проектом додаткової угоди в двох примірниках, до якої були включені всі пункти, по яким сторонами була досягнута згода щодо їх зміни.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України належним чином не дослідив наявні в матеріалах справи листи відповідача від 15.04.221 № 30/3/2/5971 та від 11.05.2021 № 30//5/4/7041/1, оскільки вказані листи всупереч ст. 641, ст. 642 Цивільного кодексу України помилково оцінені судом першої інстанції як пропозиція (оферта) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд першої інстанції обгрунтовано надав оцінку вказаним листам, як доказам в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, та встановив, що в них відповідачем висловлено відповідні пропозиції стосовно прийняття запропонованих позивачем пропозицій та необхідність внесення змін до договору, що узгоджується з приписами ст. 641, ст. 642 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує також і те, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України щодо вчинення позивачем та відповідачем дій в розумінні ч. 3 ст. 641 , ч. 3 ст. 642 Цивільного кодексу України стосовно відкликання своїх пропозицій щодо внесення запропонованих змін. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що така відмова від оферти та відмова від її акцепту - є виключно правом сторони і, зокрема, відповідачем станом на момент розгляду справи судом першої інстанції, як і станом а момент розгляду спору судом апеляційної інстанції не надано доказів в підтвердження вчинення дій, обумовлених . 3 ст. 642 Цивільного кодексу України.
Наведене в сукупності, за висновками суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що сторонами Договору в належній формі досягнуто згоди щодо внесення змін в частині строку його дії, а також зменшення вартості послуг та продовження строків, визначених пунктами 3.1.2 та 3.1.9 Договору. При цьому, ініціатором внесення таких змін виступало саме Підприємство, яке надіслало Товариству оферти не відмовилось від них, та які останнім були акцептовані.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанці погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що не заперечуючи власної ініціативи внесення змін до Договору, відповідач від укладення додаткової угоди - ухилився, що унеможливило дотримання приписів ст. 654 Цивільного кодексу України в частині форми погоджених змін.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, вказана норма встановлює об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абзацу 11 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення як один із способів установлення господарських правовідносин є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 викладено правовий висновок стосовно того, що визначення позивачем предмета спору "про зобов'язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов'язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.
Тобто, вимогу позивача про зобов'язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.
За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев'ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.
Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №910/6139/20.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Плати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №914/2649/17.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи в сукупності з дослідженими доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди до Договору забезпечить відновлення порушеного права позивача, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору №610/ЕЗ-19 від 02.01.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", у запропонованій позивачем редакції - є законними, обугрнутованими та підлягають задоволенню.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи, як і подані ними усі докази в процесі розгляду справи в силу приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, та є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, про задоволення позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Крім того, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена і за наслідками апеляційного розгляду справи, оскаржуване рішення залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.22 у справі №910/21241/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.22 у справі №910/21241/21 - залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.22 у справі №910/21241/21.
4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".
5. Матеріали справи №910/21241/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк
Повний текст постанови підписано 02.08.2022, у зв'язку з перебуванням суддів Майданевича А.Г. у відпустці з 11.07.2022 по 24.07.2022, Гаврилюка О.М. у відпустці з 18.07.2022 по 02.08.2022.