Головуючий у І інстанції Плахотнюк К.Г.
Провадження № 22-з/824/514/2022 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
29 липня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Гуля В.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Бердянського виконавчого комітету Запорізької області, про визначення місця проживання дитини,
У липні2021року ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Бердянського виконавчого комітету Запорізької області, про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2021 року справу направлено за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою,відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Незвіського Д.Я. подав на неї апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д.Я. до Київського апеляційного суду надійшла заява про постановлення додаткової ухвали, у якій заявник просив постановити додаткову ухвалу у справі, якою зупинити дію ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 10 травня 2022 року.
Заява обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції при відкритті провадження у справі не вирішено питання про зупинення дії оскаржуваної ухвали.
При цьому, чинність (дія) оскаржуваної ухвали, яка у майбутньому може бути визнана незаконною та скасована, може призвести до певного процесуального хаосу, зокрема подання (пред'явлення) нових позовів та інших видів зловживань процесуальними правами учасниками справи.
Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Подання позивачкою заяви про залишення її позовної заяви без розгляду та як наслідок постановления судом першої інстанції завідомо незаконного судового рішення (ухвали) про залишення позову без розгляду, створило передумови для зловживання позивачкою своїми процесуальними правами та можливість маніпулювати автоматизованим розподілом справ між суддями та штучно обирати зручний склад суду (персонально суддю) в межах юрисдикції одного місцевого суду.
Враховуючи викладене, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, заявник просив суд апеляційної інстанції зупинити дію оскаржуваної ухвали, постановивши додаткову ухвалу.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, дійшла висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення, виходячи з наступного.
Статтею 270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Таким чином, аналізуючи зміст ст. 270 ЦПК України, якою врегульовано питання постановлення додаткового рішення після розгляду справи судом з метою усунення допущених при розгляді справи недоліків та неповноти, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для застосування положень даної статті при вирішенні заяви ОСОБА_1 відсутні, оскільки порушене ним у заяві питання не входить до переліку підстав для ухвалення додаткового рішення, які передбачені ст. 270 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, вимоги заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Д.Я. про постановлення додаткової ухвали не ґрунтуються на нормах чинного процесуального законодавства, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення та, відповідно, відмову у прийнятті додаткового рішення за наслідками розгляду цієї заяви.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
У прийнятті додаткового рішення за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича - відмовити.
Ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: