Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/852/2022
26 липня 2022 року місто Київ
справа № 369/247/20
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєднався представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Яна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лисенко Олександр Олегович, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грицюк Поліна Володимирівна про визнання договорів недійсними та поновлення записів про обтяження,-
У грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням заяви про викладення прохальної частини позову в новій редакції, просив:
визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 21 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1708, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05 квітня 2013 року, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за №330, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
поновити запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
поновити запис про обтяження №2670980, тип обтяження: іпотека, яким було зареєстровано заборону відчуження земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.;
поновити запис про обтяження №2670933 від 07 грудня 2005 року, яким було зареєстровано заборону на нерухоме майно, вилучений 20 серпня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що07 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/3767/81/23007.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №014/3767/81/23007 від 07грудня 2005 року відповідно до укладеного 28 серпня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» договорувідступлення права вимоги.
Позивач зазначав, що в процесі підготовки укладання договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 07грудня 2005 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим номером №14864 стало відомо, що обтяження майна іпотекою внесеного на підставі іпотечного договору було вилучено з Державного реєстру іпотек 18 жовтня 2011 року на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва по справі №2-3646/Н від 27 липня 2011 року, яке Святошинським районним судом міста Києва не ухвалювалось, а справа в яких стороною є ОСОБА_4 взагалі судом не розглядалась.
Посилався на те, що 28 серпня 2019 року позивачу стало відомо, що 21 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, але вже за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1708.
Вказував, що 05квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 безоплатно передала у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що 20серпня 2011 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Грицюк П.В. було вилучено обтяження №2670933, а саме заборону на все майно ОСОБА_4 з невідомих підстав.
Позивач вказував, що заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року по справі №2-194/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 247280,62 доларів США та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07 грудня 2005 року, а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, що розташована на території АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 07 грудня 2005 року в сумі 1885564,19 грн.
Зазначав, що відповідно до оскаржуваного договору купівлі-продажу, земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07грудня 2005 року №14857 та відповідно до іпотечного договору земельна ділянка за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015,площею 0,1500 га, що розташована у АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 на підставі цього ж самого договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Вказував, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 - це одна і та сама земельна ділянка.
Позивач посилався на те, що оскільки судове рішення на підставі якого було вилучено обтяження не приймалося судом і є підробним, а відтак воно не породжує правових наслідків.
Вважає, що дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі підробленого рішення суду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року позов ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 21 жовтня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1708, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ..
Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 05 квітня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за №330, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Поновлено запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Поновлено запис про обтяження №2670980 від 07 грудня 2005 року, тип обтяження: іпотека, підстава обтяження: іпотечний договір, 14864 від 07 грудня 2005 року, об'єкт обтяження: земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року.
Поновлено запис про обтяження №2670933 від 07 грудня 2005 року, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: іпотечний договір, 14864 від 07 грудня 2005 року, об'єкт обтяження: земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 20 серпня 2011 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, до якої приєднався представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 повістку про те, що відбудеться судове засідання 29 листопада 2021 року, яке було останнім не отримувала, в зв'язку з чим судом першої інстанції було порушено право на представництво, висловлення власної думки відносно позову, що є основоположним під час здійснення правосуддя.
Вказував, що судом першої інстанції не були враховані строки позовної давності, оскільки юридична особа, яка здійснювала відступлення права вимоги, а саме АТ «Райффайзен Банк Аваль» мало можливість і повинно була дізнатися про порушення свого права ще в 2011 році в зв'язку з тим, що предмет іпотеки мав би і повинен контролюватись/перевірятись іпотекодержателем фактично та згідно реєстрів іпотек.
Зазначав, що як вбачається з матеріалів справи до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_4 лише за кредитним договорам, а за іпотечним договором не перейшло, оскільки такий договір не укладався.
Посилався на те, що позивач не є стороною спірних договорів, при цьому останній ставить питання про визнання договорів недійсними.
Вказував, що оскаржувані договори не суперечать жодній нормі діючого законодавства та позивачем не наведено жодної, визначеної ст.203 ЦК України підстави для визнання оскаржуваних договорів недійсними.
17 січня 2022 року від третьої особи приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грицюк П.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вказувала на те, що рішення суду першої інстанції є законним та відповідає обставинам справи.
26 січня 2022 року від позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її необґрунтованість та просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 11 липня 2022 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник позивача ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» - Зубко А.О. у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Я.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лисенко О.О., приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грицюк П.В. в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач ОСОБА_4 повідомлявся про розгляд, в тому числі і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєднався представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Однак при ухваленні рішення судом першої інстанції не було дотримано норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи по ній неодноразово призначався в судрові засідання, зокрема на 05 серпня 2021 року, 20 жовтня 2021 року.
Відповідачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 були направлені судові повістки про розгляд справи на 05 серпня 2021 року, 20 жовтня 2021 року. Однак, судова повістка про розгляд справи на 05 серпня 2021 року повернулася на адресу суду без вручення із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання» (т.2 а.с.209).
При цьому, доказів отримання ОСОБА_1 судової повістки про розгляд справи на 20 жовтня 2021 року, матеріали справи не містять.
У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17-ц вказано, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі №127/2871/16-ц).
А відтак, судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми процесуального права, оскільки справу було розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що є безумовною підставою для скасування рішення суду відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.
Разом з тим, колегія суддів приходить до висновку, що позов ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» провизнання договорів недійсними та поновлення записів про обтяженняпідлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/3767/81/23007.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 07 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку.
Відповідно до п.1.3 іпотечного договору, право іпотекодавця на набуття ним у власність предмета іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Ященко П.В. 07 грудня 2005 року та зареєстрованим в реєстрі за №14857 і зареєстрованого у Державному реєстрі правочинів 07грудня 2005 року за №1018464.
Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 належить продавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 15 червня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №762 від 06 квітня 2005 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010532900183.
Відповідно до вищевказаного державного акту про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 вбачається наступний опис меж:
від А до Б - землі надані ОСОБА_9 ;
від Б до В - землі загального користування /вул.Каштанова/;
від В до Г - землі надані ОСОБА_10 ;
від Г до Д - землі надані ОСОБА_11 ;
від Д до А - землі надані ОСОБА_12 .
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 червня 2010 року по справі №2-194/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 247280,62 долари США.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 07 грудня 2005 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 , зареєстрованим в реєстрі за №14864, посвідченим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., а саме: земельну ділянку площею 0,1500 га, що на плані меж земельної ділянки зазначена за кадастровим номером 3222481600:02:003:0015, що розташована на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що належить ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В. 07грудня 2005 року в сумі 1885564,19 грн.
01 вересня 2010 року Подільським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист на виконання вищезазначеного рішення суду.
28 серпня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «ОКСІ БАНК» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив на користь АТ «ОКСІ БАНК» права вимоги за кредитним договором №014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року.
28 серпня 2019 року між АТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» укладено договір відступлення права вимоги, згідно умов якого АТ «ОКСІ БАНК» відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» права вимоги за кредитним договором №014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року.
28 серпня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» та ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» відступив на користь ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» права вимоги за кредитним договором №014/3767/81/23007 від 07грудня 2005 року.
Відповідно до п.1 вищезазначених договорів про відступлення права вимоги, у цих договорах термін «кредитний договір» вживається у такому значенні: кредитний договір №014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року (разом з додатками, а також додатковими угодами/договорами до нього), що укладений між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 .
Як вбачається з п.3.5 кредитного договору №014/3767/81/23007 від 07грудня 2005 року умовою надання та забезпечення кредиту є укладення договору іпотеки на суму 1020100 грн. від 07 грудня 2005 року.
Відповідно до п.1.1. іпотечного договору від 07 грудня 2005 року, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №014/3767/81/23007 від 07 грудня 2005 року (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору).
У позовній заяві, позивач вказував на те, що в процесі підготовки укладання договору про відступлення прав за іпотечним договором, посвідченим 07грудня 2005 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ященко П.В., за реєстровим номером №14864 стало відомо, що обтяження майна іпотекою внесеного на підставі іпотечного договору було вилучено з Державного реєстру іпотек 18 жовтня 2011 року на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва по справі №2-3646/Н від 27 липня 2011 року.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру Іпотек, обтяження №2670933 та №2670980, зареєстровані приватним нотаріусом Грицюк П.В. на підставі іпотечного договору №14864 від 07 грудня 2005 року, об'єкт обтяження: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222481600:02:003:0015, вилучені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курковською Я.Л. 20 серпня 2011 року на підставі рішення Святошинського районного суду міста києва від 27 липня 2011 року №2-3646/Н.
З відповіді Святошинського районного суду міста Києва за вих. №01/1483/2019 від 06 грудня 2019 року на запит ТОВ «ЮК «Стратегія» вбачається, що при перевірці алфавітних покажчиків за 2005-2011 роки, а також бази даних комп'ютерної програми «Д-3» автоматизованої системи документообігу суду за 2010-2011 роки встановлено, що до Святошинського районного суду міста Києва не надходили та судом не розглядались справи, в яких сторонами є АППБ «Аваль» (АТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 Святошинським районним судом міста Києва не виносилося рішення від 27 липня 2011 року за №2-3646/Н і така нумерація справ є нетиповою, оскільки останні два символи номеру справи мають позначати рік надходження справи до суду.
З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О. та зареєстровано в реєстрі за №1708.
Відповідно до п.2 вказаного договору купівлі-продажу відчужувана земельна ділянка належить продавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ №217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19 травня 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2005 року №14857, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010632900178.
Відповідно до п.4 договору купівлі-продажу земельної ділянки встановлений наступний опис меж:
від А до Б - землі надані ОСОБА_9 ;
від Б до В - землі загального користування /вул.Каштанова/;
від В до Г - землі надані ОСОБА_10 ;
від Г до Д - землі надані ОСОБА_11 ;
від Д до А - землі надані ОСОБА_12 .
Таким чином, описані межі в державному акті на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 та описані межі в договорі купівлі-продажу земельної ділянки 3222481601:01:056:0020, площа та місце розташування повністю ідентичні.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснила, що на підтвердження факту, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 є однією і тією ж ділянкою, ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» було направлено запит до ГУ Держгеокадастру у Київській області з проханням надати належним чином завірену копію протоколу виправлення помилки у кадастровому номері 3222481600:02:003:0015, копії доказів присвоєння земельній ділянці за програмою програмного забезпечення Державного земельного кадастру нового кадастрового номеру 3222481600:01:056:0020, інформацію щодо того, чи є земельна ділянка з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020 однією і тією ж земельною ділянкою. Однак відповіді на даний запит отримано не було.
05 квітня 2013 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) було укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого дарувальник безоплатно передала у власність, а обдаровуваний прийняв у власність земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020, площею 0,1500 г, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить дарувальнику на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯГ №217715, виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області 19 травня 2006 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 010632900178, на якому 21 жовтня 2011 року проставлена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком О.О відмітка про перехід права власності до дарувальника. Факт переходу права власності зареєстровано в Поземельній книзі 05 грудня 2012 року за реєстровим номером №32224816010105600203002. Документ, який є підставою для виникнення права власності - договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лисенком О.О. 21 жовтня 2011 року за реєстровим №1708.
Відповідно до висновку судового експерта ТОВ «Судово-експертний Альянс» Свістунова І.С. №976/07-2020 від 31 липня 2020 року, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:003:0015 та 3222481601:01:056:0020, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 мають однакові межі та являються тотожними.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписами статті 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, що на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Відповідно до статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Як визначено у статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема: відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Пункт 4.1.4 договору іпотеки від 07 грудня 2005 року встановлює, що іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.
У статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.
Отже, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов'язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
З наявних у справі доказів вбачається, що судове рішення, на підставі якого були вилучені обтяження, не приймалось судом та взагалі не існує, а відтак воно не породжує жодних правових наслідків.
В подальшому відповідач ОСОБА_4 без згоди іпотекодержателя здійснив відчуження предмета іпотеки - земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , а остання здійснила її відчуження на користь ОСОБА_3 .
Оскільки обтяження з земельної ділянки, що була предметом іпотеки, було вилучено на підставі неіснуючого судового рішення та в подальшому предмет іпотеки відчужено ОСОБА_4 без згоди іпотекодержателя, а відтак колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 21 жовтня 2011 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений з порушенням ст.9 Закону України «Про іпотеку», отже він є недійсним на підставі ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» та ст.ст.203, 215 ЦК України. Відповідно є недійсним і похідний правочин - договір дарування земельної ділянки від 05 квітня 2013 року, укладний між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Положеннями абзацу 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Оскільки, вимоги позивача про визнання правочинів недійснимиспрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину, отже вимоги про поновлення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку та поновленнязаписівпро обтяження №2670980, №2670933 від 07грудня 2005 рокутакож підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN ANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги про те, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_4 лише за кредитним договорам, а за іпотечним договором не перейшло, оскільки такий договір не укладався, колегія суддів відхиляє, оскільки іпотечний договір є нерозривно пов'язаний з основним зобов'язанням, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 вересня 2018 року по справі №921/107/15-г/16.
Щодо посилання в апеляційній скарзі, до якої приєднався представник відповідача ОСОБА_3 на те, що судом першої інстанції не були враховані строки позовної давності, оскільки юридична особа, яка здійснювала відступленняправа вимоги, а саме АТ «Райффайзен Банк Аваль» мало можливість і повинно було дізнатися про порушення свого права ще в 2011 році в зв'язку з тим, що предмет іпотеки мав би і повинен контролюватись/перевірятись іпотекодержателем фактично та згідно реєстрів іпотек, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
У частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Частиною першою статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву, який був поданий до суду першої інстанції просив застосувати до даного спору наслідки пропуску строку позовної давності. При цьому, вказував на те, що позивач мав можливість дізнатися про порушення свого права ще в 2011 році.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що право вимоги перейшло до ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» 28 серпня 2019 року після укладення з ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» договору про відступлення права вимоги. Вподальшому при підготовці документів про відступлення прав вимоги за іпотечним договором в серпні 2019 року було з'ясовано про скасування арешту на земельну ділянку та 06 грудня 2019 року після отримання відповіді з Святошинського районного суду міста Києва з'ясовано, що рішення за №2-3646/Н не видавалося.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будь-які дані по земельній ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 відсутні, тому твердження відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що позивач міг дізнатися про порушення свого права з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спростовуються зазначеним.
Згідно протоколу №386030 проведення електронних торгів, 04лютого 2019 року торги щодо реалізації земельної ділянки ділянці з кадастровим номером 3222481600:02:003:0015 не відбулися. Таким чином ні у позивача, ні у попередніх кредиторів не виникало сумніву щодо незаконного відчуження предмета іпотеки та вилучення обтяжень. До того ж інформація щодо підстав зміни кадастрового номера земельної ділянки не є у вільному доступі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Юридична компанія «Стратегія» звернулося до суду з даним позовом 28 грудня 2019 року, а тому строк звернення до суду з даним позовом не пропущено.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєднався представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі по 3201,66 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , до якої приєднався представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року - скасувати та ухвалити нове.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курковська Яна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лисенко Олександр Олегович, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грицюк Поліна Володимирівна про визнання договорів недійсними та поновлення записів про обмеження - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком Олександром Олеговичем, зареєстрованим в реєстрі за №1708.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 05 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисенком Олександром Олеговичем, зареєстрований в реєстрі за №330.
Поновити запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про набуття права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Поновити запис про обтяження №2670980 від 07 грудня 2005 року, тип обтяження: іпотека, підстава обтяження: іпотечний договір, 14864 від 07 грудня 2005 року, об'єкт обтяження: земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 18 жовтня 2011 року.
Поновити запис про обтяження №2670933 від 07 грудня 2005 року, тип обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: іпотечний договір, 14864 від 07 грудня 2005 року, об'єкт обтяження: земельна ділянка за кадастровим номером 3222481601:01:056:0020 (попередній кадастровий номер 3222481600:02:003:0015), площею 0,1500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вилучений 20 серпня 2011 року.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія», місцезнаходження: місто Київ, вул. Закревського, 31, кв. 415, код ЄДРПОУ 42279820 судові витрати у розмірі 3201 грн. 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія», місцезнаходження: місто Київ, вул. Закревського, 31, кв. 415, код ЄДРПОУ 42279820 судові витрати у розмірі 3201 грн. 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Стратегія», місцезнаходження: місто Київ, вул. Закревського, 31, кв. 415, код ЄДРПОУ 42279820 судові витрати у розмірі 3201 грн. 66 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2022 року.
Головуючий:
Судді: