465/7851/14-к
1-кп/465/2/22
підготовчого судового засідання
27- 28.07.2022 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
провівши в залі суду підготовче судове засідання у розгляді обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014140030000696 від 02.10.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.206, ст.356 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.206 КК України
за участю обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,-
В провадження Франківського районного суду м. Львова перебуває обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.206, ст.356 КК України, про обвинувачення ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.206 КК України.
Ухвалою про призначення підготовчого судового засідання від 08.12.2014 року суддею ОСОБА_10 призначено підготовче судове засідання та в подальшому, 12.03.2015 року справу призначено до судового розгляду.
Однак, ухвалою від 20.03.2018 року суддею ОСОБА_11 прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова № 51/Р від 11.05.2019 року, 11.05.2019 року вказане кримінальне провадження передано судді ОСОБА_1 . Ухвалою судді від 02.07.2019 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
На адресу суду надішло клопотання адвоката ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання зазначає наступне. Вважає, що обвинувальний акт, внесений до ЄРДР за №12014140030000696 від 02.10.2014 року про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.206, 356 КК України складений з порушенням вимог законодавства, а відтак повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які вливають на ступінь його тяжкості. Як вбачається з обвинувального акту, підзахисний ОСОБА_6 обвинувачується у вчинні злочинів, перебачених ч.3 ст.206, ст.356 КК України вчинених у складі організованих груп. Водночас, не зважаючи на таке серйозне звинувачення, безпосереднє формулювання обвинувачення є не конкретним та достатнім для повного розуміння його суті. Зокрема, в обвинуваченні по ст. 356 КК України вказується, що ...в результаті вчинення указаних протиправних дій підприємці, з якими було укладено зазначені договори не отримали належних, передбачених у договорі послуг, а ТзОВ «Привокзальний» ринок було заподіяно значна шкода. Стаття 356 КК України передбачає відповідальність за самоправство та зокрема вказує, що самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Чинне кримінальне процесуальне законодавство не визначає для даної статті в чому саме полягає значна шкода. Водночас виходячи з загальних принципів визначення поняття шкода така може мати матеріальний та не матеріальний виміри. Однак в обвинувальному акті не конкретизовано, яка саме «значна шкода була завдана ТОВ «Привокзальний» ринок». Відтак без конкретизації шкоди не може бути здійснений повноцінний захист на стадії судового розгляду, оскілки сторона обвинувачення має змогу змінювати позицію щодо значної шкоди.
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 клопотання про повернення обвинувального акту підтримав в повному обсязі з мотивів наведених в такому. Крім того, просив повернути даний обвинувальний акт з тих підстав, що ст.356 КК України є кримінальним проступком, що підлягає іншій процедурі кримінального обвинувачення, аніж злочин.
З аналогічної позицією виступив обвинувачений ОСОБА_6 .
Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали заявлене клопотання про повернення обвинувального акту, просять таке задовольнити. Додатково зазначила, що окрім цього розслідування кримінальних проступків є інше джерело доказів. Щодо визначення завданої обвинуваченим матеріальної шкоди, то обов'язок щодо визначення розміру такої покладено на прокурора. Зазначені недоліки порушують право обвинуваченого на захист.
Прокурор в судовому засіданні заперечив, щодо задоволення завленого клопотання. Зазначив, що даний обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Окрім того, наголосив, що формулювання обвинувачення ОСОБА_6 є чітким та таким, що базується на вимогах закону. В процесі дослідження обставин у справі, у випадку виявлення протирічь, такі можуть бути усунені шляхом зміни обвинувачення. Просить у задоволенні клопотання відмовити, оскільки в даному кримінальному провадженні вже відбувалися судові засідання, частково досліджувались матеріали справи.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали обвинувального акту та судової справи, суд приходить до наступного висновку, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а тому відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.
Відповідно до ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, окрім іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Тобто в обвинувальному акті має бути зазначено положення закону і статті (частини статті) закону України, який передбачає відповідальність саме за правопорушення, що викладенов фактичних обставинах та, відповідно, має відображення у сформульованому обвинуваченні.
Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_6 за ст.356 КК України цим вимогам КПК України не відповідає, адже містить такі суперечності, які позбавляють можливості здійснити судовий розгляд кримінального провадження на підставі цього обвинувального акта, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та сформульоване обвинувачення явно суперечить правовій кваліфікації кримінального правопорушення.
Так, згідно даних обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , вчинив самоправство, яке полягало у самовільному, всупереч установленому законом порядку, в період часу з 13.03.2014 використанні цілісного майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 , яке перебувало в оренді ТзОВ «Привокзальний» ринок, чим спричинив зазначеному товариству значну шкоду.
Так, 13.03.2014 було створено підприємство «Ринок привокзальний» первинної профспілкової організації «Вільна профспілка» «Ринок привокзальний» Львівської обласної асоціації Вільних профспілок Всеукраїнського об'єднання солідарних трудівників», директором якого було призначено ОСОБА_6 .
У подальшому, ОСОБА_6 маючи умисел на самовільне, всупереч установленому законом порядку здійснення господарської діяльності, пов'язаної із наданням послуг підприємцям, які здійснюють роздрібну та гуртову продажу сільгосппродукції, продовольчих і не продовольчих товарів, та інших, дозволених для реалізації товарів на ринку, по АДРЕСА_1 , з корисної зацікавленості, не маючи законних підстав для користування земельною ділянкою та цілісним майновим комплексом, який знаходиться за вищевказаною адресою, не уклавши відповідних договорів із комунальних підприємств, які необхідні для забезпечення життєдіяльності ринку, зокрема і ПАТ «Львівобленерго», «ПАТ «Львівгаз», ЛМКП «Львіводоканал» та з іншими підприємствами, схиляв підприємців до укладення та у подальшому уклав договори про надання послуг із такими.
Зокрема, 20.03.2014 року укладено договір із СПДФО ОСОБА_12 ; 24.03.2014 із ОСОБА_13 ; 24.03.2014 із ОСОБА_14 ; 24.03.2014 із ОСОБА_15 , після чого, зазначені підприємці сплачували грошові кошти підприємству «Ринок привокзальний» первинної профспілкової організації «Вільна профспілка» «Ринок привокзальний» Львівської обласної асоціації Вільних профспілок Всеукраїнського об'єднання солідарних трудівників».
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, підприємство «Ринок привокзальний» первинної профспілкової організації «Вільна профспілка» Ринок привокзальний» Львівської обласної асоціації Вільних профспілок Всеукраїнського об'єднання солідарних трудівників» (Виконавець) зобов'язувалось надавати наступні послуги: охорону території, на якій здійснює свою діяльність замовник; прибирання території, на якій здійснює свою діяльність замовник; надання замовнику послуг з водопостачання; забезпечення пожежної безпеки на території, на якій здійснює свою діяльність замовник; використання електромереж на території, на якій здійснює свою діяльність замовник, проте аргументованої можливості надати зазначені послуги підприємство в особі директора ОСОБА_6 не мало, а тому кошти оплачені підприємцями на рахунок ТзОВ «Привокзальний» ринок не поступили.
В результаті вчинення указаних протиправних дій підприємці, з якими було укладено зазначені договори не отримували належних, передбачених у договорі послуг, а ТзОВ «Привокзальний» ринок було заподіяна значна шкода.
Разом з тим, слідчий, з яким погодився й прокурор, кваліфікував дії ОСОБА_6 за ст.356 КК України самоправство, в результаті чого було спричинено значної шкоди інтересам громадян - підприємців.
Окрім того, одним із обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України є заподіяння значної шкоди інтересам власника, яка відповідно до вимог КК України, є значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, оскільки самоправство, яке не завдало значної шкоди інтересам власника тягне за собою відповідальність за ст. 186 КУпАП.
В той час, як слідує із фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими і викладені у обвинувальному акті, без зазначення обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України - настання значної шкоди інтересам власника та без встановлення такої шкоди у грошовому еквіваленті.
А тому, суть обвинувачення викладена абстрактно, не конкретно, що позбавляє суд можливості зробити об'єктивні та неупереджені висновки щодо правильного викладення обвинувачення та можливості призначення справи до судового розгляду.
Вказаний обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення по суті, замість нього наводяться різного роду фактичні обставини, виклад яких з усією очевидністю не можна вважати формулюванням обвинувачення.
Самоправство є кримінально караним лише за умови заподіяння діями винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Якщо ж самоправні дії є способом вчинення іншого, більш тяжкого злочину, то дії винного слід кваліфікувати лише за статтею, яка передбачає відповідальність за конкретні самоправні дії, додаткової кваліфікації за ст.356 КК України не потрібна, оскільки в такому разі є конкуренція між загальною і спеціальною нормою, при якій дії повинні кваліфікуватися за спеціальною нормою.
При цьому, суд не дає оцінки безпосередньо діям обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки це можливо лише в результаті дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності, а звертає увагу на правильність та відповідність кваліфікації обставинам, що викладені в обвинувальному акті, тобто загальний аналіз правової норми.
Відповідно до ч.1 ст.338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Разом з тим, вказана стаття наділяє прокурора правом, а не обов'язком щодо, зокрема, зміни правової кваліфікації.
Не наділений й суд правом зобов'язання прокурора змінити правову кваліфікацію в ході судового розгляду в разі наявності відповідних підстав для цього.
Позбавлений суд також можливості, в разі доведення причетності ОСОБА_6 до зазначених в обвинувальному акті протиправних дій, змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення на більш тяжчу, так як це погіршить становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відтак в даному випадку очікування на зміну прокурором правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення можуть бути невиправданими. Якщо ж прокурор все ж таки мають твердження щодо вчинення ОСОБА_6 діяння, передбаченого саме ст.356КК України, то в такому випадку виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення має відповідати такій кваліфікації, так як процесуальне значення обвинувального акта полягає в тому, що він встановлює межі майбутнього судового розгляду.
Отже, в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Обов'язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд, відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути обвинувальний акт прокурору.
Тобто вказане порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, взагалі перешкоджають розгляду обвинувального акту по суті та унеможливлюють за результатами такого судового розгляду ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з урахуванням порушення визначеної законом процедури судочинства, що унеможливлює ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення, суд вважає, що обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами підлягають поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам цього Кодексу.
Беручи до уваги вищевикладене, здійснити судовий розгляд кримінального провадження на підставі цього обвинувального акта не представляється за можливе і його слід повернути прокурору.
Крім цього, суд звертає увагу, що станом на 27.07.2022 року судовий розгляд за вказаним обвинувальним актом не призначено.
Враховуючи імперативність вимог п. 5 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" від 22.11.2018 року судом не вирішувалось питання щодо відкладення підготовчого судового засідання через неявку обвинуваченого, а поставлено на обговорення питання щодо повернення обвинувального акту прокурору по даному кримінальному провадженню у зв'язку із внесенням відповідних змін до кримінального закону в частині спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень.
01.07.2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року.
Відповідно до положення статті 12 КК України, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КПК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, з 01.07.2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , перестав бути злочинам та відносяться до категорії кримінальних проступків.
Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
Ця норма закону є імперативною і без вирішення питання про повернення прокурору обвинувального акту є неможливим вирішення будь-яких інших процесуальних питань в межах даного кримінального провадження.
Враховуючи, що кримінальне провадження за вищевказаним обвинувальним актом не призначено до судового розгляду, суд дійшов висновку про необхідність повернення даного обвинувального акту прокурору, для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 7, 22, 26, 291, 301, 314, 369, 372, 376, 395 КПК України, суд,-
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволити.
Обвинувальний акт з додатками до нього у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12014140030000696 від 02.10.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.206, ст.356 КК України, ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.206 КК України - повернути прокурору для усунення виявлених судом порушень вимог КПК України, викладених у мотивувальній частині ухвали та з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 01.08.2022 року.
Суддя ОСОБА_1