Справа № 459/794/21
Провадження № 2/459/541/2021
27 липня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельникович М. В.
з участю секретаря судового засідання Горощук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільним сумісним майном та про визнання права власності на Ѕ квартири та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Приватного нотаріуса м. Червонограда Львівської області Заєць Володимира Миколайовича про визнання квартири особистою приватною власністю ОСОБА_2
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з первісним позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати квартиру загальною площею 71,0 кв. м. за номером АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також просив визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири загальною площею 71,0 кв. м. за номером АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 11.10.2011 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. Від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки спільне життя між сторонами не склалося, відповідачкою було подано позовну заяву про розірвання шлюбу. Проживаючи однією сім'єю, сторони вели спільний бюджет, вели спільне господарство і за спільні кошти набули у власність квартиру по АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв.м, в якій постійно проживали згідно з договором купівлі-продажу від 21.11.2018 і котра була зареєстрована за відповідачкою. Оскільки вказане майно було набуто під час шлюбу вважає, що дане майно підлягає поділу. Загальна вартість квартири складає 182 746,00 грн. Тому в силу вимог ст. 368 ЦК України та ст. 69, 70 СК України просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 01.04.2021 відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.04.2021 року.
19.04.2021 відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Приватного нотаріуса м. Червонограда Львівської області Заєць Володимира Миколайовича, в якій вона просила визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Також просила стягнути судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
В обґрунтування зустрічної позовної заяви покликалася на те, що з відповідачем вони не підтримують шлюбних відносин більше двох з половиною років. Спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана не за спільні кошти подружжя, а за кошти її батька ОСОБА_4 та за її власні кошти, і не в інтересах сім'ї, якої фактично не було. Спільного бюджету у них ніколи не було. Батько є інвалідом І групи, важко хворий та потребує догляду. У зв'язку із необхідністю постійного догляду, він продав свою однокімнатну квартиру та придбав трикімнатну, з метою, щоб донька доглядала за ним. Скориставшись послугами ріелтора 21.11.2018 батько продав за 16 тисяч доларів свою однокімнатну квартиру, зареєструвавши відповідний договір купівлі-продажу. Відразу ж, після продажу даної квартири батько купив квартиру АДРЕСА_1 , оскільки покупці однокімнатної квартири та продавці трикімнатної квартири були заздалегідь повідомлені і були присутніми в нотаріуса. Передача грошей за обидві квартири здійснилась в доларах США. ОСОБА_5 стверджує, що оскільки батькові бракувало грошей, вона йому додала ще 7 000 доларів США. Вона вказує про те, що ці гроші були призначені для її власних потреб, в тому числі і на її лікування, дала їх її мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і про них відповідачу не було відомо. Гроші в сумі 7 000 доларів США мама переказала на рахунок ОСОБА_7 , відкритий в КБ «Приватбанк». Оскільки позивачка за зустрічним позовом додала батькові вищевказану суму грошей, батько вирішив спірну квартиру зареєструвати на ім'я його доньки ОСОБА_8 , а не на себе. Позивачка за зустрічним позовом вважає, що факт отримання нею коштів від мами в сумі 7 000 доларів США є підставою для визнання їх її особистою власністю у зв'язку із тим, що передача грошей за домовленістю з мамою передбачала їх передачу лише на власні потреби, а не пов'язані із сім'єю. Отже позивачка за зустрічним позовом вважає, що ці кошти не були отримані нею від мами в інтересах сім'ї. Стверджує, що ОСОБА_1 жодних ні спільних, ні своїх особистих коштів на придбання спірної квартири не дав, оскільки їх не мав і не міг мати. Він не працював, а фактично жив за матеріальну допомогу своїх батьків. Також ОСОБА_7 стверджує, що утримувала себе і дитину за кошти, які заробляла сама, бо була офіційно працевлаштованою. Жодних коштів на істотне збільшення вартості спірної квартири внаслідок спільних трудових чи грошових затрат також не було вкладено. Таким чином, позивачка за зустрічним позовом вважає, що здійснивши 21.11.2018 державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, вона офіційно підтвердила набуття квартири у особисту приватну власність. Оскільки у зв'язку з реєстрацією права власності на вказану квартиру в період перебування у шлюбі з відповідачем за зустрічним позовом та відсутністю його нотаріально посвідченої письмової згоди вона позбавлена можливості вільно розпоряджатися належним їй особисто майном, вважає, що її порушене право власності підлягає захисту шляхом визнання спірної квартири її особистою приватною власністю.
28.04.2021 ОСОБА_2 були подані уточнення до позовної заяви, де вказано, що в описовій частині зустрічної позовної заяви було допущено помилку щодо вартості придбаної квартири і вірним слід вважати те, що спірна квартира була придбана за 18000,00 доларів США.
Ухвалою від 29.04.2021 розгляд справи було відкладено на 16.06.2021, зустрічну позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків, а також було задоволено клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 16.06.2021 було прийнято зустрічну позовну заяву, об'єднано в одне провадження з первісним позовом, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання на 14.07.2021 для надання відповідачу за зустрічним позовом строку на підготовку відзиву на зустрічну позовну заяву.
14.07.2021 ОСОБА_1 подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначив, що вважає зустрічну позовну заяву безпідставною та необґрунтованою оскільки вказане вище майно було спільно набуто за час шлюбу, а тому воно підлягає поділу. Щодо твердження відповідачки за первісним позовом, що саме кошти від продажу однокімнатної квартири були передані для купівлі квартири, ОСОБА_9 зазначив, що згідно з п. 6 Договору купівлі - продажу квартири по АДРЕСА_2 (однокімнатна квартира батька) від 21.11.2018 вартість квартири становила 170 395, 07 грн, а згідно з п. 6 Договору купівлі - продажу квартири по АДРЕСА_1 (трьохкімнатна квартира) від 21.11.2018 вартість квартири становила 377 331, 72 грн, що підтверджує значну різницю у вартостях квартири. Щодо зняття із рахунку, відкритого у « ІНФОРМАЦІЯ_3 », 02.10.2018 коштів в сумі 7000 доларів США, які також були використані для купівлі продажу квартири, позивач за первісним позовом зазначив, що ОСОБА_6 було придбано автомобіль 23.11.2018 року, яким вони спільно користувались, а саме FORD F0 2011 р. в., об'єм двигуна 1569 см. куб., сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_10 підтвердив, що автомобіль був придбаний за кошти батьків позивачки за зустрічним позовом, а тому не включав цей автомобіль в поділ спільного майна подружжя. Також зауважив, що витрати на купівлю кварти по АДРЕСА_1 його батьки та батьки відповідачки за первісним позовом несли порівну. Окрім цього, звернув увагу на те, що при купівлі квартири позивачку за зустрічним позовом було попереджено нотаріусом про те, що ця квартира буде спільною сумісною власністю подружжя та була відповідна нотаріально засвічена заява від 23.11.2018 під час купівлі спірної квартири. Також ОСОБА_11 вважає, що не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_7 в частині залучення нею 7000 доларів США на купівлю квартири, оскільки ці кошти були зняті позивачкою майже за 2-місяці до придбання квартири, тому вважаються спільною сумісною власністю подружжя та не були залучені до купівлі квартири. Відтак, у зв'язку із тим, що позивач за зустрічним позовом не надав жодних доказів на підтвердження вкладу особистих грошових коштів на купівлю в цілому квартири по АДРЕСА_1 , просив у зустрічному позові відмовити.
14.07.2021 розгляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом на 27.08.2021.
В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2021 було оголошено перерву до 22.09.2021 для витребування доказів.
22.09.2021 розгляд справи було відкладено до 27.10.2021 та повторно витребувано інформацію.
Ухвалою від 27.10.2021 підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 29.11.2021.
В судовому засіданні, яке відбулося 29.11.2021 було заслухано пояснення сторін та їх представників, допитано свідка та оголошено перерву до 28.12.2021.
Так, позивач за первісним позовом ОСОБА_11 свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, додатково підтвердив, що кошти в сумі 10 000, 00 доларів США йому подарували батьки із власних заощаджень без укладення будь-яких договорів. Ці кошти він спрямував на придбання квартири. Колишня дружина до вказаної суми додала 9000,00 доларів США із коштів, що їй дав батько від продажу своєї однокімнатної квартири. Стверджував, що факт передачі коштів ОСОБА_7 її батьком бачив особисто. На даний момент вони вже розлучені і проживають окремо, спільна дитина проживає з матір'ю. Підтвердив, що мати ОСОБА_7 придбала машину, якою його дружина користувалася.
Представник позивача - адвокат Огорілко Ю. позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.
Відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що у шлюбі вони перебували з 2011 року, причиною розлучення стало вживання алкоголю її колишнім чоловіком. Також зауважила, що її батько продав свою однокімнатну квартиру за 16 000,00 доларів США і дав їй ці кошти на придбання трьохкімнатної квартири. Окрім цього, її мати також перерахувала їй 7000,00 доларів США. Також вказала, що всі витрати, пов'язані з придбанням квартири понесла вона сама, відповідач коштів не давав. Загальні витрати склали близько 23 000,00 доларів США. Кошти за квартиру передавав її батько. Підтвердила те, що її мати 23.11.2018 придбала авто, яким вона користується, проте за скільки було воно придбане не знає.
Представник відповідачки - адвокат Левицький І. С. просив відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний, посилаючись на мотиви, викладені у зустрічній позовній заяві.
14.12.2021 представник ОСОБА_2 - адвокат Левицький І. С. повторно подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, де просив вважати, що спірна квартира придбана за 18000,00 доларів США.
28.12.2021 у судовому засіданні було допитано свідків, які прибули в судове засідання та оголошено перерву до 04.02.2022.
04.02.2022 перерва була продовжена до 03.03.2022 за клопотання представника позивача за первісним позовом.
03.03.2022 розгляд справи не відбувся, оскільки справа була знята з розгляду у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Наступне судове засідання було призначено на 12.04.2022, яке було відкладено на 20.05.2022 за клопотанням відповідачки за первісним позовом - позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 , оскільки у зв'язку із воєнним станом вона виїхала за кордон і не мала змоги з'явитися в судове засідання. Заявнику було роз'яснено право брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
20.05.2022 розгляд справи був повторно відкладений на 13.06.2022 за клопотанням відповідачки за первісним позовом - позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 з аналогічних підстав та повторно роз'яснено їй право брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
13.06.2022 в судове засідання відповідачка за зустрічним позовом повторно не з'явилася, подала клопотання про відкладення розгляду справи із аналогічних підстав. Оскільки в судове засідання не з'явилися свідки, клопотання про допит яких було задоволено, в судовому засіданні було оголошено перерву до 15.07.2022 з метою їх повторного виклику.
15.07.2022 сторони та учасники в судове засіданні не з'явилися.
Від представника позивача за первісним позовом - адвоката Огорілка Ю. В. 15.07.2022 надійшла заява, у якій він просив проводити розгляд справи у відсутності сторони позивача та відповідача за наявними у справі письмовими доказами, оскільки постійні клопотання відповідачки за первісним позовом про відкладення розгляду справи, на його думку, мають ознаки зловживання процесуальними правами. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Від відповідачки за первісним позовом - позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 15.07.2022 надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення війни, оскільки вказувала, що не має змоги прибути в судове засідання через перебування за кордоном, а також зазначила, що не мають змоги прибути в судове засіданні і свідки. Окрім цього, 15.07.2022 ОСОБА_2 подала клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції, проте у задоволенні даного клопотання було відмовлено, оскільки заява була подана з порушенням строків, передбачених ст. 212 ЦПК України, а саме в день призначеного судового засідання.
Представник відповідачки за первісним позовом - позивачки за зустрічним позовом - адвокат Левицький І. С. в судове засідання 15.07.2022, як і в попередні судові засідання, не з'явився, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань не подавав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову приватний нотаріус м. Червонограда Львівської області Заєць Володимир Миколайович подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності.
Деякі свідки, клопотання про допит яких було задоволено судом, неодноразово викликались до суду для дачі свідчень, проте в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили, відповідачкою за первісним позовом повідомлялося, що дані свідки виїхали за кордон у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації.
З огляду на зазначені обставини, а також враховуючи те, що на території Львівської області не ведуть активні бойові дій, з метою недопущення порушення розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку, що судовий розгляд справи слід здійснити на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 247 ЦПК України. Обґрунтованих підстав для чергового відкладення розгляду справи судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити з наступних підстав.
11.10.2011 між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 76 (т.1, а. с. 8) та відміткою про сімейний стан у паспорті позивача за первісним позовом (т. 1 а. с.4).
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 14.05.2016 (т.1, а. с. 8).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Заєць В. М. 21.11.2018 відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв. м. (т.1, а. с. 41-42; 102-103).
Згідно із заявою ОСОБА_1 від 21.11.2018, посвідченою приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області тЗаєць В. М., останній дав свою згоду своїй дружині ОСОБА_2 на купівлю вищевказаної квартири за їхні спільні гроші. Також у вказаній заяві зазначено про те, що шлюб зареєстрований 11.10.2011, шлюбний договір не укладався (т.1, а. с. 103).
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №247092753 від 05.03.2021) судом установлено, що вищевказана квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на права власності, дата державної реєстрації 21.11.2018 (т.1, а. с. 9).
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15.04.2021 шлюб між сторонами було розірвано (т.2, а. с. 138).
Відповідно до довідки про склад сім'ї №6087 від 07.04.2021 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 (т.1, а. с. 48).
Згідно із технічним паспортом на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 24.07.2019, замовником технічної документації вказано ОСОБА_2 . А загальна площа квартири вказана 71,0 кв. м. (т.1, а. с.49-51).
В матеріалах справи міститься лист від 28.04.2021, наданий ФОП ОСОБА_13 на запит адвоката Левицького І. С., з якого вбачається, що 21 листопада 2018 року ОСОБА_4 продав за 16 000, 00 доларів США ОСОБА_14 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , зареєструвавши Договір купівлі - продажу в приватного нотаріуса Заєць Володимира Миколайовича. Відразу ж після продажу вищевказаної квартири ОСОБА_2 (дочка ОСОБА_4 ) купила в ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за 18 000 (вісімнадцять тисяч доларів США) квартиру АДРЕСА_1 , зареєструвавши Договір купівлі-продажу в приватного нотаріуса Заєць Володимира Миколайовича. Гроші в сумі 16 000,00 доларів США від проданої вищевказаної однокімнатної квартири ОСОБА_4 особисто з рук в руки передав продавцям трикімнатної квартири . Додатково 2 000, 00 доларів США ОСОБА_2 особисто з рук в руки передала продавцям вищевказаної трикімнатної квартири (т.1, а. с. 64).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_11 в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 він отримував доходи у вигляді заробітної плати, для прикладу у 4-му кварталі 2018 в сумі 11 850,00 грн. (т.1, а. с. 89).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 вона отримувала доходи у вигляді заробітної плати лише у 1-му та 2-му кварталах 2016 року, за решту періоду інформація про доходи відсутня (т.1, а. с. 90).
Із трудової книжки НОМЕР_4 ОСОБА_1 установлено, що у період з 02.04.2015 по 31.07.2019 (період придбання квартири) він був працевлаштований (т.1, а. с. 108-109).
Із трудової книжки НОМЕР_5 ОСОБА_2 установлено, що у період придбання квартири вона була працевлаштована (т.2, а. с. 10-14).
В матеріалах справи наявні виписки по рахунках ОСОБА_2 та ОСОБА_18 за період з 01.01.2018 по 06.04.2021(т.1, а. с. 129-169) із яких, зокрема, установлено, що 20.09.2018 ОСОБА_5 відкрила депозит на суму 7000,00 доларів США, а 02.10.2018 відбулася видача по договору в сумі 7000,00 доларів США (т.1 а. с.143); ОСОБА_18 30.06.2018 було видано частину депозиту в сумі 7000,00 доларів США та в цей же день відкрито депозит на цю ж суму (т.1, а. с. 173).
Із дубліката квитанції від 20.09.2018 видно, що ОСОБА_6 зняла 7000,00 доларів США (виплата по договору) (т.1, а. с.43, 46), а із виписки за договором видно, що 30.06.2018 вона відкрила депозит на суму 7000,00 доларів США (т.1, а.с.46).
Із дубліката квитанції від 20.09.2018 видно, що ОСОБА_2 відкрила депозит на суму 7000,00 доларів США (т.1, а. с.45, 47), а із виписки за договором «Приват-вклад» від 06.04.2021 видно, що ОСОБА_2 02.10.2018 зняла 7000,00 доларів США (виплата за договором) (т.1, а. с. 47), підтвердженням цього є також дублікат квитанції від 02.10.2018 (т.1, а. с.44).
В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_19 , яка являється матір'ю позивача за первісним позовом та яка повідомила, що її син та колишня невістка під час шлюбу придбали квартиру. Частину грошей на придбання квартири, а саме 10 000,00 доларів США дала (подарувала) вона з батьком своєму синові. Договору дарування не укладали, інших свідків передачі грошей нема, при передачі грошей сину присутніми були тільки вона та батько. Після придбання квартири колишнє подружжя там проживало, і вони (мати з батьком) вважали, що це спільна квартира її сина та колишньої невістки. Свідок зауважила, що дані гроші були їхніми (батьків позивача за первісним позовом) заощадженнями, спільний дохід її сім'ї складав 30 000,00 грн і вони мали можливість заощаджувати. Згодом подружжя її сина розлучилося, а причиною розлучення, на її думку, стало зловживання спиртними напоями. Також свідок повідомила, що їй відомо, що перед квартирою (приблизно у той самий час) був придбаний автомобіль сірого кольору. Придбала авто мати ОСОБА_8 , проте користується автомобілем колишня невістка. Вартість авто свідкові невідома.
Свідок ОСОБА_20 , який являється батьком позивача за первісним позовом, повідомив, що до 2014 року він перебував на заробітках у Москві, майже 15 років. На даний час працевлаштувався тут на заводі металоконструкцій, мій дохід приблизно 18 000,00 - 20 000,00 грн і ще отримую пенсію 2600 грн. Дружина також працює, заробітна плата у неї трошки менша, але пенсія більша. Сукупний дохід сім'ї орієнтовно 30 000, 00 грн. Приблизно такий самий дохід був і в 2018 році. Його син одружився із невісткою і від даного шлюбу народилася дитина (донька). Після одруження подружжя проживало в однокімнатній квартирі, кому належала дана квартира свідку невідомо. У 2018 році син звернувся до нас та просив позичити 10 000,00 доларів США на придбання квартири. Ми (свідок із матір'ю позивача за зустрічним позовом) вирішили йому дані кошти подарувати, гроші передавали готівкою, договору ніякого не укладали. У нотаріуса син був сам, подробиць придбання квартири свідку не відомо. В'їхали у квартиру колишнє подружжя у 2018 році та паралельно робили ремонт. На даний час син проживає разом із нами (своїми батьками) вже приблизно рік.
Свідок ОСОБА_17 повідомила, що позивача та відповідача знає заочно, вони здійснювали покупку квартири у неї, вона являється одним із продавців квартири, яку вони придбали. Продаж здійснювався у нотаріуса ОСОБА_21 через агентство нерухомості. Продали ми квартиру за 18000,00 доларів США. В нотаріуса при укладенні договору купівлі продажу були позивач, відповідачка та батьки відповідачки ОСОБА_8 . Хто передавав гроші точно не пригадую, здається батько ОСОБА_8 , але точно свідок не пам'ятає. Передали одразу всю суму, у нотаріуса вони грошима не скидалися, чиї саме гроші свідку не відомо. Продажем квартири займалася свідок сама, за місяць до продажу квартири отримала завдаток в сумі 1000,00 доларів США, при передачі завдатку були тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_11 .
Свідок ОСОБА_22 , яка працювала в агентстві нерухомості, через яке здійснювався купівля-продаж спірної квартири, повідомила, що у 2018 році вона займалася продажем однокімнатної квартири, яка належала батькові ОСОБА_7 та яку було продано за 16200,00 доларів США. В один день відбувався продаж зазначеної однокімнатної квартири, яка належала батькові ОСОБА_7 та придбавалася трикімнатна спірна квартира за 18 000,00 доларів США. При продажі квартири, окрім свідка, були присутні ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , та її батьки, а також продавці спірної квартири. Гроші за квартиру давав батько ОСОБА_8 , чи хтось додавав якісь кошти свідку не відомо. Окрім цього, свідок зауважила, що рекомендувала ОСОБА_7 , щоб батько подарував спірну квартиру їй, проте вона відмовилася, тоді свідок попередила ОСОБА_7 , що дана квартира буде у спільній сумісній власності подружжя, а остання відповіла, що їй таке підходить.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
На підставі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 11.10.2011 по 16.05.2021.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном. (Постанова ВС у справі 595/324/17)
Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено частиною першою статті 63, частиною першою статті 65 СК України.
Аналогічна позиція наведена у постановах ВС від 05.09.2018 у справі №709/494/16-ц, провадження №61-19909св18 та від 20.05.2019 у справі №360/303/17-ц, провадження №61-410св18.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові ВСУ від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах ВС від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц.
Згідно пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Тобто, вказані норми права припускають існування факту права спільної сумісної власності подружжя щодо кожної речі, набутої у шлюбі, незалежно від тих обставин, зокрема, хто є набувачем за договором, або забудовником будівлі, або на чиє ім'я було зареєстровано право власності на таку річ.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Таким чином, з наведеного вбачається, що власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Підставами набуття права спільної сумісної власності подружжя є юридично визначений факт шлюбних відносин або проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, а особистої приватної власності кожного з подружжя є, зокрема, поділ, виділ належної частки за законом та спадкування.
За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи встановлені обставини справи та наведене правове регулювання відносин, що виникли між сторонами, суд прийшов висновку, що первісний позов підлягає до задоволення у повному обсязі, оскільки спірна квартира була придбана колишнім подружжям саме під час шлюбу за спільні кошти.
В процесі розгляду справи не було спростовано презумпцію спільності майна подружжя. Покази свідків, допитаних в судовому засіданні, не підтвердили наведених у зустрічному позові та повідомлених у судовому засіданні доводів. Позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами того, що вона за свої особисті кошти придбала спірну квартиру. Також під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження твердження позивачки за зустрічним позовом про те, що відповідач за зустрічним позовом не брав фінансової участь у придбанні спірної квартири. Тому суд дійшов висновку, що спірна квартира була придбана подружжям за їх спільні кошти.
Суд критично оцінює лист від 28.04.2021, наданий ФОП ОСОБА_13 на запит адвоката Левицького І. С., оскільки він об'єктивно викликає сумніви у його достовірності. Вказана особа не була допитана в якості свідка, сторони про це не клопотали перед судом. Тому суд не враховує даний лист при ухваленні рішення.
Також судом не беруться до уваги банківські виписки ОСОБА_18 , оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вказана особа являється матір'ю позивача за зустрічним позов, а також не доведено, що ОСОБА_23 передавала зазначені вище кошти ОСОБА_24 .
Окрім цього, в процесі розгляду справи не було доведено «поза розумним сумнівом» того, що саме кошти від продажу однокімнатної квартири, яка належала батькові ОСОБА_8 - ОСОБА_4 були спрямовані на придбання даної квартири.
За наведених обставин справи, дослідивши докази, подані сторонами та витребувані судом, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення такої, враховуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано достатніх доказів того, що вказана квартира була придбана за особисті кошти позивача за зустрічним позовом.
Факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18).
Таким чином, суд прийшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує те, що ч.1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що відповідно до зведеного акту вартості спірної квартири станом на 21.02.2021 (т.1, а. с. 10), її вартість становить 182 746 грн, тобто вартість Ѕ частини квартири становить - 91 373,00 грн. Оскільки позивачем заявлено дві позовні вимоги, то ціна позову - 91 373,00 грн. х 2 (1% - 913,73 грн. х 2 = 1827,46 грн.).
При поданні первинного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1827,50 грн.
Оскільки первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, із відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом слід стягнути судовий збір в розмірі 1827,50 грн.
Керуючись ст. 57, 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71, 114 СК України, ст. ст. 15, 16, 325, 368, 372 ЦК України, ст. 4, 13, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, суд -
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 71,0 кв. м., спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 50 копійок.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову Приватного нотаріуса м. Червонограда Львівської області Заєць Володимира Миколайовича про визнання квартири особистою приватною власністю ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.07.2022.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Приватний нотаріус м. Червонограда Львівської області Заєць Володимир Миколайович (80100, м. Червоноград, вул. С. Бандери,4-а).
Суддя: М. В. Мельникович