01 серпня 2022 року
м. Київ
справа №752/3108/22
провадження № 33/824/1827/2022
Київський апеляційний суд у складі судді Кравець В.А.
за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року у складі судді Бушеленко О.В.,
якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито, -
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито.
Судом установлено, що 26 січня 2022 року приблизно о 18:03 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Suzuki, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Києві по просп. Голосіївському, 30-А, при виїзді на перехрестя не врахував вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надав перевагу у русі автомобілю Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. «б» п. 2.3, п. 16.11 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 21 червня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що з оскаржуваним рішенням він не згоден та мав намір оскаржити його в апеляційному порядку, проте у встановлений законом строк не зміг подати апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що повістка йому не надсилалась; смс повідомлення про судове засідання було відправлено на номер телефону, який йому не належить та ніколи не належав; дії скаржника було ускладнено запровадженням в Україні воєнного стану та ситуацією у м. Києві; постанову суду отримав 14 червня 2022 року.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який наразі продовжено.
04 березня 2022 року видано наказ Голови Верховного Суду, згідно з яким встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема зазначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Таким чином, оскільки у матеріалах справи відсутні інші належні докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови, а також зважаючи на воєнний стан у країні, апеляційний суд з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод та з огляду на викладені апелянтом обставини, доходить висновку, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.
Вказує, що єдиною причиною виникнення ДТП є порушення водієм автомобіля Honda ОСОБА_2 п. 10.5 ПДР України
Зазначає, що згідно схеми ДТП, яка підписана обома учасниками, автомобіль Honda, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався не проспектом Голосіївським, а виїздив з прибудинкової території відразу на перехрестя. Уважає, що дії водія Hondaмали відповідати п. 10.5 ПДР України, а саме: «у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини». Лише згодом він мав перестроюватись у ліву смугу. Разом з тим, на думку апелянта, водій транспортного засобу Hondaвиїздив одразу у другу смугу руху.
Зауважує, що його дії були скеровані на уникнення зіткнення, оскільки коли він, переконавшись у відсутності руху транспортних засобів по проспекту Голосіївському, виїздив у середню смугу, побачив, що в його бік рухається транспортний засіб, тому, намагаючись уникнути ДТП, не закінчив перестроювання та рухався прямо, проте не встиг з огляду на те, що відстань була замала.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Свою провину не визнав.
Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №211239 убачається, що водій ОСОБА_1 26 січня 2022 приблизно о 18:03, керуючи автомобілем Suzuki, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Києві по просп. Голосіївському, 30-А, при виїзді на перехрестя, не врахував вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та не надав перевагу у русі автомобілю Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. «б» п. 2.3, п. 16.11 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Відповідно до пояснень водія ОСОБА_1 , наданих письмово 26 січня 2022 року, які містяться в матеріалах справи, та додатково викладені ним у судовому засіданні, він виїжджав з-під розв'язки, глянув, що по проспекту Голосіївському немає автомобілів, яким він заважає, почав перестроюватись спочатку в першу, а потім у другу смугу. В якійсь час авто Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 , виїжджав з провулку напроти, але одразу у другу полосу, де наздогнав його.
Згідно пояснень потерпілого ОСОБА_2 , наданих 26 січня 2022 року, він, виїхавши з повороту на головну дорогу і вже рухаючись у своїй полосі, відчув удар збоку. Автомобіль Suzuki, державний номерний знак НОМЕР_1 , знехтував знаком «уступи дорогу», пересік спочатку одну полосу, потім другу та «підрізав» його.
За змістом підпункту 2.3Б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно пункту 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Відповідно до п. 10.5 ПДР України поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Виїзд з перехрестя, де організовано круговий рух, може здійснюватися з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи розміткою і це не створить перешкод транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку праворуч.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, зважаючи на те, що водій ОСОБА_1 при виїзді на нерегульоване перехрестя, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не впевнився, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху, не надав переваги у русі автомобілю Honda, апеляційний суд уважає, що місцевий суд, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3Б, 16.11 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортного засобу Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №211239 від 26 січня 2022 року, схемою дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, вказаний протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
При цьому, протокол не містить жодних скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Даних про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції матеріали справи також не містять.
У протоколі лише зазначено, що ОСОБА_1 з протоколом не згоден, тому що водій Honda виїжджав на дорогу пізніше, з порушенням ряду, не в перший, а в середній.
Доводи апелянта, що інший учасник ДТП не дотримався вимог п. 10.5 ПДР України та при повороті праворуч не рухався ближче до правого краю проїзної частини, а одразу виїжджав у другу смугу, у даній справі не мають правового значення та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки не спростовують факту порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3Б, 16.11 Правил дорожнього руху з огляду, зокрема, на те, що водій транспортного засобу Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 , до фактичного удару встиг виїхати на головну дорогу та рухався в полосі.
Та обставина, що водій автомобіля марки Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , вчиняючи поворот праворуч, не дотримався вимог п. 10.5 ПДР України та не виїхав спочатку у крайню праву смугу, а одразу - у другу, є підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої КУпАП, та складення відносно нього протоколу працівниками поліції у разі виявлення такого порушення.
Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, що вказує на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного, апеляційний суд уважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У той же час, згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 38 КУпАП передбачено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження на підставі ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе за одночасної наявності таких умов:
- вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;
- сплив встановленого законом тримісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення адміністративного правопорушення (при триваючому правопорушенні - з дня його виявлення).
При цьому для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв'язку з його спливом необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності.
Тобто закриття провадження у справі за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення.
Наявність можливого адміністративного правопорушення, не доведеного та не підтвердженого належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Таким чином, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою підставою, а відтак не звільняє суд обов'язку з'ясувати передбачені ст. 280 КУпАП обставини про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, та навести виклад установлених під час розгляду справи обставин у постанові.
А отже, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, дотримався вимог закону та правильно встановив обставини справи та вину ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування судом апеляційної інстанції не встановлено, у зв'язку з чим апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Кравець