28 липня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 372/3571/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/1728/2022
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретарів судового засідання - Гаврюшенко К.О., Хоменко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Тиханського О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обухівської міської ради Київської області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рубанова Ірина Романівна про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, -
У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931 виданого Обухівською районною державною адміністрацією Київської області згідно розпорядження № 407 від 12 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 4819 від 21 вересня 2005 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 липня 2005 року її баба ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Спадкоємцями за законом після її смерті були позивач та її дядько ОСОБА_4 (батько третьої особи ОСОБА_2 ). Позивач отримала свідоцтво про право спадщини за законом на Ѕ частину земельної ділянки та зареєструвала право власності на землю. Інший спадкоємець ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину не отримав. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, проте, його син ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину не отримував. У зв'язку з тим, що позивач не може передати земельну ділянку в оренду без оформлення Ѕ частки та те, що іншу частину спадщини ніхто не прийняв, просила позов задовольнити та визнати за нею право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с. 2-5).
У березні 2021 року третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву, на обґрунтування якої вказав, що 12 липня 2005 року його баба ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на землю площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. У порядку ст. 1268 ЦК України прийнято спадщину померлої, спадкоємцями за законом стали ОСОБА_1 та батько третьої особи ОСОБА_4 . Спадкоємці подали відповідні заяви та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом. ОСОБА_1 належним чином реалізувала свої спадкові права, зареєструвала право власності на Ѕ земельної ділянки площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, тому будь-яке порушене, невизнане чи оспорювань її право відсутнє.
Зазначав, що його батько отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом на іншу Ѕ частину земельної ділянки площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, зареєстрував своє право власності в Перегонівській сільській раді Обухівського району Київської області, проте, не встиг отримати державний акт на земельну ділянку та зареєструвати її в Державному земельному кадастрі. ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько ОСОБА_4 помер. Після смерті батька ОСОБА_2 прийняв спадщину, проте, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, які знаходяться у позивача, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Враховуючи вказане, третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину земельної ділянки площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931, виданого Обухівською районною державною адміністрацією Київської області згідно розпорядження № 407 від 12 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 4819 від 21 вересня 2005 року, та інша Ѕ частини якої зареєстрована 03 січня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 94-99).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 вересня 2021 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, третя особа: ОСОБА_2 - відмовлено. Позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обухівської міської ради Київської області про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рубанова І.Р. задоволено. Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на Ѕ частину земельної ділянки зальною площею 4,1340 га, з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що розташована на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області (Обухівської міської ради Київської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931, виданого Обухівської РДА Київської області розпорядженням №407 від 12.07.2005 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №4819 від 21.09.2005 (т. 1 а.с. 166-170).
Не погодившись з рішенням районного суду, 15 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким її позов задовольнити, а у задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 відмовити (т. 1 а.с. 180-186).
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що батько третьої особи ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом не отримував після померлої ОСОБА_3 та права власності на спірну Ѕ частину земельної ділянки зальною площею 4,1340 га, з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034 не реєстрував. Також третя особа ОСОБА_2 після смерті батька не отримував свідоцтва про право на спадщину, а 04 грудня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Рубановою І.М. було відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 . Проте суд першої інстанції встановивши вказані обставини ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказувала, що судом не було вирішено її клопотання про застосування строку позовної давності, який було пропущено третьою особою, оскільки саме з часу отримання відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину третя особа довідалася або мала фактичну можливість довідатися про порушення свого права. Оскільки право на позов у третьої особи виникло з 04 грудня 2015 року, звернувшись до суду з позовом у 2021 році було пропущено трирічний строк позовної давності.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
З огляду на положення ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули, були сповіщені повідомленнями на зазначену ними адресу, тобто належним чином, про що у справі є докази. Позивачка ОСОБА_5 була сповіщена врученням повідомлення особисто про що є відмітка працівників пошти та повідомленням її представника - адвоката Кулініченко Г.В. Факт належного сповіщення ОСОБА_1 її представник - адвокат Кулініченко Г.В. в суді апеляційної інстанції не заперечував про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання. Представник відповідача Обухівської міської ради - Соклакова Н. подала клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача. Третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_2 був сповіщений на зазначену ним адресу проте повідомлення повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата, заяви про зміну адреси місця проживання (знаходження) ОСОБА_2 до суду не подавав. Проте 27 липня 2022 року від ОСОБА_2 надійшло клопотання в якому він повідомив що обізнаний про розгляд справи та просив розглянути справу за його відсутності (т. 1 а.с. 222-245, 248-250в т. 2 а.с. 4-9).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 21 вересня 2005 року, ОСОБА_3 на підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 407 від 12 липня 2005 року є власником земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області (а.с. 32).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис № 169, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Обухівського районного управління юстиції у Київській області 29 липня 2011 року (а.с. 23)
З матеріалів спадкової справи померлої ОСОБА_3 вбачається, що 12 серпня 2011 року, 02 вересня 2011 року та 22 травня 2012 року до Обухівської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини зверталися ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 20-21).
01 лютого 2011 року Обухівським районним судом Київської області було розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , позивачці залишено дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 (а.с. 7).
22 травня 2012 року державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , на Ѕ частку сину ОСОБА_4 та на Ѕ частку онуці ОСОБА_6 , спадкове майно, на яке у вказаній частці видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931 виданого Обухівською районною державною адміністрацією Київської області згідно розпорядження № 407 від 12 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 4819 від 21 вересня 2005 року (а.с. 37, 107).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 вересня 2020 року, ОСОБА_1 є власником Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 травня 2012 року (а.с. 9).
На свідоцтві про право на спадщину за законом, яке було видано ОСОБА_4 , зроблено відмітку Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області про реєстрацію в реєстрі за № 35 від 12 грудня 2012 року (а.с. 107).
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 239 (а.с. 109).
04 грудня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Рубановою І.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено сину померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті батька, що розташована на території Перегонівської сільської ради в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на майно (а.с. 110).
В суді апеляційної інстанції, з метою визначення кола осіб які мають брати участь у справі, було роз'яснено право заявити клопотання про витребування витягу із Реєстру спадкових справ з метою з'ясування часу звернення ОСОБА_2 за прийняттям спадщини після смерті його батька - ОСОБА_4 та визначення кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , у зв'язку з чим в судовому засіданні 05 липня 2022 року було оголошено перерву про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 246-247).
Після перерви в судовому засіданні 28 липня 2022 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г.В. повідомив до суду, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_4 , сторона позивача не заперечує того факту, що ОСОБА_2 протягом шестимісячного строку, тобто своєчасно, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 і не заперечує факту того, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем який прийняв спадщину після смерті батька, у зв'язку з чим адвокат Кулініченко Г.В. просив залишити без розгляду раніше подане ним клопотання про витребування матеріалів спадкової справи. Після роз'яснення колегією суддів наслідків визнання вказаних обставин встановленими, представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г.В. підтвердив визнання стороною позивача вказаних обставин про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 23-24).
З огляду на положення частини 1 ст. 82 ЦПК України, суд апеляційної інстанції визнав вказані обставини встановленими.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття спадщини) спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців (ч. 2 ст. 1297 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 за свідоцтвом про право на спадщину за законом має право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931 виданого Обухівською районною державною адміністрацією Київської області згідно розпорядження № 407 від 12 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 4819 від 21 вересня 2005 року (а.с. 8).
При цьому інша Ѕ частина вказаної земельної ділянки за свідоцтвом про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 перейшла до ОСОБА_4 , що також підтверджується виданим ОСОБА_4 за життя останнього Свідоцтвом про право на спадкове майно і витягом про реєстрацію Свідоцтва в Спадковому реєстрі (а.с. 105-106).
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними і відхилив доводи позивачки, що батько третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_4 за життя не отримував свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну Ѕ частину земельної ділянки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
За таких обставин, правильним є висновок суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну Ѕ частину земельної ділянки, враховуючи, що ОСОБА_4 не був усунутий від спадкування, прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на цю частину земельної ділянки на підставі державного акту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1299 ЦК України (у редакції, чинній на час прийняття спадщини) якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час прийняття спадщини) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 22 травня 2012 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадкове майно за заповітом (1/2 частину спірної земельної ділянки) (т. 1 а.с. 105-107)
За змістом ст. 125 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час прийняття спадщини) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
Частиною 6 ст. 126 ЗК України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.
На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
У разі набуття права власності на земельну ділянку кількома набувачами або у разі відсутності на відповідному державному акті місця для проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку набувачеві або відчужувачеві земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу зазначеного акта, документів, передбачених законодавством, видається державний акт на право власності на земельну ділянку.
Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.
У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.
Згідно з пунктом 4.20 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на час прийняття спадщини) видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку, витягу з поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус проставляє відмітку у верхньому лівому куті державного акта на право власності на земельну ділянку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку».
З матеріалів справи вбачається, що на свідоцтві про право на спадщину яке було видано ОСОБА_4 на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району, зроблено відмітку Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області про державну реєстрацію в реєстрі за № 35 від 12 грудня 2012 року (а.с. 107).
При цьому, з наявної у матеріалах справи копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931, виданого Обухівською районною державною адміністрацією Київської області згідно розпорядження № 407 від 12 липня 2005 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 4819 від 21 вересня 2005 року на ім'я ОСОБА_3 , вбачається, що на ньому відсутня відмітка про видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с. 32).
При цьому, ризик не проставлення державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори відмітки на державному акті про перехід права власності на Ѕ частину земельної ділянки при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 не може виправлятися за рахунок третьої особи, оскільки померлий ОСОБА_4 за життя здійснив усі необхідні дії по оформленню права власності на земельну ділянку, звернувшись до нотаріуса.
Так, 04 грудня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Рубановою І.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено сину померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті батька, що розташована на території Перегонівської сільської ради в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку та відсутністю реєстрації права власності на землю за померлим (а.с. 110).
Третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 не оскаржував вказану відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, посилався на те, що оригінали правовстановлюючих документів та земельну ділянку утримує позивачка, яка вимагає визнання за нею права власності на всю земельну ділянку, тому, просив суд визнати право власності на Ѕ вказаної земельної ділянки, яку успадкував після смерті батька.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Як було встановлено, батько третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 набув право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району, що посвідчено свідоцтвом про право на спадщину та державним актом на право власності на землю відповідно до ч. 2, 6 ст. 126 ЗК України.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що третя особа ОСОБА_2 будучи єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_4 , набув право на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району у порядку спадкування за законом, а томунаявні підстави для задоволення позову третьої особи та визнання за ним права власності на Ѕ частину вказаної земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що судом першої інстанції не було вирішено її клопотання про застосування строку позовної давності, який було пропущено третьою особою із самостійними вимогами щодо предмета спору, оскільки саме з часу отримання відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 довідався про порушення свого права.
Колегія суддів перевірила такі доводи апелянта та встановила, що 17 вересня 2021 року у судовому засіданні в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_9 заявив клопотання про застосування строку позовної давності до вимог третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 (а.с. 164-165).
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 прийняв у спадщину Ѕ частину вищевказаної земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_3 , на свідоцтві про право на спадщину яке було видано ОСОБА_4 на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 4,1340 га, кадастровий номер 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району, зроблено відмітку Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області про державну реєстрацію в реєстрі за № 35 від 12 грудня 2012 року.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , а 04 грудня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Рубановою І.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті батька, що розташована на території Перегонівської сільської ради обґрунтовано відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку та відсутністю реєстрації права власності на землю за померлим. За змістом цієї постанови не заперечується факт своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 109, 110).
Відповідно до положень частини 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Позивачка ОСОБА_1 із зазначеним позовом звернулась у жовтні 2020 року, а відтак суд визнав обґрунтованим доводи ОСОБА_2 , що оскільки до цього часу право ОСОБА_2 на спадщину не заперечувалось, останній не звертався до суду із зазначеними вимогами, а відтак й відсутні підстави для відмови в позові третьої особи з підстав пропуску строку позовної давності.
Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на Ѕ частини спірної земельної ділянки в порядку спадкування перешкоджає ОСОБА_2 в реалізації його спадкового права, передбаченого законом.
Таким чином, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 .
Поряд з цим, помилковим є зазначення районним судом в резолютивній частині про належність спірної частини земельної ділянки ОСОБА_3 .
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині задоволення позову ОСОБА_2 із викладенням абзацу третього резолютивної частини в новій редакції, а в іншій часті рішення підлягає залишенню без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 вересня 2021 року - змінити в частині задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обухівської міської ради Київської області, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рубанова Ірина Романівна про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом, виклавши абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції.
Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що розташована на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області (Обухівської міської ради Київської області), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 29 липня 2022 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова