Справа № 545/2420/22
Провадження № 2/545/1081/22
"25" липня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Богомолової Л.В.
при секретарі Бережному І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Полтавського районного суду Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
05.07.2022 року до Полтавського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка проживає з ним, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до повноліття дитини.
В обґрунтування позовної заяви вказав, що від шлюбу з відповідачем мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка наразі проживає з ним. Шлюб між ним та відповідачем розірвано 29.11.2019 року. Оскільки відповідач працездатна, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, стан здоров'я дозволяє працювати, вважає, що остання може сплачувати аліменти на утримання сина.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан».
Розпорядженням Верховного Суду № 2/0/9-22 від 08.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану: змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема Харківського районного суду Харківської області, Полтавському районному суду Полтавської області.
Ухвалою Полтавського районного суду від 08.07.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.9).
Позивач у судове засідання не з'явився. Надав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заперечує проти задоволення позову і просить суд відмовити та зазначає, що позивач викрав дитину і навмисно не дає можливості спілкуватися з дитиною та приймати участь у його вихованні.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.
Будь-які інші заяви чи клопотання сторонами не заявлялись, а судом не вирішувались.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому, відповідно до частини третьої названої статті Кодексу якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).
Суд, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов наступного висновку.
Правовідносини між сторонами випливають із норм Сімейного Кодексу України , зокрема згідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.181 СК України- способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З вимог ст.181 СК України виходить, що якщо між батьками відсутня домовленість щодо обов'язку добровільно утримувати дитину, аліменти на утримання дитини можуть стягуватися у примусовому порядку.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
У судовому порядку аліменти на дитину стягуються з матері, батька, які добровільно не виконують свого конституційного обов'язку з утримання дитини до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що 16.05.2012 року сторони уклали шлюб, який зареєстрували 16.05.2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану міста Мерефа, Мереф'янської міськоі ради, Харківського району, Харківської області, про що зроблений актовий запис № 29 (а.с.3).
У шлюбі народилася дитина: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якої 9 років і яка має статус малолітньої дитини (а.с.4).
Шлюб між сторонами розірвано 29.11.2019 року рішенням Харківського районного суду Харківської області (а.с.5-6).
Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.
З вказаного рішення вбачається, що спору між сторонами щодо місця мешкання дитини не має, малолітня дитина мешкає разом з матір'ю ОСОБА_2 .
З матеріалів цивільної справи вбачається та не заперечується сторонами, що після розірвання шлюбу малолітня дитина залишилася проживати разом з матір'ю за замовчуванням, батько, позивач по справі, з цього приводу не заперечував, жодних письмових документів з цього приводу суду не надав.
Позивач ОСОБА_1 в позові зазначає, що малолітня дитина з 16.08.2021 року проживає разом з ним, відповідачка не бере участі у вихованні та утриманні спільної дитини і вони проживають окремо.
Однак у зв'язку з якими підставами малолітня дитина почала проживати разом з батьком з 16.08.2021 року, який є позивачем по справі, та чи є така добровілна згода з боку відповідача, позовна заява не містить.
На підтвердження проживання малолітньої дитини разом з батьком, позивач, який в позові вказує адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , надав суду електронною поштою акт обстеження умов проживання, складений 21 липня 2022 року працівниками служби у справах дітей Луцької міської ради. Оригінал вказаного акту суду не наданий. З вказаного акту вбачається, що позивач проживає разом з малолітньою дитиною за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до акту: малолітня дитина закінчила 3 клас ПНЗ «Оптіма» м.Київ.
Відповідно до акту обстеження умов проживання, вказаний акт складений на підставі заяви позивача ОСОБА_4 , однак викладений зміст складеного акту не містить підстав складення заяви позивача та даних про те, що заявник (позивач) є тимчасово зареєстрованим на території вказаної служби у справах дітей Луцької міської ради.
Таким чином суд звертає увагу на те, що вказаний акт не містить жодних даних про те, чи є ОСОБА_4 тимчасово переміщеною особою разом з дитиною, чи зареєстрований він саме у місті Луцьку, як тимчасово переміщена особа.
При цьому суд звертає увагу на те, що малолітня дитина закінчила 3 клас у місті Києві, акт обстеження складений у місті Луцьку, позовна заява не містить адреси фактичного місця мешкання позивача разом з малолітньою дитиною.
Відповідно до вимог ст.181 СК України у разі відсутності такої домовленості між батьками на утримання дитини, той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
Тобто, відсутність добровільної згоди на утримання дитини одним з батьків, дає підстави іншому батьку підстави для звернення до суду про стягнення аліментів на утримання дитини в примусовому порядку.
З заяви відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що вона збиралася з сином виїхати до Польші на навчання, однак позивач без її згоди 16.08.2021 року викрав дитину і по теперішній час вона не знає місце їх знаходження, позивач приховує місце проживання дитини та перешкоджає у спілкуванні з сином.
В обґрунтування викладеного в заяві, відповідачка додала талон-повідомлення Єдиного обліку №35251 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 06.09.2021 року, відповідно до якої 16.08.2021 року колишній чоловік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взяв дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прогулянку та не повернувся, на дзвінки не відповідають та місце знаходження невідомо.
Крім того, відповідачка надала звернення до представника уповноваженого з питань дотримання прав дитини та сім'ї щодо викрадення дитини позивачем.
Перевіряючи заяву відповідачки, суд приймає до уваги, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди батька- задоволено часткове. Наданий дозвіл ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасовий виїзд за межі України в супроводі матері ОСОБА_2 до республіки Польща для навчання в школі на період з дня набрання рішенням законної сили до 05.07.2021 року, з 01.09.2021 року по 05.07.2022 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 .
Тобто, між сторонами по справі існує спір щодо місця проживання дитини, фактичне місце мешкання малолітньої дитини для відповідачки є невідомим, що не дає можливості з боку позивачки виконувати свій обов'язок добровільно брати участь в утриманні малолітньої дитини.
Таким чином суд вважає, що відповідачка діями позивача позбавлена добровільного обов'язку щодо забезпечення інтересів своєї малолітньої дитини.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, належних та допустимих доказів щодо цього позивач не надав, а судом не добуто доказів того, що відповідачка відмовилася від утримання своєї малолітньої дитини.
Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 223, 247, 258-259, 263-265, 272, 273, 274-279, 280-282, 430 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 29.07.2022 року
Суддя: Л. В. Богомолова