Справа № 568/822/20
Провадження № 1-кп/568/2/22
01 серпня 2022 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Радивилів клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12020180210000164 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною освітою, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої розглядається клопотання ОСОБА_3 ,
законного представника ОСОБА_5
захисника адвоката ОСОБА_6
В лютому 2020 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, у вечірню пору доби ОСОБА_3 прибув до господарства ОСОБА_7 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Перебуваючи на території вказаного господарства поблизу підсобного приміщення ОСОБА_3 побачив велосипед іноземного виробництва зеленого кольору без сидіння, та скориставшись відсутністю сторонніх осіб, таємно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, умисно, викрав вказаний велосипед, вартістю 423,33 гривень.
Таким чином, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну вказану суму.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечене діяння, яке має ознаки передбачені ч.1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
В судовому засіданні ОСОБА_3 не допитувався, оскільки згідно висновку судово-психіатричного експерта №120/20 від 16.07.2020 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом на даний час не може правильно сприймати обставини кримінального провадження та давати по них відповідні покази.
Законний представник ОСОБА_5 суду повідомив, що його син ОСОБА_3 з дитинства страждає хронічним психічним захворюванням у формі розумової відсталості. В силу свого захворювання він не розумів, що брати без дозволу чужі речі не можна. Вказує, що син періодично проходить лікування, але як йому повідомили лікарі, захворювання сина лікуванню не підлягає, лише потрібно приймати підтримуючу терапію. Просить передати йому, як батьку, на піклування ОСОБА_3 , а він, у свою чергу, забезпечить йому лікарський нагляд за місцем проживання.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, при цьому подала заяву, згідно з якою просить проводити судовий розгляд без її участі, зазначивши, що претензій майнового характеру до підозрюваного ОСОБА_3 не має, просить його суворо не карати.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, повідомив, що він зателефонував у поліцію, оскільки його сусідка ОСОБА_7 повідомила, що в неї вкрали велосипед. Він неодноразово бачив зелений велосипед, який вона ставила біля дверей у будинок.
Будучи допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що приблизно навесні 2020 року він перебував у своєму гаражі та займався ремонтом власного велосипеда. До нього підійшов ОСОБА_3 та запропонував купити велосипед. Оглянувши пропонований велосипед зеленого кольору без сидіння, він погодився на його пропозицію, оскільки вирішив використати деякі деталі велосипеда для ремонту власного велосипеда. Він домовився з ОСОБА_10 , що грошові кошти він віддасть йому пізніше. В подальшому цей велосипед працівники поліції в нього вилучили.
Наявність в діях ОСОБА_3 ознак суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.185 КК України підтверджується також іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.05.2020 року, ОСОБА_7 повідомила, що близько двох місяців тому, в неї з господарства було викрадено велосипед іноземного виробництва зеленого кольору.
Протоколом огляду місця події від 12.05.2020 року господарства ОСОБА_11 , під час якого в господарстві в АДРЕСА_3 виявлено та вилучено велосипед зеленого кольору з відкритою рамою, який ОСОБА_11 привіз ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку експерта №3.2-580/20 від 20.05.2020 року ринкова вартість велосипеда із рамою закритого типу, іноземного виробництва, без сидіння станом на 03.02.2020 року становить 423,33 грн.
Оцінюючи дослідженні докази, суд вважає доведеним у судовому засіданні факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна (крадіжки).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №120/20 від 16.07.2020 року, ОСОБА_3 в момент вчинення інкримінованого йому злочину страждав на наслідки РОЦН у вигляді психоорганічного синдрому (F07.8 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, під час вчинення інкримінованих дій у тимчасовому хворобливому стані (сутінкові розлади свідомості, патологічний афект, патологічне сп'яніння та ін.) не знаходився, на даний час страждає на наслідки РОЦН у вигляді психоорганічного синдрому (F07.8 - за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), за станом здоров'я застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребує, а потребує піклування родичів з обов'язковим лікарським наглядом.
В ході судового розгляду до суду надійшов лист експерта ОСОБА_12 про допущену описку у вищезгаданому висновку експерта щодо ступеня можливості ОСОБА_3 усвідомлювати свої дії та керувати ними під час вчинення інкримінованого йому діяння.
Допитаний в судовому засіданні для роз'яснення висновку експерт ОСОБА_12 із іншого приміщення в режимі відеоконференцзвязку суду пояснив, що на час вчинення суспільно-небезпечного діяння ОСОБА_3 страждав на наслідки РОЦН у вигляді психоорганічного синдрому, що позбавляло його можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Медичні показання для застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру відсутні, потребує піклування родичів з обов'язковим лікарським наглядом.
Для усунення сумніву у правильності висновку судового експерта (амбулаторна психіатрична експертиза) №120 від 16.07.2020 року судом було призначено проведення повторної амбулаторної судової психіатричної експертизи ОСОБА_3 .
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №133 від 24.05.2022 року, ОСОБА_3 на даний час страждає хронічним психічним захворюванням у формі розумової відсталості в ступені дебільності, та не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, в період вчинення інкримінованих дій страждав хронічним психічним захворюванням у формі розумової відсталості в ступені дебільності, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, за своїм психічним станом застосуванню примусових заходів медичного характеру не потребує, потребує піклування родичів та обов'язкового лікарського нагляду.
В судовому засідання прокурор підтримав клопотання та, оскільки згідно висновку судово-психіатричного експерта ОСОБА_3 не потребує застосуванню примусових заходів медичного характеру, просить передати ОСОБА_3 під нагляд батьку з обов'язковим лікарським наглядом.
Захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 заявила клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до висновків судово-психіатричного експерта, ОСОБА_3 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, а потребує піклування родичів та обов'язкового лікарського нагляду.
ОСОБА_5 , законний представник ОСОБА_3 , підтримав клопотання захисника та просив закрити кримінальне провадження та передати сина йому під нагляд.
Суд, вислухавши думку прокурора, захисника, законного представника, особи, стосовно якої заявлено клопотання, дослідивши всі докази, приходить до висновку про наявність підстав для закриття даного кримінального провадження, виходячи з такого.
Кримінальне провадження поступило до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_3 у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Згідно з ч.1 ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Відповідно до ч.2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Як встановлено ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Зідно зі ст. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу", примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно з положеннями ч.6 ст.94 КК України, якщо не буде визнано за необхідне застосування до психічно хворого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинення застосування таких заходів, суд може передати його на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.
Виходячи з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Відповідно до п.20 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, оскільки в законодавстві про психіатричну допомогу не передбачено такого виду діяльності психіатричних закладів охорони здоров'я, як обов'язковий лікарський нагляд за особами, переданими судом на піклування родичам або опікунам, а піклування охоплює обов'язок лікування підопічного (статті 55, 67 Цивільного кодексу України), слід вважати, що у випадку, передбаченому ч.6 ст.94 КК України, обов'язок забезпечити такій особі психіатричний лікарський нагляд (амбулаторний чи в умовах стаціонару) покладається не на психіатричний заклад, а безпосередньо на родичів чи опікунів.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, однак, на момент судового розгляду внаслідок змін у стані його здоров'я (суспільної небезпеки не виявляє, психічний стан стабільний) відсутня потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, що є підставою для постановлення ухвали про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, що характеризують ОСОБА_3 , встановлено, що він зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 з батьками, зарекомендував себе з позитивної сторони, зауважень та скарг від сусідів до міської ради не поступало перебуває на обліку в лікаря-психіатра НКП «Радивилівська районна лікарня» діагнозом F-07.1.
На підставі викладеного, враховуючи позицію учасників процесу, характеризуючі дані ОСОБА_3 , зокрема те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався, під час вчинення інкримінованого діяння не усвідомлював своїх дій у зв'язку з хронічним психічним у формі розумової відсталості в ступені вираженої дебільності, однак не є соціально небезпечним, та згідно висновку судово-психіатричного експерта не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, проживає з батьком ОСОБА_5 , який є його законним представником та клопотав перед судом про передачу йому сина на піклування, під час якого він забезпечить йому за місцем проживання лікарський нагляд, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_3 .
За таких обставин кримінальне провадження підлягає закриттю з передачею ОСОБА_3 на піклування батьку з обов'язковим лікарським наглядом за місцем проживання.
Матеріальна шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_7 відшкодована в повному обсязі.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати, а саме вартість проведення Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України судової товарознавчої експертизи №3.2-580/20 від 20.05.2020 рокув розмірі 653,80 грн. слід віднести на рахунок держави, оскільки за змістом ч.2 ст.124 КПК України витрати на залучення експерта стягуються судом лише у разі ухвалення обвинувального вироку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 94 КК України, ст.ст. 369-372, 513, 516 КПК України, суд
Кримінальне провадження №12020180210000164 про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, закрити.
Передати ОСОБА_3 на піклування батьку ОСОБА_5 з обов'язковим лікарським наглядом за місцем проживання.
Речовий доказ - велосипед зеленого кольору, типу дамка без сидіння, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - залишити в користуванні останньої.
Копію цієї ухвали суду негайно після проголошення вручити учасникам судового провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Радивилівський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1