Справа № 466/1321/21
Провадження № 2/466/297/22
21 липня 2022 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Ковальчук О.І.
секретаря Коновал Х.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи Балюєва С.В.
справа № 466/1321/21
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_3 , третя особа Львівська міська рада про звільнення об'єкта благоустрою шляхом демонтажу огорожі
22.02.2021 року голова Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа ЛМР про звільнення об'єкта благоустрою шляхом демонтажу огорожі, в якому просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати сітчасту огорожу з металевими стовпцями на стрічковому фундаменті довжиною 41 м. зі сторони АДРЕСА_1 та металеву (ковану) огорожу з цегляними стовпцями довжиною 31м. зі сторони АДРЕСА_2 , самочинно встановлену на земельній ділянці № НОМЕР_1 в межах червоних ліній на АДРЕСА_2 та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 242079822 від 28.01.2021р., житловий будинок на АДРЕСА_2 знаходиться у приватній власності ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.05.1989р.(довідка № 11600 від 28.01.2021 про реєстрацію місця проживання особи).
27.11.2020 року відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради в межах повноважень проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності на АДРЕСА_1 .
Обстеження земельних ділянок проведено у зв'язку з дорученням Львівського міського голови від 13.11.2020 № 4-2101-443 та на виконання наказу департаменту містобудування Львівської міської ради від 26.11.2020 № 287. За результатом проведеного обстеження складено відповідний акт.
Актом обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 від 27.11.2020р. N165 встановлено зокрема, що земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтовною площею 0,0192га на АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності. Дана земельна ділянка відноситься до земель загального користування. Станом на дату складання акту, документи, що посвідчують право користування або право власності на земельну ділянку №3 орієнтовною площею 0,0192га на АДРЕСА_2 , у відповідачки відсутні.
Отже, відповідач ОСОБА_3 самовільно зайняла та фактично використовує земельну ділянку №3 орієнтовною площею 0,0192га на АДРЕСА_2 за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про її передачу у власність або надання у постійне користування (оренду) та вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.
Актом від 27.11.2020р. №165 встановлено зокрема, що земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтовною площею 0,0192га на АДРЕСА_2 огороджена парканом на стрічковому фундаменті. Доступ до земельної ділянки комунальної власності відсутній.
Такі дії відповідачки вказують на порушення Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р № 376.
Вимогою відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради від 30.11.2020 №165/3 відповідача зобов'язано: до 30.12.2020р. звільнити самовільно зайняту земельну ділянку № З орієнтованою площею 0,0192га на АДРЕСА_2 , усунувши перешкоди для використання земельної ділянки її власником шляхом демонтажу паркану на стрічковому фундаменті в межах червоних ліній.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вказана вимога підлягає обов'язковому виконанню.
Про виконання вимоги зобов'язано відповідача письмово повідомити відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради до 30.12.2020р.
З листа відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради від 21.01.2021 № 4-24-1334 вбачається, що інформація про виконання відповідачем вимоги від 30.11.2020 №165/3 у встановлений термін не надходила.
Спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові 21.01.2021 проведено повторне обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт № 165/П, яким встановлено, що порушення, виявлені під час першого обстеження, в добровільному порядку не усунуті.
Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.
Частиною другою статті 212 Земельного кодексу України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Документів на право користування самочинно огородженими земельними ділянками відповідачем не надано.
Згідно ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об'єктів благоустрою населених пунктів належать зокрема, території загального користування, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування; прибудинкові території тощо. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Відповідно до ст.14 вищевказаного Закону, об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Згідно ст. 16 вищезазначеного Закону, на об'єктах благоустрою забороняється зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Згідно з п. 9 ч. ч. 1,2 ст. 21 згадуваного Закону, огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 17 вищевказаного Закону, громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 29 даного Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать зокрема повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 09.09.2011 затверджено «Положення про порядок влаштування огорож у місті Львові». Згадане Положення регулює порядок влаштування огорож зі сторони магістральних вулиць і доріг, а також житлових вулиць місцевого значення у місті Львові з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож.
Відповідно до п. 2.1 цього Положення, огорожі земельних ділянок необхідно влаштовувати по межі земельних ділянок, визначених документами на землекористування (Державним актом, договором оренди).
Відповідно до п.З рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 09.09.2011 року, здійснення контролю за дотриманням «Положення про порядок влаштування огорож у м. Львові» покладено на районні адміністрації.
Відповідно до п.5.1 вищезазначеного положення, особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт.
Позивач вказує, що відповідачка не зверталася до районної адміністрації з питанням отримання вищевказаного дозволу.
Згідно п.19.3.5 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 р № 376, визначено, що районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених МАФ, торговельного, холодильного та іншого обладнання, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під'їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, міліції, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків, обмежувачів швидкості руху автотранспорту тощо та інших визначених споруд у м.Львові.
Шевченківська районна адміністрація є виконавчим органом Львівської міської ради і діє відповідно до ухвали від 14.07.2016 №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» та до Положення про Шевченківську районну адміністрацію, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 01.11.2016 № 977 (зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.07.2018 № 759).
Відповідно до п.4.50 «Положення про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконавчого комітету від 01.11.2016 року № 977 (зі змінами), до повноважень районної адміністрації належить розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо); звернення до судових органів з позовними заявами щодо фактів самочинного будівництва (п.4.66 згаданого Положення).
Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, покликаючись на вказані в позовній заяві обставини. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача, адвокат Шеіна А.А. та відповідач в судовому засіданні позов заперечили, підтримавши письмовий відзив, долучений до матеріалів справи. Просили у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Львівської міської ради Балюєв С.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок на АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №242079822 від 28.01.2021 (а.с.8-9).
Так, ОСОБА_3 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.08.2008, зареєстрованого в реєстрі за №2-1557 отримала спадкове майно від спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з: будинку АДРЕСА_2 . Дерев'яний житловий будинок позначений на плані А-1, складається в цілому з чотирьох кімнат, житловою площею 60,2 кв.м та кухні. Загальна площа будинку становить 80,5 кв.м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди: цегляний житловий будинок, позначений на плані Д-2; три цегляні гаражі, позначені на плані буквами Б, Г, Л.; цегляний сарай, позначений на плані літерою В; металева теплиця, позначена на плані літерою З; металева хвіртка, позначена на плані цифрою 1; металеві ворота, позначені на плані цифрою 2,5; цегляна огорож, позначена на плані цифрою 3; огорожа з металевої сітки, позначена на плані цифрою 4;металева огорожа, позначена на плані цифрою 6; колодязь з бетонних кілець, позначений на плані буквою К (а.с.58).
Згідно довідки №11600 від 28.01.2021 року про реєстрацію місця проживання особи, виданої Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 18.05.1989 по теперішній час (а.с.7).
27.11.2020 відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради в межах повноважень проведено обстеження земельних ділянок комунальної власності на АДРЕСА_1 .
Актом обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 від 27.11.2020 №165, який проводився за дорученням Львівського міського голови від 13.11.2020 №4-2101-443 та на виконання наказу департаменту містобудування від 26.11.2020 №287, встановлено, що земельна ділянка № НОМЕР_1 орієнтовною площею 0,0192 га на АДРЕСА_2 перебуває в комунальній власності. Дана земельна ділянка відноситься до земель загального користування. Вказана земельна ділянка фактично використовується ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 фактично використовує земельну ділянку АДРЕСА_3 в межах червоних ліній орієнтовною площею 0,0192 га на АДРЕСА_2 за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про її передачу у власність або надання в користування (оренду) та вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Станом на дату складання акту, документи, що посвідчують право користування або право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 орієнтовною площею 0,0192 га на АДРЕСА_2 у відповідача відсутні.
Крім того, вказаним Актом від 27.11.2020 №165 встановлено зокрема, що вказана земельна ділянка огороджена парканом на стрічковому фундаменті. Доступ до земельної ділянки комунальної власності відсутній (а.с.11-13).
Такі дії відповідача є порушенням Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р № 376.
30 листопада 2020 року відповідачу ОСОБА_3 вручено вимогу Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради №165/3, якою зобов'язано: до 30.12.2020 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку №3 орієнтовною площею 0,0192 га на АДРЕСА_2 , усунувши перешкоди для використання земельної ділянки її власником шляхом демонтажу паркану на стрічковому фундаменті в межах червоних ліній. Дана вимога підлягає обов'язковому виконанню, якою також зобов'язано відповідача письмово повідомити Відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради до 30.12.2020 (а.с.6).
У встановлений термін інформації щодо виконання вимоги №165/3 від 30.11.2020 від ОСОБА_3 у Відділ самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради не надходила.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ця вимога підлягає обов'язковому виконанню.
В подальшому спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові департаменту містобудування Львівської міської ради 20.01.2021 проведено повторне обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 , за результатами якого складено акт №165/П, яким встановлено, що порушення виявлені під час першого обстеження в добровільному порядку не усунуті (а.с.14-16).
Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, зведена ОСОБА_3 огорожа з металевими стовпцями на стрічковому фундаменті довжиною 41 м. зі сторони вул. Прилбицької та металева (кована) огорожа з цегляними стовпцями довжиною 31м. зі сторони вул. Брюховицької є самочинно встановленою у розумінні ст. 376 ЦК України.
Згідно ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.
Частиною другою статті 212 Земельного кодексу України передбачено що приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд здійснюються за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Порядок влаштування огорож зі сторони магістральних вулиць і доріг, а також житлових вулиць місцевого значення у місті Львові з врахуванням існуючих архітектурних традицій, функціонально-планувальних вимог до забудови вулиць, типології елементів огорож врегульоване Положенням про порядок влаштування огорож у місті Львові, яке затверджене Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 834 від 09.09.2011.
Відповідно до п. 2.1 цього Положення, огорожі земельних ділянок необхідно влаштовувати по межі земельних ділянок, визначених документами на землекористування (Державним актом, договором оренди).
Відповідно до п.3 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №834 від 09.09.2011 року, здійснення контролю за дотриманням «Положення про порядок влаштування огорожу м. Львові» покладено на районні адміністрації.
На виконання даного рішення в межах наданих повноважень Шевченківська районна адміністрація як виконавчий органом Львівської міської ради, що забезпечує, серед іншого, демонтаж самовільно встановлених МАФ, торговельного, холодильного та іншого обладнання, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під'їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, міліції, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків, обмежувачів швидкості руху автотранспорту тощо та інших визначених споруд у м.Львові, звернулась в суд з цим позовом.
Відповідно до п.5.1 вищезазначеного положення, особа, яка має намір влаштувати огорожу, повинна отримати дозвіл (розпорядження голови районної адміністрації) на проведення таких робіт.
Згідно ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до об'єктів благоустрою населених пунктів належать зокрема, території загального користування, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; інші території загального користування; прибудинкові території тощо. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Відповідно до ст.14 цього Закону, об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Згідно ст.6 цього Закону, на об'єктах благоустрою забороняється зокрема, виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.
Згідно п. 9 ч.ч.1,2 ст.21 згадуваного Закону, огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до п.п.1-3 ч. 2 ст.17 вказаного Закону, громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.
Суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями порушив наведені вище правила і норми чинного законодавства.
Так, судом встановлено, що відповідач не звертався до Шевченківської районної адміністрації для отримання дозволу на встановлення огорожі. Жодних документів на право користування самочинно огородженою земельною ділянкою №3 орієнтовною площею 0,0192 га. на АДРЕСА_2 в межах червоних ліній, яка перебуває у комунальній власності, відповідач не надав.
При цьому, відповідачем надано Довідку Львівського міського управління земельних ресурсів від 08.12.2000 року, з якої вбачається, що за будинком спадкодавця ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , який успадкувала відповідач ОСОБА_3 рахується земельна ділянка площею 0,072 га. (а.с.53).
Відтак, твердження відповідача про те, що до складу спадкового майна входила спірна земельна ділянка на АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,0192 га. і огорожа цієї земельної ділянки не підтверджуються жодними належними доказами, а отже є безпідставними.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, зокрема копії топографо-геодезичних матеріалів з масштабу 1:500 наявних в управлінні архітектури та урбаністики за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_3 використовує земельну ділянку №3 орієнтовною площею 0,0649 га, в тому числі 0,0106 га в межах червоних ліній, яка згідно актів №165 від 27.11.2020 та №165-П від 20.01.2021 перебуває у комунальній власності та відноситься до земель загального користування, на якій розташована без правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку (Державного акту на землю, договору оренди) чи дозволу на влаштування огорожі від районної адміністрації - самочинно встановлена сітчаста огорожа з металевими стовпцями на стрічковому фундаменті довжиною 41 м. зі сторони АДРЕСА_1 та металева (кована) огорожа з цегляними стовпцями довжиною 31м. зі сторони вул. Брюховицької, що є порушенням Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011 та «Положення про порядок влаштування огорож у місті Львові», затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №834 від 09.09.2011.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_3 демонтувати сітчасту огорожу з металевими стовпцями на стрічковому фундаменті довжиною 41 м. зі сторони АДРЕСА_1 та металеву (ковану) огорожу з цегляними стовпцями довжиною 31м. зі сторони АДРЕСА_2 , самочинно встановлену на земельній ділянці № НОМЕР_1 в межах червоних ліній на АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (ЄДРПОУ: 04056115, місцезнаходження: м. Львів, вул. Липинського, 11) 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн., 00 коп. сплаченого судового збору.
Позивач: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ: 04056115, місцезнаходження: м. Львів, вул. Липинського, 11.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Львівська міська рада, м. Львів, пл. Ринок, 1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення апеляційної скарги.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 липня 2022 року.
Суддя О. І. Ковальчук