Апеляційне провадження
№22-з/824/524/2022
26 липня 2022 року місто Київ
справа №757/34084/20-ц
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного сумісного майна подружжя, -
У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідачівпро встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, поділ спільного сумісного майна подружжя.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2022 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
29 червня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Київського апеляційного суду подав заяву, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 грн.
В обґрунтування вимог заяви представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання професійної правничої допомоги.
Вказував, що у відзиві на апеляційну скаргу він надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які планувалося понести у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 28000 грн.
Зазначав, що попередній розрахунок судових витрат був зумовлений, зокрема, складністю справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг та значенням справи для сторони.
Посилався на те, що відповідно до акту про надання правової допомоги, у зв'язку з розглядом справи №369/9927/18 в суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн., що менше суми, яка була зазначена у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат.
25 липня 2022 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшли заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу, в яких останній просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду заяву підтримав та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 , обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно з ст.30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц,постановахВерховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому представник відповідача вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 понесла та очікує понести судові витрати у розмірі 28000 грн. Докази понесення витрат будуть надані у строки визначені у ч.8 ст.141 ЦПК України.
Заяву про ухвалення додаткового рішення представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 було направлено до Київського апеляційного суду 29 червня 2022 року, що підтверджується конвертом, отже останнім були дотримані вимоги ч.1 ст.134 та ч.8 ст.141 ЦПК України.
А відтак, посилання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у запереченнях проти стягнення витрат на правову допомогу на те, що докази понесення витрат на правову допомогу разом із заявою про розподіл судових витрат були подані до Київського апеляційного суду 08 липня 2022 року, тобто через 14 днів після прийняття постанови Київського апеляційного суду в даній справі, спростовуються вищевикладеним.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником відповідача ОСОБА_1 - Ковальчуком С.М. надано: копію договору про надання правової допомоги №2211/21 від 22 листопада 2021 року, копію довіреності, акт про надання правничої допомоги до договору про надання правової допомоги від 29 червня 2022 року.
З акту про надання правничої допомоги до договору про надання правової допомоги від 29 червня 2022 року вбачається, що адвокат Ковальчук С.М. (виконавець) надав, а ОСОБА_1 , від імені якої на підставі довіреності діє ОСОБА_7 (замовник) прийняв наступну правничу допомогу:
ознайомлення з апеляційною скаргою та опрацювання актуальної судової практики - 4 год., 6000 грн.;
підготовка відзиву на апеляційну скаргу, надсилання суду та іншим учасника справи - 10 год., 15000 грн.;
підготовка та подача клопотань - 2 год., 3000 грн. Разом 24000 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що з відзиву на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року вбачається, що стороною відповідача ОСОБА_1 не змінено правову позицію по справі, якої остання дотримувалася в суді першої інстанції заперечуючи проти позову ОСОБА_3
Колегія суддів критично оцінює витрачений час на ознайомлення з апеляційною скаргою та опрацювання актуальної судової практики; підготовка відзиву на апеляційну скаргу, з урахуванням того, що позиція сторони відповідача ОСОБА_1 щодо позову не змінювалася, отжепідготовка до цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що подача двох клопотань про відкладення розгляду справи та одного клопотання про розгляд справи у відсутності сторони не вимагають двох годин часу на їх підготовку.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановахОб'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у запереченнях проти стягнення витрат на правову допомогу посилався на те, що представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 було пропущено встановлений законом строк для подання доказів на підтвердження витрат на правову допомогу; не було надано належного підтвердження розміру гонорару адвоката, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат; не надано жодних доказів на підтвердження фактичної оплати гонорару. Вказував, що до написання відзиву на апеляційну скаргу, що є творчою, інтелектуальною працею та потребує необхідних знань законодавства, судової практики, досвіду адвоката, не може прирівнюватись така робота, як просте надсилання цього відзиву учасникам справи, відповідно ціна в 1500 грн./год. для таких послуг (робіт) є завищеною та неспівмірною з ринковими цінами.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені у заяві представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_9 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24000 грн. є завищеними.
Беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу ОСОБА_1 робіт, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 9000 грн., а саме:
ознайомлення з апеляційною скаргою та опрацювання актуальної судової практики - 1,5 год., 2250 грн.;
підготовка відзиву на апеляційну скаргу, надсилання суду та іншим учасника справи - 4 год., 6000 грн.;
підготовка та подача клопотань - 30 хв., 750 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
При цьому, колегія суддів врахувала заперечення представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування правової допомоги.
Посилання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у запереченнях проти стягнення витрат на правову допомогу на те, що представником відповідача ОСОБА_1 - Ковальчуком С.М. не надано жодних доказів на підтвердження фактичної оплати послуг адвоката Ковальчука С.М. з надання правової допомоги, колегія суддів відхиляє, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З огляду на вищевикладене, виходячи з конкретних обставин справита виконаної адвокатом роботи, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Керуючись ст.ст.268, 270, 382-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнитичастково.
Ухвалити додаткове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2022 року.
Головуючий:
Судді: