26 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 , погодженого прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із зобов'язанням його не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , кожного дня, цілодобово, починаючи з 21.06.2022.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; 2) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим по даному кримінальному провадженню; 3) носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді 42 дні, починаючи з 21.06.2022, тобто до 01.08.2022 включно.
Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого та органи Національної поліції України, які обслуговують територію місця реєстрації підозрюваного.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному
Справа №761/10627/22 Слідчий суддя - ОСОБА_12
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2689/2022 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
провадженні - прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, та утримувати його в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Слідчим суддею не враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним особливо тяжкого злочину у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, особу підозрюваного, наслідки, що настали у виді загибелі двох осіб, відшкодування шкоди потерпілим, а також наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з позбавленням права керувати транспортними засобами від семи до десяти років, а тому, на думку прокурора, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не нададуть можливості під час досудового розслідування контролювати місце його перебування.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 , користуючись налагодженими зв'язками та здобутими знайомствами, отриманими під час перебування депутатом Рокитнянської територіальної громади VIII скликання, може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також речі та документи, які містять інформацію щодо дорожньо-транспортної пригоди, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання прокурора, наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується долученими до клопотання слідчого матеріалами, а саме протоколами допиту свідків та потерпілих.
Крім того, обставиною, яка свідчить про вплив на потерпілого ОСОБА_13 , є факт подання стороною захисту у судовому засіданні клопотання про приєднання до матерів судової справи та дослідження судом заяви про те, що потерпілий претензій матеріального та морального характеру до підозрюваного ОСОБА_7 не має та не заперечує про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який.
Апелянт звертав увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в період воєнного стану, а також на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинули ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , унаслідок чого четверо малолітніх дітей залишилося без батьків.
На думку прокурора, жоден із інших більш м'яких запобіжних заходів не достатній для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку підозрюваного ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, думу представника потерпілого ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу потерпілого, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022110000000099 від 02.05.2022 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 01.05.2022 року близько 20 години 40 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «BMW 730LD», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 2.9 а) (2.9. Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, рухаючись по вул. Окружній, зі сторони вул. Щорса в напрямку вул. Першотравнева в смт. Рокитне, Білоцерківського району Київської області, в порушення вимог пунктів 2.3 б) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» та 2.3 д) «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», ПДР України, проявив злочинну самовпевненість, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також в порушення вимог пункту 12.1 ПДР України «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не вибрав безпечну швидкість руху та через наявний стан алкогольного та наркотичного сп'яніння, позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб не наражати на небезпеку інших учасників дорожнього руху.
Під час руху, маючи об'єктивну можливість виявити мопед, який рухався в попутному напрямку, на горизонтальній ділянці, не вірно відреагував на зміну дорожньої обстановки та в порушення п.п. 13.1 та 13.3 ПДР України «п. 13.1. водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»; п. 13.3 під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху», внаслідок недотримання безпечної швидкості руху, дистанції та бокового інтервалу між попутним транспортним засобом, допустив зіткнення з мопедом, під керуванням ОСОБА_14 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_14 та його пасажир ОСОБА_15 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди.
Як зазначено у клопотанні слідчого, грубе порушення ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 б), д), п. 12.1, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_14 та потерпілої ОСОБА_15 .
Як убачається із долучених до клопотання матеріалів, 01.05.2022 ОСОБА_7 затримано у порядку ч. 4 ст. 208 КПК України.
02.05.2022 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного а наркотичного сп'яніння, що спричинило загибель двох осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03.05.2022 щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.06.2022.
Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_16 від 13.06.2022 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12022110000000099 до трьох місяців.
17.06.2022 слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , в якому просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21.06.2022 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із зобов'язанням його не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , кожного дня, цілодобово, починаючи з 21.06.2022, строком до 01.08.2022 включно, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, та доведено продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, з чим погоджується і колегія суддів.
Слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Разом з тим, слідчий суддя, врахувавши поведінку ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування та відношення останнього до даної події, дійшов помилкового висновку про можливість застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту, не навівши при цьому в ухвалі достатнього обгрунтування та мотивів такого висновку.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 дій, зокрема вчинення їх в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, підвищену суспільну небезпеку злочину, наслідком якого стала загибель двох людей, та дійшов помилкового висновку про співмірність наявних в матеріалах провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіжному заходу у виді домашнього арешту.
Враховані слідчим суддею поведінка ОСОБА_7 на стадії досудового розслідування та відношення останнього до даної події, визнання нимвинуватості та компенсація потерпілим завданої шкоди, не забезпечують впевненості в подальшій належній процесуальній поведінці ОСОБА_7 , та не є достатніми підставами для висновку, що запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
На переконання колегії суддів, наведені прокурором ризики продовжують існувати та в сукупності з даними про особо підозрюваного і конкретними обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення є такими, що виправдовують подальше тримання ОСОБА_17 під вартою.
Даних, які б унеможливлювали тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
Посилання у судовому засіданні сторони захисту на дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , його сімейний стан, позитивні характеристики, стан його здоров'я, наявність на утриманні двох неповнолітніх дійте та матері, відшкодування ним шкоди потерпілому, сприяння органу досудового розслідування, не спростовують сумнівів щодо достатності обраного слідчим суддею запобіжного заходу для забезпечення виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків та запобігання установленим ризикам.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обгрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, даних про особу ОСОБА_7 , наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів та наслідки кримінального правопорушення, приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 строку тримання під вартою у межах досудового розслідування, оскільки вважає, що саме такий захід забезпечення кримінального провадження буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не убачає підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 21 червня 2022 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з подальшим утриманням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12022110000000099 до 01 серпня 2022 року включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_7 під варту в залі суду негайно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3